Таким чином, в українському законодавстві є певна кількість нормативних документів, що регламентують права й обов’язки біженців і осіб, які шукають притулок. Разом з тим, практика їх реалізації пов’язана з великими труднощами, що обумовлені рядом причин: по-перше, відсутністю матеріальних можливостей для реалізації прав біженців, передбачених законом. Неспроможність держави захистити права біженців та осіб, які шукають притулок, їх честь та гідність викликає вкрай негативні наслідки, оскільки вона паралізує законослухняність населення держави, включаючи і біженців, і осіб, які шукають притулок. До сьогодні не вирішене питання про створення хоча би одного на всю Україну пункту тимчасового розташування біженців. Створюється замкнене коло: держава не надає біженцям місць законного проживання, але вимагає виконання закону про біженців.
Іншою причиною труднощів реалізації українського законодавства відносно біженців і осіб, які шукають притулок, є відсутність досвіду роботи державних органів з такою категорією населення. Це призводить до надто повільної, багатомісячної, а іноді й багаторічної підготовки підзаконних актів. Відсутність же таких документів створює обстановку правової невизначеності, а це означає, що створюється середовище, яке сприяє порушенню прав людини.
Третьою причиною зазначених проблем є невисокий рівень правової культури державних службовців, у тому числі й працівників правоохоронних органів.
Виходячи з цього та враховуючи, що Україна як суб’єкт міжнародних відносин зобов’язана дотримуватись норм міжнародного права, Декларації прав і свобод людини та інших міжнародно-правових актів, необхідно:
визначити концепцію національної політики відносно біженців та осіб, які шукають притулок на території України;
створити загальноукраїнську мережу правових консультаційних пунктів для біженців та осіб, які шукають притулок;
інформувати всіх іноземців, які прибувають на територію України, про правила та місця їх реєстрації в нашій країні, а також про правила перебування іноземців і осіб без громадянства в нашій державі. Цю інформацію можна підготувати у вигляді пам’яток;
врегулювати нормативно процедуру вилучення та знищення незаконних документів, що посвідчують особу, у біженців і осіб, які шукають притулок. Ця процедура має носити цивілізований, не принижуючий людську гідність характер;
органам виконавчої влади організувати роз’яснювальну і правову просвітницьку роботу з керівниками ЗАГСів, управлінь просвіти різних рівнів, дитячих дошкільних закладів, шкіл, медичних закладів з питань прав біженців та осіб, які шукають притулок;
налагодити просвітницьку і виховну роботу з державними службовцями, які працюють з іноземцями, спрямовану на недопущення порушень прав людини, приниження честі та гідності особистості;
налагодити тісну співпрацю з міжнародним співтовариством з метою залучення коштів міжнародних організацій та країн-донорів для вирішення цієї проблеми.
Від розв’язання цих завдань залежить авторитет нашої молодої держави, що прагне стати цивілізованою демократичною країною.
1. Конституція України. – К., 1998. – C. 26, 92.
2. Вечерние вести. – 2000. – 24 нояб. – С. 3.
3. Преамбула Загальної декларації прав людини. Права людини і професійні стандарти для юристів. – К., 1996. – С. 6.
4. Див.: Известия. – 1997. – 12 авг.
Завантажити реферат