П Л А Н
ВСТУП
1.Поняття та порядок створення селянського ( фермерського ) господарства.
2.Права та обов’язки селянського ( фермерського ) господарства.
3.Майнові правовідносини селянського (фермерського) господарства.
4.Діяльність селянського (фермерського) господарства.
5.Взаємовідносини селянського (фермерського) господарства з установами банків, страховими органами і бюджетом.
Соціальне страхування і пенсійне забезпечення членів селянських (фермерських) господарств.
6.Припинення діяльності селянських (фермерських) господарств.
7.Кадрове і наукове забезпечення селянських (фермерських) господарств та їх відповідальність за порушення закону.
8.Державне сприяння розвиткові селянських (фермерських) господарств.
Висновки.
Список літератури.
В С Т У П
Україна – велика аграрна держава. Її сільське господарство – одна з основних галузей матеріального виробництва, що відіграє важливу роль у житті суспільства. Тому відродження українського села і селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави. Важливим елементом цього відродження є створення селянських ( фермерських) господарств, які є важливою частиною ринкового шляху розвитку українського сільського господарства.Для дослідження даної теми було застосовано метод порівняльного дослідження. При підготовці курсової роботи використовувались нормативні джерела і публікації по даному питанню. Серед нормативних джерел і зокрема серед законів, одним з найважливіших є Закон України “ Про селянське ( фермерське ) господарство”. У цьому законодавчому акті було підкреслено, що ним визначаються економічні, соціальні та правові основи створення і діяльності селянських(фермерських) господарств в Україні, гарантується право її громадян на добровільне створення цих господарств, самостійність останніх, їх рівність з іншими формами господарювання в агропромисловому комплексі, а також рівноправність їх членів із особами, зайнятими в інших сферах народного господарства. Фундамент законодавства, яке стосується селянських (фермерських) господарств, становить Закон України “Про власність”. Саме в ньому закріплено право на колективну і приватну власність на майно і землю.
Не менш важливе значення в даній темі має Закон України “Про приорітетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”. Цим законом Держава значно розширила можливості розвитку сільського господарства і зокрема селянських (фермерських) господарств. В ньому можна знайти пільгові умови державного інвестування, оподаткування селянських (фермерських) господарств, а також гарантії їх рівності з іншими формами сільськогосподарського виробництва. Тут же держава забезпечує сприятливу політику цін, пільгові умови використання енергії і соціальну захищеність працівників селянських (фермерських) господарств.
Селянське (фермерське) господарство є одним із видів підприємств, тому для даної теми актуальними є Закони “Про підприємство” та “Про колективні сільськогосподарські підприємства”.
Деякі процеси, такі як оподаткування, повністю однакові як у селянських (фермерських) господарствах, так і у колективних сільськогосподарських підприємствах.
Тому Закон “Про колективні сільськогосподарські підприємства” служить своєрідним доповненням до Закону “Про селянське (фермерське) господарство”. Основою для діяльності всіх сільськогосподарських виробників і зокрема селянських (фермерських) господарств є земля і відносини пов’язані з нею. Деякі відносини регулюються цілою низкою нормативних актів. Найважливішими з них є Земельний кодекс, Закон України “Про плату за землю” і Закон України “Про форми власності на землю”.
Земельний кодекс визначає правовий режим землі, порядок способи і цілі її використання, охорону землі, її оцінку, а також розв’язання земельних спорів. Регулюються Земельним кодексом і інші питання, пов’язані з землею.
Законом “Про плату за землю” встановлюються види платежів за землю, порядок обчислення, розміри, а також пільги щодо їх сплати. Немаловажне значення для селянських (фермерських) господарств має Закон України “Про форми власності на землю”, адже саме він дав можливість працівникам сільського господарства відчути себе власниками землі і майна, що в наш час має важливе значення.
Подібну роль відіграє Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі” і частково Закон України “Про заставу”.
Серед нормативних актів виконавчої влади, найголовнішим щодо теми селянських (фермерських) господарств є Постанова Кабінету міністрів України “Про розвиток селянських (фермерських) господарств”. В ній наведені ті заходи виконавчої влади, які сприяють розвитку селянських (фермерських) господарств, допомога їм матеріальними ресурсами, технікою, будівництва житла для їх працівників і забезпечення цих працівників належними умовами проживання і праці.
Дуже важливе значення для висвітлення теми курсової роботи мав підручник “Аграрне право України”. У ньому докладно викладені основні положення “Про селянське (фермерське) господарство”, а також інших законодавчих актів стосовно створення, діяльності і припинення діяльності селянських (фермерських) господарств.
Курсова робота складається з вступу, в якому викладено основні заходи, на яких побудована робота та характеристика нормативної бази і літератури, восьми підрозділів і висновку.
1. ПОНЯТТЯ ТА ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією.[1] Це форма організації сільськогосподарського виробництва громадян. Разом із колективними і державними сільськогосподарськими підприємствами воно, в умовах ринкових відносин має забезпечувати споживачів продовольством, продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною. Селянське (фермерське) господарство це, як правило, сімейно-трудове об’єднання мешканців села, життя і побут яких пов’язаний з рільництвом, особистою працею, спрямованою на виробництво товарної маси продуктів харчування, продовольства і сировини та на одержання доходів, а отже й на забезпечення існування цього господарства та добробуту його членів.[2]
Членами сільського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16 річного віку, та інші родичі, які об’єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою).
Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
При створені одним із членів сім’ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім’ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. Голова селянського (фермерського) господарства може доручати виконувати свої обов’язки і використовувати право голови одному з членів господарства. Голова і члени селянського (фермерського) не можуть постійно працювати в інших підприємствах, установах та організаціях. Селянське (фермерське) господарство має своє найменування, печатку і штамп.[3]
Завантажити реферат