Україна в міжнародній торгівлі

Забезпечення економічного суверенітету України вима­гає раціоналізації механізмів вироблення рішень і формування цілісної економічної політики. Для ефек­тивного проведення заходів щодо оздоровлення еко­номіки України та досягнення відповідних результатів у найкоротші терміни необхідно:

• Визначити єдиний напрям структурної пе­ребудови економіки держави та скоординувати зу­силля законодавчої, судової та виконавчої влад.

• Віддати пріоритет розвиткові науки, нових технологій та освіти з тим, щоб економічне будів­ництво спиралося на науково-технічний прогрес та підвищення якісного стану трудових ресурсів.

• Домогтися раціонального врегулювання та збалансованості суспільного виробництва, адже господарська система може ефективно працювати лише тоді, коли грошову масу буде збалансовано.

• Під час вироблення грошово-кредитної політики слід врахувати той факт, що грошо­вий обіг не повинен піддаватися різким рефор­маційним впливам. Гроші, як найбільш "імпуль­сивний" елемент економічних відносин, несуть велике соціальне навантаження і викликають як позитивну, так і негативну реакцію залежно від ступеня обгрунтованості в цій сфері рішень, що приймаються.

• Грошово-кредитна політика, метою якої є економічне зростання, має здійснюватися не в рам­ках вузької і малоефективної схеми: звуження гро­шової маси - зменшення відносного бюджетного дефіциту - скорочення попиту - зниження інфляції, а в системі: нагромадження капіталу - розширення попиту - зростання виробництва і зайнятості - зростання бюджетних доходів - ско­рочення бюджетного дефіциту - зниження інфляції.

• Необхідно розробити методичні вказівки щодо розробки та складання планів і прогнозів соціального й економічного розвитку держави, ок­ремих регіонів та областей, що дасть можливість скоординовано провести аналіз стану та розроби­ти заходи щодо структурної перебудови економі­ки України в цілому.

• 3 метою забезпечення керованості народним господарством слід здійснити перехід усіх секторів економіки на систему національних рахунків та міжгалузевих балансів, але на новій методичній базі із застосуванням сучасної системи управління на основі найсучасніших досягнень менеджменту.

• На підставі всебічного аналізу стану вироб­ничого сектору економіки визначити перелік та обсяги оптимально необхідних для України сирови­ни, товарів та послуг. На підставі розрахунків та результатів аналізу зовнішньої торгівлі здійснити оптимізацію експортно-імпортного сальдо країни.

• Економічними методами обмежити ввезен­ня імпортних товарів. Цей захід, окрім сприяння розвитку вітчизняного товаровирооника, дозволить зменшити відплив капіталу за кордон через тіньо­ву економіку.

• Впровадити систему жорсткого контролю над використанням амортизаційних відрахувань за їх прямим призначенням у повному обсязі.

• Подолати штучно створену кризу неплатежів, яка заблокувала процес відтворення і економіч­ного кругообігу.

• Під час проведення аналізу стану економі­ки України визначити стратегічні напрями роз­витку та пріоритетні галузі народного господар­ства. Правильний вибір є стратегічним аспектом здійснення ефективних структурних трансфор­мацій.

Нині питання економічної безпеки набуло особливої актуальності ще й тому, що від його вирішення залежатиме доля України, відновлен­ня у людей поваги до своєї держави і впевне­ності, що вона завжди захистить їх. Насампе­ред, важливо врахувати помилки, допущені при здійсненні економічних перетворень, які призве­ли до руйнівних процесів не лише в економіці, але й, що небезпечніше, - до розмивання мо­ральних засад суспільства. Адже саме економічний суверенітет покликан гарантувати сприятливі умови для життя і продуктивної діяльності громадян, державних інститутів, захищати життєво важливі інтереси людини, суспільства і держави від зовнішніх та внутрішніх загроз.

Висновки

В контексті усього викладеного важливо розглянути імовірні сценарії розвитку українсько-російських відносин. Для збереження сприятливих перспектив економічних відносин слід утримувати і розширювати місткий російський ринок для товарів українського виробництва. Необхідно відновити втрачені господарські зв'язки з російськими партнерами, що приведе до збільшення взаємного товарообороту, зростання поставок з України, які потрібні, зокрема, російським підприємствам-виробникам чорних металів, продукції важкого машинобудування, хімічної, авіаційної та інших наукомістких галузей економіки, сільгоспмашин, тощо. Назріла необхідність невідкладного вжиття заходів щодо синхронізації законодавств України та Росії, особливо у сфері оподаткування, взаємного вдосконалення митної політики, інвестиційної діяльності та ін. Адже саме неврегульованість правового поля завдає обом країнам значних збитків. Ось чому немає належних умов для створення транснаціональних компаній, переливання капіталу. Правові непорозуміння, які на даний момент мають місце у торговельно-економічних відносинах, слід усунути в процесі реалізації Програми розвитку економічного співробітництва між Росією та Україною на 1998-2007 рр. Реалізація Програми має бути забезпеченою між­державною угодою про економічне співробітництво між обома державами. Саміт держав СНД, який проходив у червні 2000 р., дав позитивний імпульс у розв'язанні багатьох спірних питань, які виникли між партнерами по Співдружності. Україна ініціювала створення зони вільної торгівлі на території СНД, і за її пропозицією розроблялися заходи щодо усунення перешкод, які стримують функціонування цієї зони.

Таким чином, співробітництво з партнерами по Співдружності і, насамперед, з Російською Федерацією має життєво важливе значення для України, економіка якої міцно пов'язана з економіками країн СНД. Виступ Президента України Л. Д. Кучми на конференції "Україна на порозі XXI сторіччя" 16 листопада 2000 р. став свідченням усвідомлення нинішнього вибору України, спрямованого в бік країн СНД. Домовленості президентів України та Росії в Сочі, Мінську, Москві, Дніпропетровську дозволяють сподіватися на реальні зміни в економічній сфері двох держав. Слід визнати необхідність перехідного періоду, протягом якого країни СНД мають модернізувати свої механізми на ринковій основі, сформувати сумісні, самостійні економіки і поступово включатися у світове економічне співтовариство. А взаємне співробітництво, глибока інтеграція між ними відіграватимуть роль дуже важливого стабілізуючого фактора, здатного пом'якшити труднощі переходу до ринкової економіки.

Слід зауважити, що вже зараз Україна відчуває потребу у фахів­цях з питань інтеграційних процесів, політики та права ЄС тощо. Очевидно, що така потреба в процесі реалізації країнами-претендентами стра­тегії підготовки до приєднання до ЄС зростатиме. А це вимагає широкомасштабної підготовки та­ких фахівців у вищих навчальних закладах Укра­їни.

Взагалі, для того, щоб Україна могла скорис­татися можливостями, які виникають у зв'язку із процесом розширення ЄС та наближенням євро­пейських кордонів, необхідно послідовно, з ура­хуванням змін у регіональному економічному се­редовищі реалізовувати власну політику розвит­ку, спрямовану на інтеграцію у світове господар­ство. Така політика має включати: