Спільне підприємництво

Зменшення кількості СП та підпри­ємств з 100%-ми іноземними інвестиція­ми пояснюється кількома причинами:

• важливі зміни, що відбулися у нормативно-законодавчій базі, зокрема скасування пільг, які раніше (до 1997 р.) надавалися за реєстрації СП; зараз податки з СП стягуються на загальних засадах;

• високий ступінь зносу основних вироб­ничих фондів, який на початок 2001 р. становив у цілому майже 50%, у тому числі у промисловості 48,8, сільському господарстві 48,3, на транспорті 50% ступінь зносу невиробничих основних фондів сягав, %: у житловому господар­стві 29,4, у комунальному господарстві і побутовому обслуговуванні 46,6, у сфері охорони здоров'я 37,8. І це тоді, коли (у 1994-1996 рр.) максимальний коефіцієнт введення основних фондів дорівнював 1,77, а коефіцієнт вибуття (ліквідності) — 2,1. У 1997-2000 рр. це співвідношення змінилося відповідно на 2,32 та 0,71; це означає, що інвестиції залучають переважно до нових об'єктів, що зумовлює подовження середнього терміну служби основних фондів;

• страхування ризиків та своєчасних платежів у більшості економічно роз­винених країн сягає 90-95%; в Україні на сьогодні застраховано лише 10% ри­зиків; частка українського сектору страхового ринку в загальноєвропейсь­кому обсязі страхових послуг складає лише 0,05%. Незважаючи на номіналь­не зростання обсягів страхового ринку, забезпечується перерозподіл лише близько 2% від обсягу ВВП (аналогіч­ний показник для розвинених країн становить від восьми до 12%), що з одного боку вказує на потенційні можли­вості подальшого розвитку, а з іншого - на те, що страховий ринок сьогодні не акумулює достатньо вагомого обсягу інвестиційних ресурсів.

Проблемою страхового ринку Ук­раїни залишається також зниження рівня страхових сплат відносно надходжень платежів у цілому: 2000 р. — 19,01 проти 31% за 1999 р., 2001 р. — 14, І квартал 2002 р. — 12,5%. Таке зниження рівня сплат підриває довіру до страхової галузі України і в кінцевому підсумку може призвести до суттєвого зменшення стра­хових внесків, а відповідно й обсягів іно­земного інвестування [7].

Аналіз структури внутрішніх інве­стицій вказує на практичну вичерпаність стимулюючих факторів їх нарощення. Так, основним джерелом інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підпри­ємств і організацій: їх частка у загальному обсязі в першому кварталі поточного ро­ку становила 64,8%. З урахуванням важко­го стану підприємств та нерівномірності податкового навантаження через подат­кові пільги знижується ефективність цієї складової інвестицій в основний капітал у процесі оновлення основних фондів та впровадження енергозберігаючих кон­курентоспроможних технологій.

Таким чином, для активізації залу­чення іноземних інвестицій необхідно застосовувати додаткові макроекономічні та адміністративні стимули й механізми, які б відповідали довгостроковим націо­нальним інтересам України і не суперечи­ли пріоритетності національного капіта­лу. Водночас потрібно враховувати фак­тор надзвичайно високої і жорсткої кон­куренції на світовому ринкові капіталів.

У цьому зв'язку з метою реалізації основних завдань інвестиційної стратегії держави прийнято ряд урядових рішень. Так, на виконання Указу Президента Ук­раїни від 22 лютого 2001 р. № 108 про додаткові заходи щодо збільшень інвести­цій в економіку України і від 12 липня 2001 р. №512 про заходи щодо поліп­шення інвестиційного клімату в Україні Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 р. № 1801 було затвер­джено Програму розвитку інвестиційної діяльності на 2002-2010рр. Розпоряд­женням Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2002 р. № 440 схвалено план за­ходів виконання цієї програми, де чільне місце посідають проблеми спільних підпри­ємств та підприємств із 100%-ми інозем­ними інвестиціями, а також звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування.

Законом України "Про податок на додану вартість" та іншими законодавчи­ми актами станом на 01.04.2002 р. було передбачено 129 видів пільг зі сплати ПДВ, які було надано і СП та підприєм­ствам з 100%-ми іноземними інвестиція­ми. Можна зазначити, що спостерігаєть­ся тенденція до постійного їх збільшен­ня. Проте треба сказати, що відповідні пільги негативно впливають на стан ви­конання державного бюджету.

У 2001 р. пільгами користувалися 14% зареєстрованих платників, відповід­но сума податку, несплаченого через от­римання пільг, склала 41,8 млрд. грн., з них прямі втрати бюджету — 21,6 млрд. грн.

Протягом І кварталу 2002 р. було надано 55,1 тис. пільг зі сплати ПДВ на за­гальну суму 10,7 млрд. грн., внаслідок чо­го сума прямих втрат бюджету склала 6544 млн. грн., що у 4,5 разу перевищує надходження сплат податків за даний пері­од. У 2002 р. збільшення суми наданих пільг за відповідний період склало 21%.[11, с. 85].

Залученню іноземних інвестицій та розвиткові СП і підприємств з 100%-ми іноземними інвестиціями сприятиме повна взаємопов'язаність економічної динаміки і прогресу у відносинах з між­народними фінансовими організаціями, що позитивно вплинули на оцінку України з боку міжнародного рейтингового агент­ства Моодуз, яке у листопаді 2001 р. пі­двищило рейтинг зобов'язань України з СааЗ до Сааі, а у січні 2002 р. - до В2-ВЗ.

Як вже було вище сказано ,об’єм надходження іноземних інвестицій є недостатнім, якщо провести паралелі з іншими країнами, сусідами України, то можна сказати, що Україна в цьому відношенні відстає від них, наприклад об’єм залучення інвестицій Польщею можна визначити за 2003 рік приблизно таким, який був вкладений в економіку України за 1991-2002 роки, Румунія отримала в 2003 р. приблизно вдвічі більшу суму інвестицій, Росія поступово збільшує сумарні потоки, як отриманих інвестицій так і ті, що інвестує в інші країни (Україна, Німеччина, США, Канада), що свідчить про те, що ці країни змогла створити набагато привабливіші умови для інвестування, ніж Україна, в той же час іноземні аналітики стверджують, що Україна має великий потенціал, який може бути реалізований при створенні нових умов для залучення іноземного капіталу та посісти гідне місце в списку країн реціпієнтів міжнародних інвестицій.

Висновки.

Спільне підприємництво – це діяльність, що базується на співробітництві між суб’єктами господарської діяльності данної країни та іноземними суб’єктами господарської діяльності і на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення.

Загальною економічною основою розвитку спільного підприємництва є раціоналізація виробництва та обігу, глобалізація господарських процесів. Завдяки їм створюються необхідні економічні передумови, на грунті яких формуються соціально-економічні, організаційно-технічні та матеріально-речові елементи міжнародних структур, серед яких помітну роль починають відігравати спільні підприємства, інші форми спільної діяльності різних держав, підприємств, корпорацій, фірм. Транснаціоналізація та глобалізація втягують усі без винятку країни в систему всесвітнього поділу праці, поглиблюють процес їх взаємозалежності, на цьому підгрунті відбувається розвиток різноманітних форм власності, стимулює створення різноманітних міжнародних виробничих форм, які спроможні здійснити технологічний й технічний прорив, забезпечити якісні параметри продукції світового рівня.