Розвиток та становлення електрозв’язку в Україні

Технології DSL – перспективні технології доступу . Вона дає змогу реалізувати досить високу швидкість передачі даних , причому відбувається суспільне використання ліній , що дає змогу одночасного ведення телефоних розмов і роботи з мережою передачі даних . Які ж потенційно досяжні швидкості передачі в DSL при використанні вітчизнянних кабелів місцевої телефонної мережі ?. При моделюванні на кабелях типу ТПП х 0,32 ,ТПП х 0,4, ТППх0,5 результати швидкості при різних потужностях завад показані на графіку.

Вимірявши потужність завад на вході абоненського модема , можна прогнозувати яку швидкість передачі запропонувати певним абонентам.

2.6 Система проводового мовлення та перспективи розвитку

Система проводового мовлення (ПМ) - одне з найбільш масових і доступних джерел загальнодержав­ної інформації. Абонентами мережі ПМ є 56 % сімей України. На даний час тільки вона дає можливість здійснювати локальне мовлення. На її базі побудована й система опові­щення штабами цивільної оборони.

Перші підсилювачі, що виготов­ляла промисловість, мали багато недоліків та малу потужність і при­значались для роботи на мережах із кількістю гучномовців не більше ніж 40. Збільшення кількості абонентів вимагало виготовлення більш потуж­них підсилювачів. Тому в 1930-ті рр. і до початку Великої Вітчизняної вій­ни використовувались типові підси­лювачі на 100, 500 та 1000 Вт.

У сільській місцевості, беручи до уваги її особливості (відсутність га­рантованого електроживлення, не велика щільність населення), спо­чатку використовувались малопо­тужні підсилювачі з живленням від акумуляторів, зарядка яких здійс­нювалась від повітряних енергогенераторів. З 1951 р. на радіовузлах колгоспів використовувалися під­силювачі потужністю до ЗО Вт із живленням від районного центру по лініях районного телефонного зв'язку. На сільських мережах ви­користовувалися також підсилюва­чі, поєднані з кіноустановками типу СКРУ-100.

У подальшому в сільській місце­вості здійснено централізацію ме­режі ПМ. Потужні радіовузли буду­вались у районних центрах, і від них по довгих магістральних фідерних лініях радіомовні програми переда­вались до сільських населених пунктів. Цей варіант має перевагу на випадок відключення електроенергії, але збільшує витрати на будівництво і обслуговування довгих фі­дерних ліній.

Підгалузь ПМ, зважаючи на його соціальну значимість, завжди отри­мувала державну підтримку, оскіль­ки, з одного боку, надходження від оплати за послуги ПМ не покривали витрати на його експлуатацію й роз­виток, а з іншого - для цього самого масового державного інформаційно-освітнього і культурно-розважально­го засобу тарифи на послуги мають бути необтяжливими для всіх верств населення.

На даний час, за умов ринкової економіки та існуючих розмірів або­нентної плати, що протягом останніх десятиріч залишається низькою І становить 50 коп. на місяць, ПМ стало нерентабельним, особливо в сільській місцевості. Триває процес його руйнування, що суттєво звужує інформаційний простір держави, зменшує можливість інформування населення в разі надзвичайних си­туацій і викликає справедливі на­рікання й численні скарги.

Незважаючи на те, що ПМ - най­дешевший, найдоступніший і тра­диційно-звичний засіб інформації для більшості населення, починаю­чи з 1991 р., коли в Україні було майже 17 млн основних радіоточок, до 2000 р. кількість їх зменшилась у 1,8 раза.

Основними при­чинами цього є: скорочення ліній радіофікації через їх руйнування підприємствами Міненерго під час реконструкції ліній 0,4 кВ зі спіль­ним з ПМ використанням опор і від­сутність у підприємств електро­зв'язку коштів для їх відновлення; відсутність коштів в Укртелекомі для ремонту й оновлення радіовузлів, мереж передачі й т. ін.

Як би там не було, але за більш ніж 70-річний період у системі ПМ ство­рена досить потужна матеріальна база. На сьогодні в Україні налічуєть­ся більше ніж 9,2 млн основних ра­діоточок, загальна потужність облад­нання радіовузлів складає 19,2 МВт, загальна довжина ліній радіофікації -біля 500 тис. км. На 100 осіб припа­дає 19,1 радіоточки. ПМ охоплено 93 % населених пунктів України, з яких 22 % мають можливість отри­мувати дві або три програми.

Міська мережа ПМ, на відміну від сільської, і за теперішніх складних фінансових умов залишається рен­табельною. На сьогодні сільська мережа значною мірою централізо­вана. З ЗО тис. сільських населених пунктів радіовузли є тільки в 2736 (9,5 %). Вона характеризується ве­ликою часткою потужності на одну радіоточку (близько 1,2 Вт замість 0,25 за нормою), що призводить до великих витрат на внутрішньора-йонних розподільчих фідерних лініях. і 3 метою підвищення рентабель­ності ПМ у сільській місцевості не­обхідно було б провести децентра­лізацію радіовузлів зі встановлен­ням у сільських населених пунктах автоматизованих напівпровіднико­вих малопотужних радіовузлів. Це, по-перше, скоротить довжину фі­дерних ліній та експлуатаційні ви­трати, по-друге, зменшить частку потужності на одну радіоточку.

Необхідність у послугах ПМ в сільській місцевості не викликає за­перечень, тим більше що нині по­криття території України радіостан­ціями середньохвильового та ульт­ракороткохвильового (УКХ) мов­лення різко зменшилось. Велика кількість населених пунктів розмі­щується в зоні невпевненого при­йому радіостанцій. Для них сьогодні єдиним засобом доведення інфор­мації є ПМ. Крім цього, робота сис­теми ПМ не залежить від наявності чи відсутності електроживлення. На жаль, ні держава, ні сільські Ради не виділяють коштів на послуги ПМ.

Після організації багатопрограм­ного ПМ (дві і три програми) його мережа й у містах фактично вико­ристала свої можливості подальшо­го розвитку, особливо, враховуючи, що вона не інтегрована з іншими видами зв'язку.

Подальший розвиток системи ПМ має здійснюватись по двох напрям­ках. Один пов'язаний із максималь­ним збереженням існуючої бази та її використанням у перехідний період, другий - із радикальною заміною іс­нуючої системи ПМ та інтегруванням її з іншими видами зв'язку.

Основним напрямком підвищення рентабельності підгалузі ПМ є опти-мізація його мережі, особливо шля­хом скорочення довгих магістраль­них фідерних ліній та заміни енерго­ємних лампових потужних підсилю­вачів на радіовузлах напівпровідни­ковими. Другий напрямок – надання населенню за допомогою мережі ПМ додаткових послуг не радіомовного характеру як в прямому, так і в зво­ротному напрямі (передача відеотек-су, доставка комп'ютерної інформа­ції, використання для потреб охо­ронної сигналізації і т. ін.). Для здійс­нення таких нововведень необхідне відповідне фінансове забезпечення. Водночас треба враховувати, що впровадження сучасних найбільш ефективних і якісних систем ефірно­го й ефірно-проводового мовлення потребує незрівнянно більших кош­тів, ніж ті, які необхідні для утримання існуючої мережі ПМ у робочому стані.