А свого піку наступ на інтелігенцію в Україні досяг 1951 р., коли у “Правді” за 2 липня було надруковано статтю (редакційну, тобто без підпису) “Проти ідеологічних перекручень у літературі”. В ній ішлося проте, що написаний ще в 1946 р. вірш В. Сосюри “Любіть Україну” викликає почуття розчарування, протесту . Під такою творчістю підпишеться будь-який недруг українського народу з націоналістичного табору, скажімо, Петлюра, Бандера та ін. Авторами статті були Каганович та деякі його літературні консультанти з України.
І все ж за цих гнетючих умов українська література поповнилась багатьма творами, які здобули визнання. Це, зокрема, драматична поема “Шевченко і Чернишевський” П. Тичини, збірка поезій “Троянди і виноград” М. Рильського.
Як значне досягнення української прози були оцінені цикл романів “Велика рідня”, “Кров людська – не водиця”, “Хліб і сіль” М. Стельмаха, “Хазяї” С. Скляренка, “Лейтенанти” О. Копиленка, “Київські оповідання” Ю. Яновського, твори Н. Рибака, В. Собка, гумористичні опопвідання Остапа Вишні, який свого часу став жертвою репресій. Одним із яскравих явищ у літературі стала творчість російськомовного письменника-фронтовика В. Некрасова з Києва, автора книги про війну “В окопакх Сталинграда”.
Різноманітністю композиційних рішень позначено твори образотворчого мистецтва О. Шовкуненка, М. Дерегуса та ін. Тема війни була домінуючою в творчості художників. Характерні в цьому плані “Бабин Яр” В. Овчинникова, “Ми ще повернемося” Л. Мучника, “Визволителі Києва” С. Бесєдіна. Страждання, героїзм і трагізм народних мас у боротьбі з ворогами стали темою для творчості композиторів К. Данькевича і Д. Клебанова, які відповідно в опері “Богдан Хмельницький” та симфонії “Бабин Яр” відтворили незабутні і трагічні сторінки нашої історії.
Зростала популярність театрального мистецтва. В 50-х роках в Україні діяло майже 70 професіональних театрів. Постійне захоплення викликав талант майстрів сцени Б. Гмирі, Н. Ужвій, Г. Юри та ін. Сприяли відродженню нашого музичного мистецтва гастролі в Україні І. Козловського, В. Давидової та ін.
Працювали три кіностудії художніх фільмів – Київська, Одеська та Ялтинська. Популярними стали кінокартини “Сільська вчителька”, “Педадогічна поема”, “Весна на Зарічній вулиці” та ін. У 1950 р. на екрани вийшов фільм кінорежисера І. Савченка “Тарас Шевченко”. На початок 1946 р. понад 100 кіножурналів “Радянська Україна” випустила Українська студія кінохроніки.
Українська культура повоєнного часу зазнала на собі й руйнівного впливу сталінщини, що призводило до суб’єктивізму в зображенні життя українського народу тяжких відбудовних років.
Завантажити реферат