Зазначене питання потребує глибокого вивчення спеціалістами Міненерго, оскільки є підстави стверджувати, що обленерго ніколи не розрахуються за отриману на енергоринку України електроенергію на суму 1,7 млрд грн. По Україні за друге півріччя 1998 року і два місяці 1999 р. втрачено електроенергії при транспортуванні в мережах понад встановлені норми на 689,5 млн грн.
На стан заборгованості споживачів перед обленерго впливає те, що основними споживачами енергії, яку постачають державні компанії, є населення та бюджетні організації, а більшість платоспроможних підприємств забезпечують електроенергією незалежні постачальники.
Так, у Дніпропетровській області за 1996 – 1999 рр. питома вага електроенергії від державних постачальників у загальному обсязі надходжень зменшилася з 80% до 58,1% внаслідок зростання частки транзитної електроенергії від незалежних постачальників.
Крім того, є випадки відпуску електроенергії за цінами, які майже удвічі нижчі за тариф, затверджений НКРЕ України, внаслідок чого енергопостачальні компанії несуть збитки.
ВАТ “Херсонобленерго” здійснювало реалізацію електроенергії АТЗТ “Інтергаз” за ціною 2,2–2,9 цента США при встановленому тарифі 4,4 цента США, внаслідок чого за 1996–1997 рр. воно зазнало збитків на суму 306,1 тис. грн.
У ході ревізій та перевірок встановлені непоодинокі факти, коли отримані від споживачів грошові кошти за електроенергію компанії витрачали в основному на виплату працівникам заробітної плати, преміальних та соціальні виплати, на придбання товарно-матеріальних цінностей невиробничого характеру, сплату відсотків за кредити, придбання квартир, автомобілів тощо. Відволікання грошових коштів, передбачених для перерахування постачальникам електроенергії, здійснювалися з відома, а в окремих випадках і за ініціативою керівників компаній та Міненерго України для поточних потреб як структурних підрозділів, так і самих компаній.
Міненерго України примусово списало з розподільного рахунку “Севастопольміськенерго” кошти в сумі 714,0 тис. грн., що надійшли від споживачів за електроенергію, і зарахувало їх до позабюджетного резервного фонду Міністерства. Такими діями Міненерго спричинило утворення нереальної кредиторської заборгованості, що призвело до штучного збільшення фактичного боргу споживачів перед енергоринком.
У порушення порядку, встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.97 № 487, в галузі набули поширення бартерні операції. При цьому не виконуються вимоги Постанови щодо проведення бартерних операцій за спожиту електроенергію тільки в обмін на паливо (вугілля, газ, мазут, свіже ядерне паливо) та в обсязі вартості виведення відпрацьованого ядерного палива.
Результати перевірок ГоловКРУ свідчать, що бартерні операції підприємствами обленерго використовуються не для забезпечення погашення боргу перед виробниками чи для технологічних потреб виробництва, а на власні потреби невиробничого характеру.
Тільки за січень-лютий 1999 року енергопостачальні компанії залишили у своєму розпорядженні товарно-матеріальні цінності на 127,9 млн грн., з яких 66,7 млн грн. отримано в оплату спожитої електроенергії. Зокрема, в Рівненській області за друге півріччя 1998 та січень-лютий 1999 року проведено бартерних операцій на загальну суму 5,3 млн грн., і всі товарно-матеріальні цінності, отримані від споживачів за використану електроенергію, витрачено енергопостачальними підприємствами на власні потреби.
Цьому значною мірою сприяє спільна Постанова Міненерго та НКРЕ від 08.09.98 № 164/1152, якою встановлено квоту використання на власні потреби без банківських розрахунків плати за спожиту електроенергію в розмірі до 70% товарної продукції.
За період з липня 1998 по березень 1999 рр. до ВАТ “Луганськобленерго” надійшло за бартером матеріальних цінностей на суму 2,6 млн грн., у тому числі акумулятори, кабельна продукція, автомашини, які використано у виробництві, а також побутова техніка, меблі та одяг, що видано робітникам підприємства за рахунок заробітної плати.
Виявлено випадки, коли енергопостачальні компанії перетворювалися на оптові бази з реалізації продукції, здійснювали діяльність на підставі угод про взаємні поставки, виконували інші, не властиві їм функції.
Так, компанія “Кіровоградобленерго” у лютому 1999 року одержала від ТОВ “Дует” 10 холодильників “Норд” на суму 13 тис. грн; від приватного підприємства “Європа-плюс” – автобус ПАЗ-3205 вартістю 60,4 тис. грн. в обмін на вершкове масло; від приватного підприємця Махинька – автомобіль КамАЗ (фургон) вартістю 55,2 тис. грн тощо. При цьому в розрахунках виникла кредиторська заборгованість ДАЕК, яка в подальшому була закрита заліками за рахунок поставок електричної енергії.
У зв’язку з невизначеністю розмірів боргів кожного споживача і можливістю отримання цінностей в рахунок боргів, а також внаслідок відсутності контролю з боку керівників за достовірністю проведених товарообмінних операцій, складалися сприятливі умови для різних роду зловживань, привласнення державних коштів тощо.
Проведеною у ВАТ “Луганськобленерго” інвентаризацією цінних паперів встановлено недостачу векселів на суму 25,9 млн грн. Матеріали передано в органи прокуратури.
Однією з причин незадовільних розрахунків з енергогенеруючими компаніями є відсутність фінансової дисципліни у самій компанії “Укренерго”, якою допущено численні факти витрачання коштів без наявного джерела покриття таких витрат.
Зокрема, за відсутності прибутку і відповідних фондів, що формуються за його рахунок, компанією здійснювалися витрати з фондів розвитку виробництва, матеріального заохочення і соціального розвитку. Внаслідок таких порушень відволікались обігові кошти, що могли бути спрямовані на першочергові платежі для погашення заборгованості за отриману електроенергію. Станом на 01.01.99 заборгованість за електроенергію досягла 4,9 млрд грн., а іммобілізація за рік зросла майже у 4 рази (з 51,0 до 194,2 млн грн.).
Зростанню заборгованості за спожиту електроенергію сприяли також дії підприємств-споживачів, що вишукували різноманітні шляхи для неперерахування грошових коштів за спожиту електроенергію на розподільні рахунки енергопостачальних компаній.
Встановлено численні факти, коли за наявності на розрахунковому рахунку грошових коштів у розмірах, достатніх для сплати рахунків за отриману електроенергію, розрахунки здійснювалися шляхом придбання у комерційних структур товарно-матеріальних цінностей з подальшою передачею їх підприємствам електромереж за рахунок погашення заборгованості за отриману електроенергію.
Деякі керівники підприємств для уникнення сплати боргів за спожиту електроенергію відкривали в банках по два і більше рахунків. ВАТ “Дніпропетровський трубний завод” відкрило в установах банків один основний рахунок, 4 поточних і 17 валютних, на які надходили грошові кошти. Так, тільки за лютий 1999 року заводом отримано 2 млн грн, але можливість частково розраховуватись за спожиту електроенергію грошовими коштами не було використано, внаслідок чого заборгованість за електроенергію на 01.03.99 становила 2,1 млн грн.