Розвиток та становлення електрозв’язку в Україні

У 1910-1912рр. Було побудовані телефонні лінії між Москвою, Харківом, Київом. В Україні було побудовано в 1900р – 350 верст, а в 1916р – біля 4000.

Після руйнувань, спричинених громадянською війною, вже на по­чатку 1920-х рр. почалась відбудова і поступовий розвиток міжміського електрозв'язку, спорудження нових міжміських телефонних станцій і ме­реж.

Першу міжміську лінію зв’язку Київ- Харків під нову МТС було збудовано в 1924 році з використанням бронзових дротів. У 1926р. було введено в дію лінію з’язку Київ-Москва довжиною 1000 км, що мала важливе економічне і політичне значеня.Для подальшого розширення та розвитку міжміського телефонного зв’язку в 1934р. у Києві побудовано нову МТС. Одночасно з уведенням в єксплуатацію нової станції відкрився центральний переговорний пункт на 8 кабін

У лютому 1936 р. введено в дію лінію зв'язку Київ-Ленінград дов­жиною 1000 км. Проводились робо­ти щодо ущільнення телефонних ліній на магістралях, які з'єднували Київ з великими містами України -Одесою, Дніпропетровськом, Він­ницею, Харковом та Черніговом.

Під час Великої Вітчизняної війни в столиці України разом з іншими об'єктами постраждала й мережа міжміського зв'язку. Після Великої Вітчизняної війни прискорився розвиток міжміської телефонної мережі. При цьому по­вітряні лінії ущільнювались багато-частотними системами, споруджу­вались кабельні магістралі, завдяки чому в окремих напрямах створи­лись потужні пучки каналів. Водно­час збільшився міжміський теле­фонний обмін, що зумовило необ­хідність переходу на нові методи експлуатації та створення МТС від­повідної ємності. У 1950-1953 р. почався серійний випуск типової двочастотної апара­тури для магістрального напівавто- матичного міжміського телефонного зв'язку .

Перше в Україні обладнання дво­частотного напівавтоматичного зв'яз­ку встановлено в Києві в 1960 р. ємністю 15 вихідних і 50 вхідних каналів.

Великі й дуже складні роботи щодо спорудження потужної мережі міжміського зв’язку проводились у період 1963-1975р.

У 1967-1969 рр. у всіх обласних центрах України відкрито автомати­зовані переговорні пункти (АПП).

З 1972 р. провадилась планомір­на робота щодо автоматизації між­міського зв'язку на дільницях районний центр - обласний центр із використанням обладнання типів АВІЗ та СКВА.

У 1984 р. в процесі створення Єдиної автоматизованої мережі зв'язку в Україні побудова­но два вузли автоматичної комутації з використанням нового квазі-електронного обладнання .

Для побудови автоматизованої телефонної мережі в районних центрах та великих сільських населених пунктах в 1962-1963р будуються станції координатного типу: для районного центру АТСК 100/2000 , а для села АТСК 50/200.

Переломний період у створенні сільського телефонного зв’язку стався у другій половині 1970р. За період 1976-1980р. було побудовано мережу у сільській місцевості загального користування й мережі внутрішнього виробничого телефонного зв’язку в радгоспах та колгоспах загальною ємністю 240 тис. номерів.

Укінці 1980-х рр. На мережах почало впроваджуватись обладнання типу “Квант” , але кількість його була дуже незначною. Внаслідок цього і нині у сільській місцевості 80% складають морально застарілі координатні АТСК 50/200 майже половина яких встановлена до 1977р.

Мережі абоненських ліній у сільській місцевості в основном побудовані на ненадійних повітряних лініях зв’язку (900 тис.км) та на днопарному кабелі типу ПРППМ(300 тис.км). Стан первинної мережі сільського єлектрозв’язку у багатьох випадках незадовільний і потребуе невідкладного поліпшення.

1.2 Стан сучасних телекомунікаційних технологій та мереж в Україні.

На початку 1990-х рр. після розпаду Радянського Союзу в Україні треба було перетворити в стислі строки галузь телекомунікацій з придатка єдиної мережі зв'язку колишнього СРСР в автономну на­ціональну систему зв'язку. Для цьо­го необхідно було вирішити широ­кий спектр питань - від оператив­но-технічних до взаємодії підпри­ємств зв'язку України з міжнарод­ними операторами зв'язку.

Стан галузі вимагав термінової модернізації технічно та морально застарілої телекомунікаційної ме­режі, побудови цифрової первинної мережі тощо. Серед мереж, які не­обхідно було реконструювати, окрім телефонних загального користу­вання була також мережа докумен­тального зв'язку, в якій надавались послуги: передача телеграм, або­нентське телеграфування, телекс, факсимільний зв'язок. Водночас стрімкі темпи розвитку телекомуні­каційного обладнання в Європі ви­магали переведення цієї мережі на принципово новий підхід для впро­вадження нових послуг. Укртелеком на базі новоствореного підприємс­тва СП Інфоком і розпочав надавати послуги за технологією Х.25

Перші кроки до побудови мереж передачі даних були зроблені з ви­користанням аналогового облад­нання та технологій, розрахованих на аналогові лінії передачі, що при­несло свої результати. Незабаром вказана мережа вичерпає свої мож­ливості і одним з напрямів її подаль­шого розвитку стане переключення її вузлів на цифрові лінії зв'язку.

На початковому етапі були відсутні тех­нічно й економічно ефективні засо­би інтеграції процесів передачі сиг­налів і комутації для різних служб електрозв'язку. Все це призводило до необхідності будівництва окре­мих мереж для обміну різноманіт­ними видами інформації.

Зрештою саме так виникли теле­фонна мережа, заснована на ана­логових системах передачі, елект­ромеханічні аналогові системи ко­мутації каналів; телеграфні мережі, побудовані на принципах передачі дискретних повідомлень по аналого­вих каналах зв'язку, комутації повідомлень (телеграфна мережа за­гального користування) і каналів (ме­режа абонентського телеграфуван­ня); перші мережі передачі даних, що використовували переважно пря­мі канали між користувачами і вуз­лами обробки інформації

З переходом на цифрові методи пе­редачі інформації з'явилися переду­мови інтеграції на рівні цифрової передачі і комутації сигналів, насам­перед у телефонії виникло поняття "інтегрована цифрова мережа"- IDN (Integrated Digital Network).

Ця стадія інтеграції мала внутрішньо-мережний характер, для користува ча вона позначилася в підвищенні якості традиційних послуг.

У той час єдині засоби передачі як аналогових сигналів (голос), так і сигналів, що носять дискретний ха­рактер (дані), дали можливість зро­бити значний крок уперед. Стало можливим, використовуючи спільні точки мережного підключення, нада­ти користувачу послуги декількох різ­номанітних служб електрозв'язку -почалося впровадження цифрових мереж з інтеграцією служб ISDN (Integrated Services Digital Network).Цей же єтап характеризується бурхливим розвитком мереж і служб документального електрозв’язку.

Перелік послуг багатофункціо­нальної мережі електрозв'язку мож­на навести вже сьогодні. Це і тра­диційний телефонний зв'язок, вклю­чаючи послуги інтелектуальних ме­реж, і відеотелефонія, і передача даних у різноманітних видах, і до­ступ до інформаційних ресурсів, і теленавчання, і одержання аудіо- і відеопрограм як в режимі мовлен­ня, так і за вимогою, і телемедицина, і комерційні і банківські операції, здійснювані дистанційно з термінала користувача.