Отруєння зміїною отрутою (гадюки, гюрзи, кобри та ін.). ГНН настає у перші 4-6 год після укусу. Невідкладна допомога передбачає циркулярну новокаїнову блокаду вище місця укусу, промивання рани 1% розчином перманганату калію, п/ш ін’єкції 3 мл 0,5% розчину новокаїну та 0,3 мл 0,1% розчину адреналіну біля місця укусу. Необхідно в/в ввести протиотрутну сироватку, а внутрішньом’язово (в/м) – промедол 1% 2 мл, аміназин 2,5% - 1 мл, димедрол 1% - 2 мл, в/в крапельно – калію хлори 10% 10 мл, глюкозу 20% 300 мл з інсуліном 10 ОД. У разі укусу кобри вводять прозерин 0,05% 1 мл п/ш та тіамін 5% 4 мл внутрішньовенно.
Медикаментозно обумовлена ГНН. Нефропатія, спричинена рентгенконтрастними засобами є третьою за частотою причиною ГНН у стаціонарах і має місце у 3% хворих, яким проводили рентгенконтрастне дослідження. Лікування ГНН, обумовленої контрастними речовинами, проводиться за загальними принципами (допмін, фуросемід, за необхідності, гемодіаліз).
Не стероїдні протизапальні препарати інгібують синтез простагландинів, змінюють ниркову геодинаміку та індукують гострий інтерстиціальний нефрит з ГНН. Невідкладна допомога включає зондове промивання шлунка, форсований діурез, олуження сечі, введення тіаміну 2% 2 мл в/м кожні 8 год. За неефективності медикаментозного лікування слід проводити гемо- або перитонеальний діаліз.
При отруєнні сульфаніламідами (смертельна доза – понад 10 г), як і при інших медикаментозних інтоксикаціях, необхідним є зондове промивання шлунка, салуретики, натрію бікарбонат 4% або 7,5% в/в крапельно відповідно до рівня ВЕ, кальцію хлорид 10% - 10 мл в/в, гідрокортизон 200 мг в/м; нікотинова кислота 1% - 3 мл, аскорбінова кислота 5% - 10 мл, ціанокобаламін до 600 мкг в/м. Показані паранефральна блокада та ранній (до 6 год від отруєння) гемодіаліз.
Папілярний некроз – запально-некротичне ураження сосочків при розладах кровообігу у мозковому шарі нирки на форі порушень венозного відтоку з нирки та пасажу сечі, запальних захворювань нирок або цукрового діабету (вторинний некроз ниркових сосочків). Важливу роль у розвитку некротичного папіліту відіграє інфекція.
Лікування проводять не стільки некротичного папіліту як такого, скільки його ускладнень (пієлонефрит, оклюзія верхніх сечових шляхів, гематурія).
Методом вибору діагностики є допплер-УЗ-сканування. Лікування спочатку консервативне (великі дози антикоагулянтів, антиагрегантів), за неефективності – хірургічне (тромбектомія на фоні терапії основного захворювання).
Тромбоз ниркових вен формується як ускладнення нефротичного синдрому на фоні гіперкоагуляції. Для підтвердження діагнозу потрібні нижня венакаваграфія або допплер-УЗ-сканування. Лікування консервативне: новокаїнова блокада, у ранньому періоді – стрептокіназа 250 тис ОД в 20 мл ізотонічного розчину в перші 4 години. Після лікування стрептокінозою призначають гепарин 25-40 тис ОД/доб (починають з в/в крапельної ін фузії, потім п/ш двічі на день). За два дні до відміни гепарину призначають дипіридамод або аспірин. Потім прийом антиагрегантів (тиклопідин 250 мг/доб або дипіридамол 250 мг/доб, або аспірин 0,5 г/доб) продовжують до 3 тижнів.
Гострий тробмоз ниркової артерії не є рідкісною судинною патологією і становить 4,35% від загальної кількості тромбозів. Розпізнавання цих станів є досить складним, але надзвичайно важливим. Головна ознака – раптова артеріальна гіпертензія, стійка до терапії гіпотензивними препаратами, у сполученні з різки болем за типом ниркової кольки та гематурією. Найціннішими в плані диференціальної діагностики методами є допплер-УЗД та селективна ангіографія. Лікування хірургічне на фоні симптоматичного.
Швидко прогресуючи гломерулонефрит призводить до ниркової недостатності через 4-12 тижнів після появи перших змін у аналізах сечі. Лікування полягає у першу чергу в призначенні глюкокортикоїдів – метил преднізолон 7-15 мг/кг/доб 3 дні, потім преднізолон 60 мг/доб протягом тижня, потім 45, 30, 20, 15, 10, 5 мг/доб – по 1 тижню. Високу ефективність має плазмаферез протягом 2 тиж через день з екс фузією 4 л плазми за добу та заміною її свіжозамороженою донорською плазмою. Треба пам’ятати, що за наявності швидко прогресуючого гломерулонефриту інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту як гіпотензивні препарати і як ренопротектори неефективні, оскільки ранін-ангіотензин-альдостеронова система пригнічена.
Література
Лікування та діагностика. – 2001 р. - №2. – С.33-38. Колесник М.І., Лапчинська І.І
Завантажити реферат