Зміст
І. Вступ
1.1 Розвиток та становлення електрозв’язку в Україні
1.2 Стан сучасних телекомунікаційних технологій вУкраїні
ІІ Нові технології в телекомунікації, їх стан тавпровадження в “Укртелекомі”
2.1 Цифрові телефонні мережі та вузькосмугова ISDN.
2.2 Нові технології ІР – мереж.
2.3 Моделі АТМ та широкосмугова ISDN.
2.4 Абоненський радіодоступ та стільникові системи зв’язку.
2.5 Переваги технології високошвидкісного доступа xDSL.
2.6 Система проводового мовлення її стан та перспективи розвитку.
ІІІ Висновки
І ВСТУП
1.1 Розвиток та становлення єлектрозв’язку в Україні.
Початок телефонного звя’зку було покладено винаходом телефонного апарату американцем А.Беллом і створенням у 1878р. першої телефонної станції, телефони в якій діяли з використанням місцевих батарей єлектроживлення. Це стало подією епохального значення , оскільки телефонний аппарат є самим оперативним і надійним засобом двостороннього звя’зку в повсякденному житті людей , обміну інформацією під час вирішиння державних, оборонних , виробничих та інших питань . Його можна заслужено поставити в ряд найвидатніших винаходів, що найбільше вплинули на прогрес людства.
Перша в Україні приватна телефонна станція почала діяти в Одесі 1882 р. Тоді ж російський винахідник П. М. Голубицький запропонував свою конструкцію телефону - з важелем, що під вагою трубки автоматично переключає контакти. Цей принцип зберігся у більшості апаратів і досі
У 1896 році одеські винахідники М.Фрейденбург та С.Бердичівський – Апостолов запатентували конструкцію АТС із попереднім автоматичним шукачем
Перша станція МБ на 60 номерів була введена в єксплуатацію 1 квітня 1886р. Після цьго державні станції побудували в Харківі , Одесі. Для спорудження телефонних мереж звичайно застосовувались повітряні лініїзі стальнимим проводами діаметром 2,2-2,5 мм, а з часом - мідними та біметалевами. Великі втрати, пов’язані зі встановленням телефону та користування ним визначали склад абонентів. У початковий період експлуатації станцій квартирних абонентів налічувалось не більше 20%.
Проте загальне зростання кількості міськових телефонів було досить інтенсивним. Так на 1 січня 1916р найбільше телефонів було в Київській (5458) і Харьківській (4522) телефонних мережах.
Рік Кількість абонентів
1883 772
1884 1704
1890 4795
1895 9838
1900 25523
1905 46024
1910 97355
1915 205476
1916 232337
Лінійні споруди телефонної мережі почали будувати з використанням кабелів за двопроводовою системою і застосуванням розподільчих плінтових шаф. Тоді ж кабелі прокладались і в Києві, Харкові, Одесі та інших містах України. При прокладанні кабелів почали застосовувати чотирикутні керамічні труби, блок з яких вміщувався в суцільну бетонну оболонку. Використання кабелю дало змогу відмовитися від значної кількості наземних дротяних ліній на міських мережах.
За часів громадянської війни 1918-1921 рр. засоби телефонного зв'язку були фактично зруйновані і ємність телефонних мереж різко зменшилась. Вона була відновлена лише в 1929 р. і тоді досягла 235 тис. номерів.
Перша релецна АТС було змонтовано у 1924р. на Московській телефонній мережі . Це була дослідна АТС 1000 номерів декадно-крокової сиситеми “Сіменс і Гальське”. Перехід до будівництва автоматичних станцій став переломним моментом у розвиткуміського єлектроз’язку.
Міська телефонна мережа в роки перших п’ятирічок набула значногорозвитку , особливо щодо приросту загальної монтованої ємності телефонних станцій, причому більша частина діючих номерів припадає на станції автоматичної системи. Крім того, збільшилась кількість абонентів.
Після Великої Вітчизняної війни ємність телефонних станцій в Україні зростала високими темпами, особливо АТС, завдяки чому за цим показником Україна посіла гідне місце серед п'яти найбільших республік .
Показники розвитку міського телефонного зв'язку в 1967 р.
Регіон |
Міські телефонні станції |
Ємність міських телефонних станцій |
Кількість абонентів | |||
Усього, одиниць |
У тому числі автоматичні, % |
Усіх систем, тис. номерів |
У тому числі автоматичних, % |
Усього, тис. |
Утому числі АТС, тис. | |
СРСР 6741 |
60,8 5484,4 |
86,2 4897,6 |
4196,9 | |||
У тому числі: | ||||||
Російська РФСР 4132 |
56,8 3272,4 |
83,7 2994,7 |
2508,2 | |||
Українська РСР 941 |
68,9 893,0 |
90,3 755,2 |
670,2 | |||
Білоруська РСР 212 |
82,5 171,8 |
94,2 140,3 |
133,4 | |||
Узбецька РСР 183 |
44,8 133,6 |
79,1 105,2 |
14,0 | |||
Казахська РСР 309 |
57,6 211,7 |
84,4 188,5 |
152,2 | |||
До початку XX ст. в Російській імперії практично не було міжміської телефонної мережі, діяли лише окремі прямі телефонні лінії між деякими великими містами країни.
Одним із важливих досягнень у той період стало будівництво телефонної лінії Петербург-Москва, що велось на кошти державної скарбниці. Відкриття її, що відбулося 31 грудня 1898 р., стало великою суспільною подією і широко висвітлювалося друкованими виданнями. На той час за довжиною вона займала четверте місце у світі (618 верст).