Державний нагляд і контроль за додержанням трудового законодавства

Головна державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України провела протягом 1997—1998 років 26 619 перевірок, в ході яких було виявлено 49,6 тис. порушень трудового законодавства, в тому числі більш як 17 тис. порушень законодавства про оплату праці (Чи пору­шують на місцях трудове законодавство // Праця і зарпла­та. — 1998. — №17. — Вересень). Головними причинами масових порушень законодавства України про оплату праці визнана відсутність ефективних економічних, адміністратив­них і кримінально-правових механізмів, які б примушували роботодавців до безумовного їх виконання; несумлінний відомчий і регіональний контроль за додержанням законо­давства про працю і оплату праці галузевих міністерств, відомств, органів місцевої виконавчої влади; відсутність ефек­тивних юридичних і організаційних процедур забезпечення реального і відповідного представництва інтересів держави в акціонерних товариствах, де є частка державної власності;

недієвість нині такого правового інституту, як комісія з тру­дових спорів; низький рівень правових знань і безвідпові­дальність керівників організацій, посадових осіб і персоналу за додержанням трудового законодавства.

У зв'язку з цим зростає значення нагляду і контролю за додержанням трудового законодавства.

Аналіз законодавства і практики його застосування доз­воляє виявити наступні види нагляду і контролю: держав­ний (включаючи прокурорський, судовий) і громадський.

Нагляд і контроль за додержанням трудового законодав­ства здійснюється в двох сферах регулювання суспільно-тру­дових відносин: сфері встановлення умов праці й сфері засто­сування встановлених умов праці. Підвищення в цей час ролі колективно-договірного й індивідуально-договірного регулю­вання трудових відносин посилює значення нагляду і кон­тролю за додержанням законодавства про працю при вста­новленні умов праці.

Згідно зі ст. 9 КЗпП України умови договорів про пра­цю, які погіршують становище працівників порівняно із за­конодавством України про працю, є недійсними. Разом з тим згідно із ст. 9-1 підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть вста­новлювати додаткові, порівняно із законодавством, трудові й соціально-побутові пільги для працівників.

Іншою сферою наглядово-контрольної діяльності є засто­сування встановлених умов праці. Мова йде про відповідність правозастосувальних документів (наказів про прийняття, переведення, звільнення працівника та ін.) законодавству і локальним нормативно-правовим актам.

При здійсненні наглядових і контрольних функцій за додержанням трудового законодавства відповідними орга­нами використовуються різні види нагляду і контролю:

попереджувальний, попередній, поточний і подальший.

Попереджувальний нагляд і контроль здійснюється при встановленні локальних умов праці для того, щоб локальні норми не суперечили законодавству про працю. Такий на­гляд і контроль також здійснюється для попередження по­рушень правил охорони праці на будівництві, в експлуатації виробничих споруд, при введенні в експлуатацію нових об'єктів.

Попередній нагляд і контроль сприяє запобіганню пору­шенням законодавства про працю, має місце переважно при застосуванні умов праці, здійснюваних власником спільно, за узгодженням або з урахуванням думки профспілкових орга­нів або інших уповноважених на представництво трудовими колективами органів.

Поточний нагляд і контроль спрямований на запобігання порушенням законодавства про працю, виявлення допуще­них порушень і вживання необхідних заходів.

Подальший нагляд і контроль здійснюється при розгля­ді трудових спорів і виявленні вже допущених порушень з метою поновлення порушених прав працівників. Подальший нагляд і контроль здійснюють органи прокуратури, суд.

Державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю

й охорону здоров'я на виробництві

Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю й охорону здоров'я здійснюють спеціально уповноваже­ні на те органи та інспекції, які, як вже підкреслювалось, не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу. До їх числа належать: Державна інспекція праці Міністерства праці та соціальної політики України; Комітет по нагляду за охороною праці України; Державна інспекція охорони праці Комітету України по нагляду за охороною праці; Міністерство охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки України; органи державного пожежного нагляду управління пожежної охорони Міністер­ства внутрішніх справ України; органи і заклади санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України; органи державного енергетичного нагляду Міністер­ства енергетики й електрифікації України. Вищий нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів про працю й охорону здоров'я на виробництві здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Ці органи створюють систему органів нагляду і контро­лю за додержанням законодавства про працю й охорону здо­ров'я підприємствами (установами, організаціями) всіх форм власності і діють на основі відповідних нормативно-право­вих актів, що регламентують їхню діяльність.

Державна інспекція Міністерства праці та соціальної політики України (далі — Державна інспекція) згідно з Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 2 серпня 1996 р. (ЗП України. - 1996. - №16. — Ст. 432), здійснює державний контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах, органі­заціях незалежно від форм власності й складається з Голов­ної державної інспекції праці та є структурним підрозділом центрального апарату Міністерства праці і територіальних державних інспекцій праці в областях, містах Києві й Сева­стополі , які відповідно входять до складу управлінь праці та зайнятості населення обласних державних адміністрацій, управлінь праці та зайнятості Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій.

Державна інспекція здійснює контроль за додержанням законодавства про працю з таких основних питань:

— про трудовий договір і ведення трудових книжок;

— про робочий час і час відпочинку;

— про оплату праці, гарантії і компенсації;

— про укладання та виконання галузевих і регіональних угод, колективних договорів;

— про трудові відносини у разі банкрутства та привати­зації підприємств;

— про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків;

— про працю жінок, молоді, інвалідів та інших категорій громадян, які потребують соціального захисту;

— про трудову дисципліну і матеріальну відповідальність працівників;

— про виплату працівникам допомоги з державного соці­ального страхування.

Свою діяльність Державна інспекція здійснює у взаємодії з органами державного управління охороною праці, органа­ми державної податкової служби, правоохоронними органа­ми, місцевими органами державної виконавчої влади й орга­нами місцевого самоврядування, профспілковими об'єд­наннями, представниками сторін, які підписали галузеві, регіо­нальні угоди та колективні договори.