Відпустки, їх види та порядок надання

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівни­кам освіти та науковим працівникам надається щорічна ос­новна відпустка тривалістю до 56 календарних днів. Постано­вою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 p. №346 затверджений Порядок надання щорічної основної відпуст­ки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогіч­ним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам (Праця і зарплата. — 1996. — №5—6). У ньому, зокрема, передбачено, що названі працівники використову­ють щорічну основну відпустку повної тривалості, визначе­ної в Додатку до цього Порядку, у перший та наступні роки у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу. У вищих закладах освіти, професійно-технічних за­кладах освіти ректор, директор, директор філії, проректор, декан факультету користуються правом на відпуску триваліс­тю 28 календарних днів, якщо не виконують педагогічне на­вантаження в цьому навчальному закладі, а при умові вико­нання не менше за '/з річної норми навчального наванта­ження користуються правом на відпуску тривалістю 56 ка­лендарних днів.

Інвалідам І і II груп надається щорічна основна відпуст­ка тривалістю ЗО календарних днів, а інвалідам III групи — 26 календарних днів незалежно від того, є інвалідність на­слідком виробничої травми, професійного захворювання або загального захворювання.

. Сезонним і тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Список сезон­них робіт і сезонних галузей, затверджений постановою Кабі­нету Міністрів України від 28 березня 1997 p. №278 (Ко­декс законів про працю України з постатейними матеріалами // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 1997. — №11 — 12. — С. 401). Слід зазначити, що сезонні й тимчасові працівники до прийняття Закону України "Про відпустки" не користувалися правом на відпустку.

Тривалість відпусток окремих категорій працівників вста­новлена відповідними законами України. Так, згідно з Зако­ном України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" праців­никам, що працюють (перебувають у відрядженні) у зонах відчуження, у зоні гарантованого добровільного відселення, посиленого радіоактивного контролю, тривалість відпустки становить від 42 до 56 календарних днів. Державні служ­бовці згідно з Законом "Про державну службу" користу­ються правом на відпустку тривалістю ЗО календарних днів. Закон України "Про статус народного депутата України" наділяє депутатів правом на відпустку у межсесійний період тривалістю 45 календарних днів. Суддям, прокурорам, слідчим прокуратури надається відпустка тривалістю ЗО робочих днів (згідно з Законом України "Про статус суддів") і ЗО кален­дарних днів (Закон України "Про прокуратуру").

Щорічна відпустка може включати основну і додаткову відпустку.

Додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці тривалістю до 35 календарних днів нада­ються працівникам, зайнятим на роботах, пов'язаних із нега­тивним впливом на здоров'я шкідливих виробничих фак­торів, за Списком виробництв, цехів, професій і посад, затвер­дженим Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 p. №1290 затвер­джений Список виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додат­кові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умова­ми праці та за особливий характер праці. Коло працівників, котрі мають право на таку відпустку, і порядок її надання передбачено наказом Міністерства праці і соціальної політи­ки України від 30 січня 1998 р. "Про затвердження Поряд­ку застосування Списку виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість працівників в яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці" (Праця і зарплата. - 1998. - №3).

Конкретна тривалість такої додаткової відпустки вста­новлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника в таких умовах (див. постанову Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 p. №442 "Про порядок проведения атестації робочих місць за умовами праці" (ЗП України. - 1992. - №9. - Ст. 211)).

Додаткова відпустка до 35 календарних днів за особли­вий характер праці надається окремим категоріям праців­ників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоцій­ним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я. Перелік таких робіт вказаний у Списку виробництв, робіт, професій і посад, який був затверджений Кабінетом Міністрів України 17 листо­пада 1997 р. за №1290. Конкретна тривалість додаткової від­пустки за особливий характер праці встановлюється колек­тивним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Особливі природні географічні й геологічні умови праці властиві гірським населеним пунк­там. Згідно із Законом України "Про статус гірських насе­лених пунктів України" від 15 лютого 1995 p. (Відомості Верховної Ради України. — 1995. — №9. — Ст. 58) це міста, селища міського типу, сільські населені пункти, розташовані на висоті 500 метрів над рівнем моря, що мають недостатньо розвинену сферу застосування праці, систему соціально-по­бутового обслуговування, обмежену транспортну доступність. Для таких місць характерні складні кліматичні умови, робо­та в яких дає право на додаткову відпустку.

Додаткова відпустка тривалістю до 7 календарних днів надається працівникам з ненормованим робочим днем згідно із списками посад, робіт та професій, визначених колектив­ним договором, угодою. Така відпустка надається як компен­сація за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодично­го виконання службових завдань понад встановлену три­валість робочого часу (див. Рекомендації щодо порядку на­дання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці: Затвер­джені наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 жовтня 1997 p. №7 (із змінами, внесеними наказом Мінпраці та соціальної політики України від 5 лютого 1998 p. №18) // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці та соціальної політики Украї­ни. - 1997. - №12. - С. 27-28; 1998. - №3. - C. 38).

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку на одній підставі, обраній працівником. Порядок надання додаткової відпустки з кількох підстав встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 1997 p. №1290 "Про затвердження Списків виробництв, робіт, цехів, професій і посад, зайнятість праців­ників у яких дає право на щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особ­ливий характер праці". Щорічні додаткові відпустки з кількох підстав надаються працівникам, професії та посади яких встановлено у цих списках позначкою "І".