Списання коштів із розрахункового рахунку селянського (фермерського) господарства, крім платежів до бюджету, може проводитись лише за його згодою, або за рішенням суду, або на підставі виконавчого напису та в інших, визначених законодавчими актами випадках.
Платежі до бюджету вносяться в порядку і в терміни, що встановлюються законодавством України.
Селянське (фермерське) господарство має право одержувати в установах банку, у підприємствах і кооперативах довготермінові і короткотермінові позички на підставі укладеного кредитного договору, який визначає умови кредитування.[39]
На селянські (фермерські) господарства поширюються пільги та пріоритети щодо державних інвестицій, передбачені законом “Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві”.[40]
Селянське (фермерське) господарство одержує кредит під заставу майна, поруку (гарантію) та інші види забезпечення зобов’язань. Під заставу приймаються товарно-матеріальні цінності, вироблена продукція, основні виробничі фонди, а також інше майно позичальника у порядку, встановленому законодавством України.
Передача у власність земельна ділянка може бути об’єктом застави лише за забов’язанням з участю кредитної установи.[41]
При цьому земля, що є предметом застави, залишається у заставодавця або у третьої особи.[42]
Для підтримки селянських (фермерських) господарств і створення стабільних фінансових умов при одержанні ними банківського кредиту використовуються кошти Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств, на поповнення яких щорічно в проекті державного бюджету Кабінет Міністрів України передбачає відповідні фінансові ресурси.
Селянське (фермерське) господарство несе повну відповідальність за дотримання кредитних договорів і розрахункову дисципліну. У разі несвоєчасного повернення одержаних кредитів установи банку без звернення до суду, арбітражного суду, можуть використовувати право на реалізацію заставленого майна.[43]
З метою зменшення втрат від стихійного лиха, інших страхових випадків селянське (фермерське) господарство може страхувати своє майно, будівлі, споруди, техніку, тварин, посіви, насадження тощо. Страхування всіх видів майна може здійснюватись на добровільних засадах відповідно до законодавства України.[44]
Оподаткування прибутку селянського (фермерського) господарства проводиться у порядку, встановленому законодавством для сільськогосподарських підприємств.[45]
Селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування доходів, одержаних від сільськогосподарської діяльності, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Новостворені селянські (фермерські) господарства звільняються від оподаткування на 3 роки, а в трудонедостатніх селах на 5 років.[46]
Членам селянського (фермерського) господарства починаючи з 16-ти річного віку і особи, які працюють в ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою), підлягають державному соціальному страхуванню і пенсійному забезпеченню на рівні з працівниками сільського господарства. Селянське (фермерське) господарство реєструється як платник внесків на державне соціальне страхування в органах пенсійного фонду України і Фонду соціального страхування України за своїм місцем розташування, у встановленому порядку сплачує внески на державне соціальне страхування на всі види заробітків за членів селянського (фермерського) господарства та осіб, які працюють в ньому за тудовим договором ( контрактом, угодою). Час роботи в селянському (фермерському) господарстві членів господарства та осіб, які працюють за трудовим договором ( контрактом, угодою), зараховується до загального і безперервного стажу роботи на підставі записів у трудовій книжці і документів, що підтверджують сплату внесків на соціальне страхування.
Членам селянського (фермерського) господарства та особам, які працюють в ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою), призначені пенсії виплачуються у повному розмірі з урахування одержуваного заробітку ( доходу). Селянське (фермерське) господарство відповідно до чинного законодавства несе матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну його членам і особам, які працюють в ньому за трудовим договором ( контрактом, угодою), каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаними з виконанням ними своїх трудових обов’язків.[47]
6.ПРИПИНЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЕЛЯНСЬКОГО (ФЕРМЕРСЬКОГО) ГОСПОДАРСТВА.
Діяльність Селянського (фермерського) господарства припиняється у разі:
1.)добровільної відмови голови господарства від земельної ділянки, наданої йому в користування, в тому числі від її оренди, а також при відчуженні земельної ділянки, що належить йому за правом приватної власності;
2.)прийняття членами господарства рішення про припинення його діяльності;
3.)ведення господарства переважно за рахунок праці найманих працівників;
4.)використання землі не за її цільовим призначенням або способами, що призводять до знищення родючості грунтів, їх хімічного забруднення, погіршення екологічної ситуації;
5.)несплати земельного податку, а також орендної плати у встановлені строки;
6.)невикористання земельної ділянки для сільськогосподарського виробництва протягом від дня її надання;
7.)вилучення земельної ділянки в установленому законом порядку для державних і громадських потреб;
8.)визнання господарства неплатоспроможним (банкрутом);
9.)якщо немає жодного члена господарства або спадкоємця, який бажає продовжити його діяльність.[48]
Рішення про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства приймається районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів, а у разі його банкрутства – арбітражним судом. Спори про припинення діяльності селянського (фермерського) господарства вирішується судом.
Вилучення (викуп) для державних і громадських потреб земель у селянського (фермерського) господарства може проводитися за його згодою після виділення йому відповідною Радою народних депутатів рівноцінної земельної ділянки, будівництва на новому місці підприємствами, установами і організаціями, для яких відводиться земельна ділянка, жилих, виробничих та інших будівель замість вилучених і відшкодування в повному обсязі збитків, включаючи витрати на поліпшення якості землі, а також неодержані доходи. Спори з цих питань вирішуються судом.
Майно селянського (фермерського) господарства, яке припиняє свою діяльність, використовується в першу чергу для розрахунків по оплаті праці найманих осіб, виконання зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими кредиторами. Решта майна залишається у спільній сумісній власності членів селянського (фермерського) господарства або розподіляється між ними за домовленістю. За відсутності згоди спір вирішується судом.[49]
У разі припинення діяльності селянського (фермерського) господарства до закінчення терміну надання господарству податкових пільг, господарство сплачує до бюджету за весь період його діяльності суму податку, обчислену в розмірі, встановленому для селянського (фермерського) господарства, крім випадків коли земельна ділянка вилучається у встановленому порядку для державних і громадських потреб, господарство визначається неплатоспроможним (банкрутом); немає жодного члена господарства або спадкоємця, який бажав би продовжити його діяльність.[50]
Завантажити реферат