Коні

До складу плесни входять три плесневі кістки, з яких основною є третя (рис. 3 - Ж), по боках якої лежать дві слаборозвинуті друга і четверта гридхівні кістки (рис. 3 - 18), які знаходяться трохи нижче за сканальний суглоб і визначають положення точки В, для відрізку ВА. Власне довжина плесни становить відрізок ВА на рис. 1б. Точку А визначаємо за місцезнаходженням сезамовидних кісток кутоподібного суглобу (рис. 3 - 19).

В силу того, що досліджувана вибірка містить як жеребців, так і кобил, був проведений однофакторний дисперсійний аналіз для оцінки впливу статевого диморфізму на величину вимірюваних ознак (Лакін, 1990). За даними дисперсійного аналізу, існування впливу статевого диморфізму не доведено

(F = 1,14). Тому в подальших розрахунках вибірка не розділялася за статевою ознакою. Була проведена статистична обробка отриманих результатів. Обчислення здійснювалися на ЕОМ за допомогою програми STATISTICA For Windows 4,5 F, Stab Soft, Inс. 1993. В роботі використовувалися такі статистичні величини: середнє арифметичне (Хср), середнє квадратичне відхилення (s), стандартна похибка (SХср), коефіцієнт варіації (Сv), коефіцієнт кореляції (r).

Найбільш інтенсивно кінь росте до 3 років. Потім ріст сповільнюється, а від 3 до 5 інтенсивність ростових процесів різко знижується. Після 5 років кінь практично не росте і структура тіла не змінюється до 11 - 15 років. У коней більш старшого віку відбуваються необоротні зміни, які пов'язані з процесами старіння. З огляду на вищезазначені причини поправка на вік не обчислювалася.

Рис. 2. Скелет передньої кінцівки з передньою ділянкою грудної клітки: А - лопатка з зовнішньої сторони; А1 - лопатка з внутрішньої сторони; Б - плечова кістка; В - променева кістка; Г - ліктьова кістка передпліччя; Д - скелет зап'ястя; Е - скелет п'ясті;

1 - лопатковий хрящ; 2 - лопаткова ость; 3 - передостна ямка, заостна ямка; 5 - лопатковий бугорок; 6 - суглобна западина; 7 - гачкоподібний відросток; 8 - підлопаткова ямка; 9 - зубчата площадка; 10 - головка плечової кістки; 11 - великий бугорок; 12 - гребінь великого бугра; 13 - ліктьова ямка; 14 - блок плечової кістки; 16 - міжкісткова щілина; 17 - додаткова кістка; 18 - путова кістка; 19 - вінцева кістка; 20 - копитоподібна кістка; 21 - грифельна кістка; 22 - сизамоподібні кістки кутового суглоба.

Рис. 3. Скелет задньої кінцівки:

А - крестова кістка; Б - таз; В - стегнова кістка; Г - велика гомілкова кістка; Д - мала гомілкова кістка; Е - заплесно; Ж - плесно; 1 - поперековий хребець; 2 - підвздохова кістка; 3 -маклон; 4 - крижовний бугорок; 5 - сіднична кістка; 6 - лонна кістка; 7 - сіднична кістка; 8 - великий вертлуг; 9 - головка стегнової кістки; 10 - третій вертлуг; 11 - задня ямка; 12 - колінна чашечка; 13 - блок стегнової кістки; 14 - мищелки стегнової кістки; 15 -гребінь великостегнової кістки; 16 - таранна кістка; 17 - відросток п'яточної кістки; 18 - четверта плескоподібна грифельна кістка; 19 - сезамоподібні кістки путового суглоба; 20 - путова кістка; 21 - вінцева кістка; 22 - копитоподібна кістка.

Результати. Числові дані, отримані шляхом вимірювання; обчислені значення, що необхідні для обрахування величини золотого вурфу для передніх і задніх кінцівок коней російської рисистої породи, представлені у таблиці 1. Результати статистичної обробки даних представлені у таблицях 2, 3, 4.

