Спільне підприємництво

Зміст:

Вступ

1. Сутність спільного підприємництва, як форми

міжнародного співробітництва

2. Світовий досвід розвитку спільнoго підприємництва

3. Мотиви та фактори розвитку спільного підпримєництва

4. Розвиток спільного підприємництва в Україні, у контексті

світового руху капіталу

Висновки

Використана література

Вступ.

Для написання курсової роботи я обрав цю тему тому, що вважаю, що напрямок мого дослідження являється дуже цікавим і актуальним. На сьогоднішній день залучення міжнародних інвестицій та розвиток спільного підприємництва є обов’язковою умовою, яка передує не тільки внутрішньому зростанню економіки країни, а й сприяє виходу країни на світові ринки та інтеграції в світову економіку, що в свою чергу впливає не тільки на економічний, а й на соціальний та політичний стан в країні.

Метою курсової роботи є намір об’єктивно оцінити стан світового розвитку спільного підприємництва, фактори що на нього впливають, а також прослідкувати тенденції створення спільних підприємств в Україні, як однієї з форм спільного підприємництва, пов’язати теоретичні дослідження деяких науковців з практичними реаліями функціонування спільних підприємств.

Предметом дослідження є безпосередньо підприємство, як господарська одиниця. Об’єктом дослідження курсової роботи є міжнародна спільна підприємницька діяльність.

Курсова робота включає 4 основні розділи , в яких логічно викладені результати дослідження, тобто спочатку подається загальна характеристика сутності міжнародного підприємництва та його основні форми, наступний розділ висвітлює світовий досвід розвитку спільного підприємництва, 3 розділ курсової роботи характеризує основні мотиви та фактори, що впливають на створення спільних підприємств і заключний розділ дає аналіз стану спільних підприємств, а також висвітлює існуючі тенденції розвитку спільних підприємств в Україні.

Під час написання цієї роботи було використано матеріали періодичних видань, таких як Економіка України, Вісник Української академії банківської справи, Економіст та ін., було опрацьовано нормативні документи України, залучались статистичні матеріали, було використано праці таких вчених як: В.Є. Новицький, І.М. Школа, Мочерний С.В. та ін.

1. Сутність спільного підприємництва, як форми міжнародного співробітництва.

Спільне підприємництво – це діяльність, що базується на співробітництві між суб’єктами господарської діяльності данної країни та іноземними суб’єктами господарської діяльності і на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення [8, с. 465].

Загальною економічною основою розвитку спільного підприємництва насамперед є раціоналізація виробництва та обігу, глобалізація господарських процесів. Завдяки їм створюються необхідні економічні передумови, на грунті яких формуються соціально-економічні, організаційно-технічні та матеріально-речові елементи міжнародних структур, серед яких помітну роль починають відігравати спільні підприємства, інші форми спільної діяльності різних держав, підприємств, корпорацій, фірм. Транснаціоналізація та глобалізація втягують усі без винятку країни в систему всесвітнього поділу праці, поглиблюють процес їх взаємозалежності. Вони зумовлюють одночасний паралельний розвиток у просторі й часі різноманітних економічних форм: гомогенних і гетерогенних, тобто однорідних змішаних, перехідних, які відображають широке розмаїття світового економічного життя.

Економічна трансформація, що відбувається нині, пов’язана також із пошуком оптимальних форм реалізації власності у світогосподарській сфері, у створенні для цього відповідних економічних, організаційних і правових умов. Йдеться про інтенсивний розвиток змішаної, пайової, кооперативної та інших форм міждержавної власності, що становить основу поглиблення та диверсифікації світогосподарських контактів. Розмаїття форм власності відкриває шлях до створення сучасних міжнародних структур, здатних здійснити технічний і технологічний прорив, забезпечити якісні параметри продукції світового рівня, її конкурентоздатність на зовнішніх ринках. Зокрема спільні підприємства спроможні переростати в крупні транснаціональні корпорації регіонального і світового масштабу, що сприятиме істотному поглибленню міжнародному поділу і кооперації праці. Зрештою, можна говорити про становлення міжнародних форм виробництва у межах спільних підприємств шляхом об’єднання в єдиному виробничому процесі інтернаціональних за своїм характером факторів – робочої сили, засобів виробництва, інформаційних та інших ресурсів, які забезпечують процес відтворення.

Поняття «спільне підприємництво» тісно пов’язане, а інколи навіть тотожне такому поняттю, як кооперація, тим більше що ми говоримо про здійснення спільної підприємницької діяльності на міжнародному рівні. Оскільки в процесі міжнародної кооперації, заради досягнення поставленої мети свої зусилля об’єднують господарюючі суб’єкти різних країн, то таку діяльність можна назвати спільною підприємницькою діяльністю.

Змістовим наповненням міжнародної кооперації в сучасних умовах є спільне виготовлення складної, технологічної, наукомісткої продукції зі спеціалізацією (подетальною, повузловою) окремих суб’єктів виробничого процесу, як правило, на базі довгострокових договірних відносин, які передбачають безпосередні постійні виробничі та науково-технічні, конструкторсько-впроваджувальні зв’язки між партнерами.

Міжнародне кооперування набуває дедалі більшого значення, адже спеціалізація все далі відходить від колишньої монофункціональності у вигляді створення та наступної реалізації надлишків продукції залежно від внутрішніх національних потреб.

Натомість поширюється погоджений обмін між різнонаціональними підприємствами, який дуже часто набуває складних суб’єктивно-організаційних форм. Інакше кажучи, кооперування здійснюється не між незалежними господарськими агентами, а в межах інтернаціональних господарських структур, наприклад таких, якими є міжнародні за своєю будовою комерційні структури.

Суб’єкт господарювання, який зацікавлений у досягненні певних комерційних цілей, здійснює підприємницьку діяльність там і тоді, де і коли виникають для нього відповідні підстави, не беручи до уваги, чи то є сфера взаємодії одно-, чи різнонаціональних партнерів. Наприклад, передумовою виникнення таких форм і суб’єктів міжнародного господарювання, як ТНК, спільні підприємства, є перетворення світового господарства на єдину цілістність, а зміст їхньої діяльності полягає в поширенні сфери дії міжнародних економічних відносин від стадії обміну до безпосередньо виробничої стадії – першої у відтворювальному циклі. До речі, це закріплює зміну природи міжнародної економічної діяльності як “органічно похідної” від господарської діяльності національного рівня на “рівноправну”, так само первинну, якою раніше були тільки внутрішньодержавні виробничі процеси. [9, с. 416-417]

У Законі України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки було визначено як одну з форм міжнародного співробітництва нарівні з торгівлею та іншою формою взаємодщії.