Ще в липні 1938 р. Японія спробувала захопити ряд важливих стратегічних пунктів СРСР на Далекому Сході. Радянські Війська на початку серпня 1938 р. розгромили японські частини, що вторлись, і викинули їх із радянської території, і 11 серпня 1938 р. Японія була змушена укласти угоду з Радянським Союзом про ліквідацію конфлікту. Проте Японія на цьому не заспокоїлася. Вона вирішила завдати удару проти Монгольської Народної Республіки, із котрої Радянський Союз мав угоду про взаємодопомогу.
Ця політика поряд з існуванням військової спілки між Японією і Німеччиною створювала для СРСР пряму погрозу війни на два фронти. У 1938-1939 р. японські імперіалісти, сп'янілі антирадянськими прагненнями, навіть брали на себе ініціативу в розв'язанні війни проти СРСР. Але значний урок, преподанний їм Червоною Армією в Хасану і на Халхін-Голе, декілька протверезив загарбників.
Навесні 1939 р. Японія почала військові дії в районі ріки Халхін-Гол. З радянських і монгольських військ, зосереджених у Халхін-Гола, була створена перша армійська група під командуванням Г. К. Жукова. Радянські і монгольські війська 20 серпня 1939 р. перейшли в наступ і через три дні оточили основні сили японської армії. Озлоблені бої продовжувалися 129 днів. 16 вересня на прохання Японії бойові дії були припинені.
Події в ріки Халхін-Гол мали важливе військово-політичне значення. Вони запобігли спроби створення осередку війни на далекосхідних межах СРСР. Проте небезпека війни в цьому районі зберігалася.
Радянсько-японський пакт про нейтралітет
З огляду на силу Радянського Союзу, уряд Японії в обстановці загострення японо-німецьких імперіалістичних протиріч стало схилятися до висновку договору про ненапад із СРСР. Навколо цього питання розгорнулася гостра політична боротьба. Висновку договору перешкоджали найбільше авантюристичні елементи в японському уряді і військовому командуванні, тісно пов'язані з гітлерівською Німеччиною. Натискали на Японії і значним представникам правлячих кіл США, що ринулися до погіршення японо-радянських відношень. Так, наприклад, сенатор Вандерберг заявив, що «якщо тільки Японія і Радянський Союз укладуть договір про ненапад, то Сполучені Штати негайно введуть ембарго на експорт американських товарів у Японії».
Німецький уряд також намагався утримати Японію від заключення договору з Радянським Союзом. 27 березня 1941 р. під час перебування японського міністра закордонних справ Мацуока в Берліні Риббентроп завіряв свого колегу, що війна проти СРСР закінчиться легкою і швидкою перемогою. « На сході,- казав він, - Німеччина тримає війська, що у будь-який час готові виступити проти Росії, і якщо Росія займе позицію ворожу Німеччини, то фюрер розіб'є Росію. У Німеччині упевнені, що війна з Росією закінчиться остаточним розгромом російських армій і аварією державного ладу». У відповідь Мацуока заявив Риббентропу: «Японія завжди була лояльним союзником, що цілком віддасть себе загальній справі». Проте, уряд Японії обмежився лише обіцянкою почати військові дії проти володінь США й Англії на Тихому океані.
На оберненому шляху з Берліна в Токіо Мацуока затримався в Москві, давши від імені свого уряду згоду на висновок радянсько-японського договору про нейтралітет. Японський уряд розглядав цей договір як засіб, що дає можливість вибрати найбільше зручний момент для нападу на СРСР. Воно вважало, що Радянський Союз, покладаючись на договір, відведе свої війська з Далекого Сходу, що забезпечить Японії успіх віроломного нападу.
Підступні задуми Японських правителів не були секретом для СРСР. Але Радянський уряд, на відміну від японського, щиро ринувся до світу на Далекому Сході. Договір давав можливість уникнути одночасного нападу Німеччини і Японії. Подальший розвиток подій залежав від реальної обстановки , та опору Радянського Союзу гітлерівській Німеччині.
