1 нарешті, слід вказати ще одну зміну в організації судової системи, точніше — в управлінні нею. Внаслідок ліквідації у травні 1956 p. Міністерства юстиції СРСР і перетворення Міністерства юстиції УРСР, як і міністерств інших союзних республік, в союзно-республіканське міністерство були ліквідовані управління при виконкомах крайових і обласних Рад депутатів трудящих. Частина функцій цих управлінь передавалась крайовим і обласним судам (контроль за діяльністю народних судів, проведення в них ревізій). На них покладалося також керівництво нотаріальними конторами. В УРСР облюсти були скасовані у 1956 p. Життя не виправдало цих змін, тому у 1962 p. крайові та обласні суди були звільнені від здійснення цих не властивих судам повноважень. Було поновлено попередній порядок управління судовою системою з боку Міністерства юстиції та його органів при Радах депутатів трудящих.
24 травня 1955 p. затверджено Положення про прокурорський нагляд в СРСР (раніше не було спеціального законодавчого акта, який би регулював організацію і діяльність прокурорського нагляду, усіх його ланок), яке не тільки поновило демократичні принципи організації та діяльності прокуратури, а й розширило права прокуратури, врегулювало діяльність її ланок.
Це Положення покладало на органи прокуратури нагляд за правильним і однаковим застосуванням законів СРСР, союзних і автономних республік, регламентувало централізований устрій прокуратури. За Положенням органи прокуратури на місцях мали здійснювати нагляд за законністю, незалежно від впливу місцевих органів влади, і підлягали тільки Генеральному прокурору. На останнього покладався вищий нагляд за точним дотриманням законів усіма міністерствами і підвідомчими їм підприємствами і службовими особами, а також громадянами СРСР.
Реорганізація органів держбезпеки і внутрішніх справ відбувалася через зміцнення партійного і державного керівництва ними.
Відразу після смерті Сталіна Берія, намагаючись захопити владу, домігся об'єднання МДБ і МВС в одне міністерство — МВС СРСР і сам очолив його. При цьому він прагнув поставити МВС СРСР над урядом і партією. Проте після арешту Берія органи держбезпеки знову були виділені у самостійне відомство. Спеціально для керівництва ними при Раді Міністрів СРСР був утворений Комітет державної безпеки.
Вживалися заходи до поліпшення роботи органів внутрішніх справ, щоправда, не усі з них були ефективними. Так, у 1960 p. МВС СРСР було ліквідовано. Керівництво органами внутрішніх справ повністю передавалось МВС союзних республік, які 5 вересня 1962 p. були переіменовані в міністерства охорони громадського порядку. Подібна реорганізація послабила керівництво цими органами (у 1966 p. від неї відмовились).
Реорганізація управління органами внутрішніх справ на місцях здійснювалась більш продумано. УВС при крайових і обласних
Відомості Верховної Ради УРСР Відомості Верховної Ради УРСР. Радах перетворювалися в УВС при виконкомах цих Рад. Тим самим місцеві органи внутрішніх справ переходили у підпорядкування Радам та їх виконкомам. Раніше ж, коли УВС діяли при Радах, вони обмежувалися координацією роботи з виконкомами. Відповідно міські та районні відділи міліції були перетворені у відділи міліції при виконкомах міських і районних Рад. Був поновлений принцип подвійного підпорядкування в організації та діяльності органів внутрішніх справ на місцях.
Підсумок цим перетворенням був підведений у 1962 p. виданням нового Положення про міліцію.
У другій половині 50-х років підвищується участь трудящих і органів громадської самодіяльності у здійсненні правосуддя і підтриманні громадського порядку, запобіганні правопорушенням.
Як і раніш, суду в усій його діяльності допомагали народні засідателі. Вони роз'ясняювали масам вироки і рішення судів, перевіряли виконання окремих ухвал, правильність і своєчасне стягнення аліментів на утримання дітей, проводили виховну роботу з умовно і умовно-достроково звільненими. Народні засідателі допомагали й товариським судам.
XX з'їзд КПРС вбачав у товариських судах уже готову форму участі трудящих в охороні громадського порядку, здатну виконувати нові насущні завдання запобігання правопорушенням. Відповідно в союзних республіках були розроблені положення про товариські суди. Останні організовувались у трудових колективах або колективах громадян за місцем проживання і діяли від імені цих колективів. Товариські суди, як і раніш, боролися з порушенням виробничої і трудової дисципліни. Але тепер до їх підсудності були передані справи про антигромадські вчинки, які не тягнули за собою кримінальної відповідальності, і злочини, ступінь суспільної небезпеки яких не вимагав застосування кримінального покарання. Вони могли розглядати й цивільні спори. Товариські суди застосовували заходи громадського впливу. У разі необхідності вони могли порушувати перед народним судом клопотання про застосування кримінального покарання.
З'явився також новий орган громадської самодіяльності, який займався охороною правопорядку, — народні дружини. В Україні вони були створені за ініціативою робітників Донбасу наприкінці
1958 p. і юридичне оформлені постановою уряду від 2 березня 1959 p. "Про участь трудящих в охороні громадського порядку в країні". На початок 1964 р. в Україні налічувалося 1 млн. 700 тис. дружинників, об'єднаних у 32 300 дружин.
Завантажити реферат