Тис ягідний

1. Ботанічна назва:

- латинською мовою – Taxus boccata L.

- російською – Тис ягодный

- українською – тис ягідний (європейський)

- французькою

- німецькою

- англійською

Відділ голонасінні – Gymnospermae

Клас – Coniferae

Порядок - Coniferales

Родина - Taxaceae

Рід - Taxus

Вид - Taxus bоccata L.

Тис ягідний – вічнозелена деревидна або кущевидна рослина, висотою від 25 до 30 м. Період життя 700-1500 років, (більше 1м).

Кора червонувато – бура, на молодих пагонах гладка, на грубших гілках і стовбурах лущиться від старості (вішаровується тонкими пастинками). Деревина дуже тверда і важка, складається з тоненьких судин з х – ними спіральними потовщеннями. Серцевинні промені складаються тільки з самої м‘якоті, смоляні ходи відсутні.

Листкорозміщення чергове, на бокових горизонтальних гілках переходить майже в супротивне, при цьому листя, завдяки черешкам розміщується переважно в 2 ряди.

Листя ланцевидне або лінійне з завуженою основою, інколи на коротких черешках (1-2 мм). Знаходиться у формі голок довжиною до 30 мм, шириною2,5 мм, звепрху темно-зелене, блискуче, знизу світло-матові, без білих прожилок, м‘які, кінці загострені. Живуть 6-8 років, отруйні для коней і худоби.

Тис дводомне дерево. Мікроспороїд помітний вже восени, округлої форми, жовтуваті, розміщені в пазухах листків на останньому пагоні. Під час цвітіння висовується коротка ніжка, на якій містяться игляки, кожен з яких має 5-8 мішечків, тріскаючих повздовжно, без повітряних мішків, одноклітинні.

Мегастробіли зібрані, мають вигляд дрібної шишки, з супротивно розміщеними парами мегастробілів. Переважно ці сукупності сильно редуковані і представлені поодинокими мегастробілами. Він складається з одного прямого насінного зачатку, пізніше насіе-нина вільно оточена м‘ясистою оболонкою (аррілусом) червоного кольору.

Насінний зачаток у тиса появляється піньої осені і зимує в стадії утворення мегаспор, але на кожен з них утворюються архегонії. У тиса в одному незценусі буває від 2-4 жіночих гаметодоїтів, що утворюються із мегаспор, але на кожен з них утв. архегонії. У тиса вони оточені слоєм прилягаючих клітин гаметодоїта. В оболонці яйцеклітини Taxus boccata, яка прилягала до клітин оточуючого слою були відкриті плазмодесми, які пронизували шари багаточисельних пор.

.

запліднення відбувається в кінці травня на початку червня. Від запилення до запліднення проходить біля 1 місяця, насіння дозріває 6 тижнів.

Насіння – бурий горішок, блискучий, твердий, довжиною 6-8 мм, з загостреним кінцем, розміщений в глибині яскраво-червоної м‘ясистоїоболонки (принасінника), схоже на ягоду, їстівне.

Висіяне насіння лежить в землі 1 рік, або і більше, поки не дозріє.

Тис ягідний – рослина вимоглива до вологості, грунту та повітря. Воно найбільш тіньове із усіх хвойних порід дерево. Насіння дає щорічно до глибокої старості, починаючи з 25 – 30 річного віку. Коренева ситема добре розвинута, пластична, володіє ендотрофною мікоризою, завдяки чому може пристосовуватись до різних умов. Молоді пагони, кора і листя містять алкалоїд токсин – C37H51NO10 і сильно подразнюючу олію.

Ареал поширення в світі.

Ареал поширення тиса ягідного досить широкий. Він зустрічається в Польщі, Чехії, Словаччині, Шотландії, Іспанії, Португалії, Греції, Північній Африці. Східна границя ареалу тису проходить по території європейської частини СРСР. Він рідко зустрічається вздовж узбережжя Балтійського моря під покривом широколисто-хвойних лісів і більш часто на схилах гір Прикарпаття, Карпат, Кавказу і Криму.

Північніше його ареал зміщується в Турцію, де охоплює побережжя Чорного моря, західну і південну – центральну частину території Турції, і заходить в Північний Іран біля Каспійського моря.

В Карпатській гірській системі найбільший осередок тиса (біля 160 тис. штук на площі 20 га), зберігається в буково-ялицевому пролісі в долині протоку Торміанець у Великих Татрах в Словаччині.

В Румунських Карпатах тис зустрічається дуже часто в межах висот 490 -1486 м над рівнем моря. В порівнянні із Словацькими Карпатами в Українських росте значно менше тиса.

В даний час поодинокі дерева тису ростуть в Болехівському, Вигодському, Надвірнянському, Солотвинському держлісгоспах, Івано-Франківській області, а також декількох місцях Чернівецької та Закарпатської областей. Досить цікава ділянка тиса збереглася в урочищах Велика і Мала уголька на Закарпатті (1500 штук на площі 10 га) і займає друге місце в Україні після заказника “Княждвірський” (15,1 тис. штук на площі 70 га).