Коні

Таким чином, кореляцію середнього рівня між плечем і п'ястю передніх кінцівок (r = 0,5485) є передусім ергонтичною, тому що вона визначається типовими, тобто дефінітивними функціями вже сформованого організму. Однак не можна ігнорувати морфогенетичні і геномні кореляції. Ергонтичні кореляції диктуються взаємозалежністю функцій вже сформованих органів. Ці функції визначають процес диференціювання. Функціональна залежність супроводжується залежним розвитком структури даних частин і органів відповідно відіграє у сформованому організмі роль, що подібна до морфогенетичних кореляцій, якими визначається місце закладки органів.

Кореляція між довжиною стегна і довжиною плеча, довжиною п'ясті і довжиною плески переважно належить морфогенетичній кореляції. Це гомологічні структури, а для гомологічних структур характерний високий коефіцієнт кореляції. Скелет обох кінцівок можна розглядати як складну систему одноплечових і двоплечових важелів. Гомологічними є не лише окремі ланки кінцівок, але й суглоби, що ними утворені (Касьяненко, 1947).

Рис. 4. Ряди гомологічних суглобів передньої і задньої кінцівок коня. Суглоби Sc-hum – плечовий; Coxo-fem – тазовостегновий; Cub. – ліктьовий; genu – колінний; carpi – карполівний; tarsi – торсальний; ph1 – п'ястно (плесно)-фаланговий суглоб.

До мети роботи входило вимірювання золотого вурфу і порівняння його практичного значення з теоретичним. Дійсно, як засвідчують результати вимірювань (таблиця 1), значення золотого вурфу як для передніх, так і для задніх кінцівок групуються навколо величини 1,3, що дає змогу зробити висновок про наявність елементів золотого перетину в екстер'єрі коня. Але дані таблиці 1 водночас заперечують твердження Пєтухова про незмінність значення вурфа кожного трирічного блока. Значення золотого вурфу збільшуються з віком, що можливо можна пояснити інтенсивним тренінгом, оскільки досліджувалися виключно коні іподрому. Цікаву інформацію дає обрахований коефіцієнт кореляції між величиною золотого вурфу і віком коней. Він є невірогідним для передніх кінцівок (р = 0,707). Для задніх кінцівок коефіцієнт кореляції є позитивною величиною (r = 0,549), тобто значення золотого вурфу з віком збільшується, що заперечує гіпотезу Пєтухова. В цілому думка вищезазначеного автора підлягає сумніву, оскільки замість очікуваної одиниці, коефіцієнт кореляції між значеннями золотого вурфу для передніх і задніх кінцівок взагалі не є вірогідним (р = 0,88).

Таким чином, у коней російської рисистої породи наймінливішою є проксимальна частна кінцівок, найбільш корелюють гомологічні структури; спостерігається наявність теоретичної величини золотого вурфу, при відсутності постійного значення цього показника, який в дійсності з віком зростає.

Література:

1. Афанасьев С.В. Некоторые экстерьерные характеристики рысаков // Сб. тр. Ленинградского зоотехнического института. – Л.: Изд-во Лен. зоотех. ин-та, 1940. – С. 129 – 192.

2. Белоусов И.В. Биологический морфогенез. – М.: Изд-во МГУ, 1987. – 237 с.

3. Буденный С.М. Книга о лошади. – М.: Сельхогиз, т. 1 – 5, 1952 – 1968.

4. Васютинский Н.А. Золотая пропорция. М.: Молодая гвардия, 1990. – 235 с.

5. Дрейпер Н., Смит Г. Прикладной регресмонный анализ. – М.: Финансы и статистика, т.1 – 2, 1987. – 392 с.

6. Дюрет У. Экстерьер лошади, 1936. – 344 с.

7. Калінін В.І. Конярство. Харків: Державне видавництво колгоспної і радгоспної літератури УРСР, 1938. – 305 с.

8. Касьяненко В.Г. Аппарат движения и опоры лошади. К.: Изд-во АН УССР, 1947. – 95 с.

9. Кацитадзе З.И. Эволюция вертикальной ходьбы. Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1968. – 199 с.

10. Красников А.С. Коневодство. М.: Колос, 1973. – 310 с.

11. Лакин Т.Ф. Биометрия. М.: Высшая школа, 1990. – 352 с.

12. Меркурьева М.К. Биометрия в селекции и генетике сельскохозяйственных животных. М.: Наука, 1970. – 423 с.

13. Петухов С.В. Биомеханика, бионика и симметрия. – М: Наука, 1981. – 239 с.

14. Плохинский Н.А. Биометрия. – Новосибирск: Изд-во Сибирского отделения АН СССР, 1961. 364 с.

15. Рокицкий П.Ф. Биологическая статистика. – Минск: Вышейшая школа, 1973. – 318 с

16. Тютчев А.В. О пропорциях тела лошаді. – Санкт-Петербург, 1872. – 23 с.

17. Чебаевский В.Ф. Русский рысак. – М.: Сельхозгиз, 1954. – 104 с.

18. Шмальгаузен И.И. Проблемы дарвинизма. – Л.: Наука, 1969. – 492 с.

19. Шмидт-Нельсон К. Размеры животных: почему они так важны? – М.: Мир, 1987. – 255 с.

20. Яблоков А.В. Изменчивость млекопитающих. – М.: Наука, 1966. – 363 с.