Особливості навчання усного монологічного мовлення ліцеїстів старших класів

І. Композиційні уміння:

1) визначити структуру майбутнього монологічного висловлювання;

2) розгорнути і завершити висловлювання;

3) забезпечити композиційну гармонійність висловлювання, перехід від однієї частини до другої;

4) забезпечити зв’язність висловлювання в послідовному порядку;

5) складати дискурс, який виходить за рамки обмеженої кількості вислов­лю­вань.

ІІ. Уміння осмислення:

1) усвідомлювати предмет висловлювання;

2) усвідомлювати предмет думки;

3) організовувати висловлювання в мікротеми;

4) сформулювати головну думку кожної мікротеми;

5) будувати програму розвитку мікросюжету;

6) інтегрувати думки і послідовно їх викладати;

7) мобілізувати особистий досвід згідно з заданою темою;

8) бачити в кожній думці можливості її розкриття.

ІІІ. Уміння вибору матеріалу:

1) співвідносити задум монологічного висловлювання зі своїми іншомовними мовленнєвими можливостями;

2) заміняти невідомі мовні явища вивченими.

Згідно з концепцією Р.П.Мільруда заняття іноземної мови покликані реа­лі­зовувати розвиваюче навчання в умовах діяльнісного підходу, коли учень є активним діячем навчальної діяльності, навчальні завдання моделюють різні ас­пекти людської діяльності, а навчальна діяльність є етапом підготовки до тру­дової діяльності. (Мільруд Р.П. 1989 : 21).

Згідно з вищесказаним, особливого значення набуває розвиток загальних навчальних умінь, необхідних при навчанні монологічного мовлення, які необ­хідні в подальшій навчальній і професійній діяльності. Нами виділені такі загальні уміння:

– ясно і точно передавати інформацію;

– орієнтуватися в образно-схематичній інформації (схемах, таблицях, картках, картинках);

– переноса і інтеграції інформації в нову ситуацію з метою збагачення самостійного висловлювання;

– відокремлювати головне від другорядного;

– акцентувати увагу на головних ідеях або фактах висловлювання;

– визначати найбільш прийнятний порядок прямування фактів, пуктів або ідей;

– де необхідно наводити конкретні приклади для пояснення;

– аналізувати і робити логічні висновки;

– аргументувати свою точку зору;

– доказувати тезу по аналогії, від супротивного, дедуктивним, індук­тив­ним шляхом;

– відрізняти факти від думок;

– визначати альтернативи вирішення проблеми;

– звіряти відповідність продукту мовлення до комунікативного задуму.

При навчанні ліцеїстів кожному виду монологу необхідні такі навчальні уміння:

Монолог — опис

1) вміння зацікавити слухачів описуваним об’єктом;

2) вміння мобілізувати увесь свій життєвий досвід пов’язаний з описуваним об’єктом;

3) вміння послідовно описувати об’єкт від загального до приватного;

4) вміння давати суб’єктивну оцінку якостям описуваного об’єкта.

5) вміння робити опис більш живий, використовуючи різноманітні структури;

6) вміння робити висновок.

Монолог — розповідь

1) вміння привернути увагу до своєї розповіді;

2) вміння спланувати розповідь і почати її;

3) вміння розповідати історію в хронологічному порядку;

4) вміння розповісти оповідання в нехронологічній послідовності, щоб надати розповіді оповідання таємничий характер, або ввести в нього детективні елементи;

5) вміння прикрашати розповідь, робити її більш живою;

6) вміння висловити свою точку зору і дати оцінку подіям, які відбуваються.

7) закінчити розповідь оповідння.

Монолог — повідомлення

1) вміння придати висловлюванню вагомості;

2) вміння виділяти головну інформацію;

3) вміння давати резюме і коротко викладати зміст;

4) вміння послідовно і чітко викладати місто, час і умови повідомлення;

5) вміння відрізняти факти від думок;

6) вміння закінчити повідомлення.

Монолог — оцінка

1) вміння констатувати факт, який необхідно оцінити;

2) вміння виділити основу для оцінки: факти, доводи;

3) вміння аналізувати факти;

4) вміння чітко, логічно і послідовно організовувати, викладати і поясняти факти;

5) вміння висловлювати відношення до проблеми з опорою на подані факти;

6) вміння одбирати найбільш важливі аргументи;

7) вміння викладати інші погляди на проблему і критично їх оцінювати;

8) вміння робити заключення-оцінку, основану на викладених аргументах.

Монолог — доказ і монолог — роздум

1) вміння викласи думку, яку необхідно доказати;

2) вміння аргументувати свою точку зору, тобто представляти думки, істинність яких вже доказана або факти, чи дані про об’єкт;

3) вміння доказувати тезу по аналогії, від супротивного, дедуктивним, індуктивним методом;

4) робити висновки, основані на очевидних фактах;

5) робити логічні висновки;

6) викладати різні точки зору;

7) аналізувати причини;

8) визначати можливі альтернативні вирішення проблемного питання;

9) вміння робити висновки про істинність або хибність думки, тези.

Як відзначав Р.П. Мільруд, мовні здібності, знання, навики і вміння, прийо­ми познавальної діяльності, рівень загальних особливостей інтелекту фор­му­ються в нерозривній єдності в процесі інтелектуальної діяльності (Міль- руд Р.П. 1990 : 13).

Узагальнюючи все вище згадане, можна сказати, що в старших класах ліцеїв треба навчати таким видам професійно-спрямованого монологічного мов­лення як опис, розповідь, повідомлення, оцінка, доказ і роздум, як його різ­но­вид. Навчання даним видам монологічного мовлення необхідно починати з най­простішого, з погляду на структурну побудову, описа, поступово перехо­дячи до більш складних видів монологу. Формування різних вмінь даного виду мов­лення, проходить в три етапи: навчання будувати понадфразову єдність, вислов­лю­вання надфразового рівня, і текстового рівня.

Породження монологічного висловлювання тісно пов’язане з інди­ві­дуаль­но-психологічними особливостями ліцеїстів. Перейдемо до аналізу індивідуаль­них факторів, які впливають на успішне оволодіння учнями старшокласниками монологічним мовленням.