Оскільки середнє квадратичне відхилення дає уявлення про мінливість ознаки, то за результатами таблиці 2 наймінливішою є довжина гомілки (s = 3,968), хоча за безрозмірними величинами, якими є коефіцієнт варіації, це не підтверджується. Спостерігається зменшення величини коефіцієнта варіації як на передніх, так і на задніх кінцівках з віддаленням структурних елементів від тіла. Для порівняння: довжина плеча 5,297 %; довжина передпліччя 4,633 %, а довжина п'ясті 4,287 %; довжина стегна 9,871 %; довжина гомілки 7,265 %; довжина плесни 5,355 % (Рис. 5). За результатами таблиці 3, кореляція між парами ознак P1P2 , P1Z2, P1Z3, P2P3, P2Z1, P2Z2, P2Z3. P3Z1, P3Z2, Z1Z2, Z1Z3 не є вірогідною, оскільки рівень значущості більше за 0,05 (р > 0,05). Спостерігається позитивна кореляція між парами ознак P1P3, Z1Z3 на середньому рівні значущості (р ? 0,01). Порівняно високий показник коефіцієнта кореляції між Z1P1 (r = 0,6108, р < 0,003). Представлений в таблиці 4 коефіцієнт кореляції між величиною золотого вурфу передніх кінцівок і віком коней не є вірогідним (р = 0,707), а між значенням золотого вурфу задніх кінцівок і віком спостерігається кореляційний зв'язок середньої сили (r = 0,5493; р < 0,01). Коефіцієнт кореляції між величиною золотого вурфу для передніх і задніх кінцівок не є вірогідним (р < 0,88).

Обговорення. Для характеристики сукупності досить важливим етапом є отримання цифрових результатів, оскільки саме вони дають наочну картину залежності між певними ознаками. Досить високі дані стандартної похибки для всіх промірів можна пояснити недостатньою величиною вибірки. Оскільки чим краще взята вибірка і чим більше її розміри, тим менше розходження між значеннями ознак у вибіркових і генеральних сукупностях (Рокицький, 1973).

Середнє квадратичне відхилення, стандартна похибка, які виражені такими самими одиницями, що і ознака, яка ними характеризується, не використовуються для оцінки мінливості різноіменних значень. В таких випадках використовують не абсолютні, а відносні показники варіації. Одним з таких відносних показників виступає коефіцієнт варіації. Наприклад, як вже зазначалося, найбільш мінливою величиною (за 0 ) виступає довжина гомілки коня, але за безрозмірною величиною, тобто коефіцієнтом варіації, ця тенденція не спостерігається.

За табличними даними явно прослідковується таке закономірне явище: чим проксимальнішою є структура, тим більше вона змінюється, тому найвищі показники коефіцієнта кореляції у плеча (Сv = 5,297 %) і стегна (Сv = 9,871 %).

Рокицький зазначає, що в однорідному біологічному матерsалі коефіцієнти варіації частіше за все бувають порядка 5 – 10 % (для морфологічних структур). Це підтверджує таблиця 2. Оскільки всі особини вибірки належать до російської рисистої породи, то коефіцієнт варіації коливається в межах 4,287 – 9,871. Однак незважаючи на однорідність матеріалу ступінь мінливості різних ознак відрізняється, що залежить безпосередньо від природи ознак.

Якщо порівнювати коефіцієнти варіації передніх і задніх кінцівок, то можна помітити, що показники для передніх кінцівок значно нижчі за показники для задніх кінцівок. Це можна пояснити значно більшим функціональним (ваговим) навантаженням, оскільки саме передні кінцівки знаходяться майже під центром ваги коня (Красніков, 1973).

Таблиця 3 представляє коефіцієнти кореляції між різними ознаками. Власне принцип кореляції був сформульований ще Ж. Кювьє: "Оскільки всі ознаки тварин утворюють єдину систему, частини якої залежать одна від одної, діють і протидіють одна пщодо іншої, то будь-яка зміна не може бути виявлена в одній частині, щоб не викликати відповідні зміни в усіх інших частинах" (Шмальгаузен, 1969). Зв'язок між частинам організму, що розвивається, може здійснюватися різними способами: нервовий, гормональний або взагалі хімічний, прямий контакт. Залежність може мати безпосередній або опосередкований характер. Шмальгаузен І.І. виділяв такі види кореляції: геномні, морфогенетичні і ергонтичні. Коли залежність може визначатися спадковими факторами (генами) через внутрішньоклітинні біохімічні процеси і може відбуватися в тканинах, що безпосередньо між собою не пов'язані, то це –геномна кореляція. Морфогенетична кореляція обумовлюється взаємодією зачатків, що розвиваються, при безпосередньому контакті. Ергонтичні кореляції спостерігаються тоді, коли взаємозалежність у формоутворенні може визначатися залежністю в дефінітивних функціях (Шмальгаузен, 1969).