Наприкiнцi ХVI - на початку ХVII ст. братськi школи дiяли в ба-гатьох мiстах Украiни. Крiм Львова i Луцька вони були органiзованi у Галичi, Рогатинi, Стрию, Перемишлi, Городку, Комарнi, Кременцi та iнших мiстах. Всi вони будувалися за принципами Львiвськоi братськоi школи, яка надсилала iм свiй статут, допомагала навчальними посiбниками, а iнодi й вчительськими кадрами.
При активнiй пiдтримцi Львiвськоi братськоi школи було видано три
пiдручники; <<Буквар>> I. Федорова (Львiв, 1574 р.); граматику <Адельфотес> (1591 р.); <Граматику словенську> (Вiльно, 1619 р.). Граматика <Адельфотес> була написана пiд керiвництвом запрошеного до Львова визначного грецького фiлолога архiєпископа Арсенiя двома мовами: грецькою та староукраiнською i була призначена не тiльки для вивчення мови. Даний пiдручник служив вступом до вивчення iнших наук: дiалектики, риторики, музики, арифме- тики, геометрii, астрономii, медицини та богослов'я.
У 1615 р. була заснована Киiвська братська школа. Органiзаторами братства та засновниками школи були киiвськi мiщани, вченi Захарiя Копистенський, Тарасiй Земка та Памло Беринда. Навчання тут проходило за таким же принципом, як i у Львiвськiй братськiй школi. На початку ХVII ст. в Украiнi почали виникати єзуiтськi школи. Перша з них була створена в Ярославi (1575 р.), потiм у Львовi та Луцьку (1608 р.), Києвi (1615 р.), Кам'янцi-Подiльському та Острозi (1624 р.), Уj- городi (1646 р.) та в iнших мiстах.
Мета єзуiтiв полягала в тому, щоб змiцнити позицii католицизму, якi були пiдiрванi розмахом реформацiйного руху, активiзувати його експансiю на Схiд шляхом iдеологiчного впливу на маси за допомогою шкiльноi освiти. єзуiтськi школи, як правило, дiяли у великих мiстах i були розрахованi на молодь. Навчання у них проводилось, протягом пяти рокiв, У I - III класах вивчали граматику латинськоi, грецькоi, польськоi, а подекуди й церковнослов'янськоi мов. Домiнуюче мiсце вiдводилось латииськiй мовi, на якiй i велося навчання. У IV - V класах вивчали риторику i дiалектику. Випускники езуiтських шкiл вмiли вести дискусii з протестантами та православними. Валивим осередкоам освiти i наукових знань на Украiнi була Киiвська колегiя, яка утворилася в 1632 р. внаслiдок об'єднання, Киiвськоi та Лаврськоi братських шкiл П. Могилою. За своєю структурою вона мала сiм класiв: пiдготовчий (елементарний), три молодших i три старших. У пiдготовчому i мо- лодших класах вивчались церковнослов'янська, книжна украiнська, польська, латинська i грецька мови. Пiзнiше до програми було включено
вивчення захiдноєвропейських мов. У старших класах вивчались поетика, риторика, фiлософiя i частково богослов'я. Учнi колегii отримували знання i з iнших предметiв.
За рiвнем викладання та глибиною наукових знань, що iх отримували учнi, Киiвська колегiя була близькою до захiдноєвропейських унiверси- тетiв. У нiй викладали вiдомi вченi та громадськi дiячi, педагоги з фiлософii - Iсая Козловський, поетики - Антонiй Пацiєвський, риторики Сильвестр Косов.
У першiй половинi ХVII ст. Киiвська колегiя стала своєрiдним центром розвитку наукових знань на Украiнi, навколо неi згуртувались найкращi науковi та лiтературнi сили. Викладачi колегii зробили помiтний внесок у розвиток вiтчизняноi фiлософськоi та iсторичноi науки. У 30 - 40-х роках ХVII ст. фiлософiю у колегii викладав Йосип Кононович-Горбацький, фiлософськi погляди якого базувались на стихiйно-матерiалiстичному сприйняттi свiту. Його iдеi стримали даль-ший розвиток у фiлософських курсах iнших викладачiв, зокрема Iно-кентiя Гiзеля. Прочитаний ним курс психологii свiдчив про частковий вiдхiд автора вiд середньовiчноi схоластики, баjання пояснити мож-ливiсть пiзнання людського розуму з позицiй сенсуалiзму.
