Державні службовці мають право знайомитися з деякими відомостями, що складають державну або службову (професійну) таємницю, внаслідок чого на них покладено обов’язок зберігати ці відомості в таємниці. Перелік відомостей, що складають державну таємницю, встановлюється та затверджується у загальнодержавному масштабі[8], а відомостей, що складають службову таємницю, - окремими державними органами (митна, податкова служби тощо). Встановлено кримінальну відповідальність за розголошення державної таємниці, або втрати документів, що містять державну таємницю, безпідставне засекречування інформації тощо. Відповідальність за розголошення відомостей, які становлять комерційну таємницю, також передбачено законом[9].
До комплексу гарантій трудових прав входить нормована тривалість робочого часу, який "визначається відповідно до законодавства про працю України" (Стаття 20)[10]. Оплата праці державних службовців здійснюється на підстав Закону України "Про державну службу" (Стаття 33): "Заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок. Посадові оклади державних службовців установлюються залежно від складності та рівня відповідальності виконуваних службових обов'язків. Доплата за ранг провадиться відповідно до рангу, присвоєного державному службовцю".[11] Передбачено також право працювати за сумісництвом (у тому числі за основним місцем роботи), грошові заохочення: "за сумлінну безперервну працю в державних органах, зразкове виконання трудових обов'язків державним службовцям видається грошова винагорода в розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. За особливі трудові заслуги державні службовці представляються до державних нагород та присвоєння почесних звань(Стаття 34)"[12].
Звільнення з посади може мати місце у таких випадках, передбачених у Розділі VI "Припинення державної служби" Закону України "Про державну службу". На основі загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України. А також, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 цього Закону".[13]
на державних службовців поширюються певні обмеження пов’язані з специфікою їх діяльності, зокрема, стаття 16 Закону України "Про державну службу" містить такі обмеження, пов'язані з проходженням державної служби: Державний службовець не має права:
займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через посередників, крім випадків, передбачених чинним законодавством, або бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, де він працює, а також виконувати роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької, творчої діяльності, а також медичної практики);
сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності з метою одержання за це винагороди у грошовому чи іншому вигляді, послуг, пільг;
самостійно або через представника входити до складу керівних органів підприємств, господарських товариств тощо, організацій, спілок, об'єднань, кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність;
приймати подарунки чи послуги від фізичних або юридичних осіб у зв'язку із своєю службовою діяльністю"[14].
Законодавство забороняючи керівникам, заступникам керівників державних підприємств і установ, їхніх структурних підрозділів, службовим особам державних органів, органів місцевого самоврядування безпосередньо займатися підприємницькою діяльністю, не виключає їхнього права отримувати дивіденди від акцій або чеків, що вкладено до інвестиційного фонду. Державні службовці не можуть брати участь у страйках та вчиняти інші дії, що перешкоджають нормальному функціонуванню державного органу. Інші обмеження, пов'язані з проходженням державної служби окремими категоріями державних службовців, встановлюються виключно законодавчими актами України. Вони не мають права використовувати своє службове становище з корисливою метою у власних інтересах чи інтересах інших осіб.[15]
Відповідно до посад, рівня професійної кваліфікації, а також результатів праці державним службовцям присвоюються ранги (для дипломатичних, митних працівників), чини (для слідчо-прокурорських працівників), звання (для військово службовців, працівників МВС).
Деякі категорії працівників, що залучаються на нештатних засадах до функцій державної служби (наприклад, до виконання завдань оперативно розшукової діяльності), перебувають під захистом держави, яка гарантує зарахування до загального трудового стажу часу співробітництва, поширення передбачених законом пільг у разі настання інвалідності або смерті тощо.
Особливе право службовців витікає зі специфіки службових функціональних обов’язків. Йдеться про право на захист безпеки, гідності при його здійсненні. Адже державний службовець діє від імені та за дорученням держави, оскільки посада, яку він займає, - частка компетенції органу держави. Покликана виконувати вимоги закону, забезпечувати вимоги закону, забезпечувати правопоядок, службова особа, має відповідно охоронятися від посягань на її фізичну безпеку і людську гідність (беззахисність службовця варто розцінювати як прояв слабкості самої держави).[16]
Про захищеність службовця, йдеться і в Законі України "Про підприємництво"[17], який гарантує від втручання власника в оперативно-управлінську діяльність керівника підприємства. Відповідно до Кримінального Кодексу України переслідуються опір представникові влади, його образа при виконанні ним службових повноважень, погроза або насильство, ою’єктом якого є службова особа, так само, як і посягання на життя, заподіяння тілесних ушкоджень, умисне знищення або пошкодження майна службової особи. Є також правопорушеннями, що тягнуть адміністративну відповідальність: злісна непокора законному розпорядженню або вимозі представника влади, публічні заклики до непокори, поширення завідомо неправдивих відомостей з метою провокації непокори тощо. Спеціальним законом України передбачено систему особливих заходів щодо захисту життя, здоров’я, житла, майна працівників суду та правоохоронних органів, їх близьких родичів, у зв’язку з їх службовою діяльністю.[18]
3. Юридична відповідальність за службові правопорушення.
Завантажити реферат