Спільне підприємництво

· доступ до більш прогресивних методів менеджменту та маркетингу;

· забезпечення доступу на зовнішні ринки (щоправда, така можливість є інколи обмеженою і переоцінювати її не варто, адже капітал експортується профільною фірмою не для того, щоб поступатися своєю часткою на ринку).

Спільними мотивами участі в СП і для інвесторів, і для реціпієнтів капіталу є такі:

· скорочення обсягів капітальних витрат і ризиків під час створення спільних виробничих потужностей;

· економія на масштабах та підвищення завдяки цьому ефективності виробництва, зниження собівартості продукції;

· диверсифікація виробництва, вступ у нову сферу виробничо-комерційної діяльності;

· зниження ризиків у господарській діяльності через політико- правову, кон’юнктурну нестабільність;

· уникнення паралелізму в процесі технологічного пошуку, взаємне та спільне використання розробок партнерів; [8, с. 471].

Зазначимо, що цими переліками мотивація партнерів щодо створення СП не вичерпується. Додатковими мотивами можуть бути численні міркування щодо престижу, пропагандиського ефекту, а також особистого характеру. Дедалі більшого значення набувають екологічні міркування, причому в таких випадках може бути особливо високою стимулююча роль держав, навіть фінансова підтримка з їх боку.

Під час створення СП має бути забезпечене не тільки “горизонтальне” стикування інтересів суб’єктів господарювання, а й стикування “діагональне” – інтересів приватних інвесторів та держави, яка їх приймає. Для останньої мотивами створення СП на власній території є збільшення маси інвестицій, поліпшення ринкового середовища, наприклад – завдяки перенесенню досвіду господарювання провідних індустріальних держав на національний грунт, залучення технологій.

Щоправда, в останньому випадку потрібно зробити застереження: сподівання щодо того, що спільні підприємства здатні піднести технологічний рівень країни-реціпієнта є примарними. Адже згідно з самою логікою, за якою будується цикл життя технологій, конструкторсько-інженерних ідей, спочатку вони “працюють” на національний ринок країни-лідера у сфері технологій. Далі вони “виходять” на міжнародну орбіту як предмет товарного обміну і своєрідний символ, який уособлює авангардну роль технологічних метрополій у світовій торгівлі та забезпечує для них валютні надходження. Пізніше, коли технології потрапляють за кордон, “першими в черзі” на їх отримання стають господарські структури з повним володінням – метрополії, а надалі – з частковим володінням та відповідним контролем (ідеться про філії, асоційні компанії). І, як правило, лише на одному з наступних етапів до них можуть залучитись інші країни, тобто на етапі, коли створено нові лідируючі проекти та ноу-хау. Цей період відповідає тому моменту в житті технологій, коли вони стають внеском технологічного лідера у СП.

Отже, об’єктивному мотиву технічного розриву між економіками країн – тих, які надають, і тих, які приймають ті або інші прикладні розробки, їх матеріальні носії, - відповідає порівняно обмежений інструментарій практичної реалізації цілей.

Взагалі можна констатувати, що часто в основу створення СП закладається ідея вибухового ефекту, якої можна досягти внаслідок поєднання різноманітних переваг, чинників виробництва. Можна привести декілька типових прикладів поєднання виробничих потенціалів учасників спільних підприємств (малюнок 4).

Неважко помітити, що перелічені позиції функціонально протистоять одна одній, але є компліментарними з погляду інтернаціональних господарських взаємозв’язків. Інакше кажучи, потенційні елементи інтернаціональної спільно-виробничої діяльності дуже часто характеризуються, так би мовити, відносини багатих і бідних”, тих суб’єктів підприємництва, що володіють сучасними технологіями, і тих, що такими не володіють. Однак, не треба вважати, що подібними соціально-технологічними мотивами вичерпується весь спектр причин створення СП та використовуваних методів регулювання цього процесу.

Для розуміння сучасної мотивації, а також тенденцій створення СП, слід враховувати те, що в останні роки дедалі більшого поширення набувають СП, які створюють ТНК, що конкурують між собою на світових ринках. Наприклад, біля третини відділень та споріднених структур американських компаній у Західній Європі мають статус СП. Такі ТНК володіють широким набором майново-капітальним і технологічних умов, виробничими потужностями для здійснення найрізноманітніших видів господарської діяльності.

Передусім мотиви створення СП у подібних випадках пов’язані з прагненням стабілізувати сферу збуту своєї продукції, хоча, безумовно, в подібних випадках присутні і міркування, які більш пов’язані з виробничо-технологічними аспектами господарювання, а також економії на витратах. Адже навіть для великої корпорації витрати на капіталомісткі наукові дослідження можуть виявлятися досить відчутними. І в багатьох випадках СП покликані розділити як самі витрати, так і ризики у процесі перенесення теоретично-конструкторських ідей та розробок у сферу виробництва.