Радянсько-японський договір про нейтралітет був підписаний 13 квітня 1941 р. Заключення цього договору явилося великою несподіванкою для Німеччини. Риббентроп дав указівку німецькому послу в Токіо зажадати пояснень від японського уряду. Японський уряд відповів Берліну, що він залишиться вірним своїм зобов'язанням по союзних договорах із Німеччиною. Радянсько-японський договір зустріли в правлячих колах США вкрай недоброзичливо. Надії цих кіл на те, що їм удасться здійснити свої плани у відношенні СРСР і Японії шляхом провокування війни між ними, валилися.
Завдяки зусиллям Радянського Союзу починали поступово укладатися договори для утворення майбутньої антифашистської коаліції у випадку нападу Німеччини на СРСР. У їхньому виникненні і розвитку величезну роль зіграла радянська зовнішня політика. Радянсько-німецький договір допоміг Радянському уряду в самий важкий момент забезпечити на якийсь час безпеку СРСР. Завдяки договорові Радянський Союз виграв час для підготування до оборони.
Значення договору позначилося й у тому, що він ускладнив об'єднання, що намічалося, двох ворогуючих імперіалістичних коаліцій для спільного походу проти СРСР. Таким чином, була ліквідована спроба реакційних кіл Західної Європи і США дипломатически ізолювати СРСР і здійснити проти нього «хрестовий похід» об'єднаного антирадянського фронту.
Щоб домогтися співчуття і підтримки правлячих кіл США й Англії, німецькі імперіалісти вирішили заздалегідь уявити напад на СРСР як попереджувальну війну проти «більшовицької погрози» .
За наказом із Берліна німецька агентура фабрикувала в західних країнах вигадані зведення про великі військові готування Радянського Союзу і підсувала їх багатьом інформаційним агентствам і реакційним газетам. Ці наскрізь брехливі зведення, що видаються щоразу як «цілком достовірні» , звичайно з'являлися у дипломатичних колах Віші або Токіо і відтіля поширювалися по усьому світу, розростаючись, як сніжний ком, що котиться з гори. У такому неймовірно роздутому виді ця патентована неправда потрапляла на сторінки американських газет. Німецька ж преса в цей час ханжески ремствувала на те, що тривожні повідомлення, що надходять із усіх кінців світу, затьмарюють радянсько-німецькі відношення.
Політика умиротворення агресорів
Заходом було прийняте рішення не починати що до Гітлера силових методів, що дало б йому привід почати війну, а піти йому на поступки, тим більше, що Гітлер щораз заявляв, що після задоволення чергової його вимоги він більше ні на що не буде претендувати. Така позиція керівництва Англії і Франції при мовчазній підтримці США, що одержала назву політики «умиротворення», одержала справедливий осуд, але ряд істориків небезосновно називають ініціатором її Радянський Союз, що активно сприяв переозброєнню вермахтам підготуванню його кадрів.
Першою жертвою нацистів у Європі стала «єдинокровна» Австрія 13 березня 1938 р. був зроблений «аншлюс» (приєднання) її до Рейха. Лондон узагалі «не зауважив» ліквідації Австрії, а Париж обмежився формальною нотою протесту. Такою жертвою Гітлера стала Чехословаччина. Англія і Франція змусили чехословацького президента Э. Бенеша погодитися на передачу Німеччини Судетской області ЧСР і 30 вересня 1938 р. підписали в Мюнхені з Гітлером і Муссолини пакт про поділ Чехословаччини. 15 березня 1936 р. Гітлер окупував залишки Чехословаччини. У той же день проголосила свою повну державну незалежність Закарпатська Україна, але з дозволу Гітлера вона була окупована Угорщиною. Ні Захід, ні СРСР не відреагували на відторгнення на користь Гітлера від Литви Мемеля (Клайпеди) 22 березня 1939 р. Сталін на той час уже схилився до угоди з Гітлером на принципах розподілу сфер впливу в Європі і, зірвавши переговори з Англією і Францією (травень - серпень 1939 р.), уклав із ним 23 серпня 1939 р. пакт про ненапад із таємним додатковим протоколом. «Політика умиротворення» насправді виявилася політикою війни.
Завантажити реферат