Одночасно з фiлософською думкою розвивалась iсторична. Пiдвищений iнтерес до iсторичного минулого свiдчив про рiст нацiональноi самосвiдомостi украiнського народу, що позначилося на пiднесеннi нацiонально-визвольноi боротьби проти панування шляхетськоi Польщi.
Багато мiсця в iсторичнiй лiтературi того часу вiдводилось козацтву, яке в кiнцi ХVI - на початку ХVII ст. перетворювалось у важливу суспiльно-полiтичну силу, котра боролась за соцiальне та нацiональне визволення украiнського народу.
На фонi духовноi культури украiнського народу видi- ляється пос-тать визначного церковного i культурного дiяча, теолога i реформато-ра, вченого та органiзатора украiнськоi вищоi школи Петра Могили (1597 - 1647 рр.). Вiн був нащадком молдавськоi княжоi династii, спорiдненоi з украiнськими i польськими аристократичними родами.
П. Могила виховувався в Украiнi пiд керiвництвом учителiв Львiвсь-коi братськоi школи. Вищу освiту одержав у Захiднiй європi, де студiював теологiю. Як архiмандрит Києво-Печерськоi лаври, вiн 1627 р. був висвячений на єпископа у Львовi, потiм протягом чотирнадцяти рокiв перебував на посадi киiвського митрополита. Його дiяльнiсть охоплює щирокi сфери церковного i культурного життя того перiоду iсторii Украiни, який по праву можна назвати \ Могилянською добою. Вiк є автором ряду книг (<євангелiє учительне>, 1616 р.; <Анфо-логiон>, 1636 р.), численних полемiчних проповiдей.
П. Могила, будучи архiмандритом Києво-Печерського монастиря, у
1629 р. склав <Лiтургарiон або Служебник>, в якому подана текст лiтургii та iнших молитв i обрядових звичаiв, властивих тiльки ук- раiнськiй церквi. Разом з iгуменом цього ж монастиря I. Трохимовичем П. Могила був спiвавтором епохального твору цiєi доби <Православне iсповiдання вiри>. Даний катехiзис подає основи вiри православноi церкви, очищеноi вiд чужих впливiв. За проведену роботу П. Могила був нагороджений ступенем,доктора богословських наук. Цей твiр був поширений такоj i серед неправославних християнських народiв, а в Украiнi залишився єдиним пiдручником у навчаннi вiри аж до ХIХ ст. Крiм того, П. Могила був автором <Требника>, в якому описаний порядок богослужень, зв'язаних з рiзними обставинами: на випадок недуги, неврожаю, посвячення новоi хати тощо.
П.Могила доклав багато зусиль для пiднесення Киiвського Богояв- ленського братства. Вiн провiв реформу Киiвськоi братськоi школи на зразок захiдноєвропейських колегiй i з того часу вона стала називатися Києво-Моги лянською академiєю. Навколо академii вiн згуртував виз- начних учених-тєологiв. Столицю Украiни Киiв називали тодi Могилянськими Атенами. За рахунок прибуткiв монастирiв П. Могила органiзував перебудову церкви Киiвськоi Софii i Спаса та провiв розкопки руiн Десятинноi церкви. Вiн також здiйснив заходи для канонiзацii всiх печерських угодникiв .
Освiта i шкiльництво в Украiнi тiсно пов'язанi з розвитком дру-карськоi справи. Епохальний винахiд друку в європi започаткував нiмецький винахiдник Й. Гутенберг, який в 40-х роках ХV ст. розробив технологiю друкарського процесу. Вiн винайшов спосiб виготовлення друкарських форм iз застосуванням рухомих лiтер i сконструював дру-карський прес. Цей винахiд швидко поширився на всi краiни Захiдноi європи. В ХV ст. першi друкарнi виникають у великих слов'янських мiстах - Празi та Краковi, а з початком ХVI ст. - на украiнсько-бiло-руських i литовських землях.
Завантажити реферат