Необхідність розробки та впровадження системи екологічного страхування є об’єктивною закономірністю суспільно-економічного розвитку України. Першим питанням у цьому зв’язку є визначення самого поняття “екологічна небезпека”, як вона виникає, з діяльністю кого або чого така небезпека пов’язується чи є наслідком.
Доведено, що на сучасному етапі свого розвитку “… людство стало загальноземною “геологічною силою”, здатною зруйнувати середовище свого існування або зробити її непридатною для власного життя. Настав момент, коли на людину впливає змінена ним природа. Ця небезпека тим відчутніша, чим вищий техніко-економічний потенціал та чисельність людства. Це і є “екологічна небезпека”.
Страхова індустрія потребує більш конкретного формулювання, традиційно пов’язаного з визначенням поняття ризику при проведенні страхування. Екологічний ризик, у цьому зв’язку, визначається як оцінка рівня екологічної небезпеки природного об’єкта, яка визначається добутком величини збитку, що завдається впливом забрудненого природного об’єкта населенню, територіям, на вірогідність такого впливу. Таким чином, екологічний ризик належить розраховувати за формулою: R^3 = Σ p^3 (Y^3 + Z^3 + W^3)
Побудова системи захисту від екологічної небезпеки в цілому, крім розробки власне страхових програм, вимагає і науково-методичного забезпечення та відповідної нормативно-правової бази. Важливою складовою всього процесу є проведення екологічної експертизи об’єктів, підприємств, установ, організацій, чия діяльність є джерелом підвищеної небезпеки. Головний принцип екологічної експертизи визначає, що будь-яка намічувана господарська та інша діяльність є потенційно екологічно небезпечною. В Проекті Закону України “Про екологічне страхування”, (ст. 4) введене поняття “екологічного страхування”, що пов’язується з відповідальністю підприємств, установ та організацій, як джерел підвищеної небезпеки для навколишнього природного середовища за завдання збитків фізичним та юридичним особам (третім особам), заподіяних впливом забрудненого внаслідок аварії, техногенної катастрофи чи іншої надзвичайної події навколишнього природного середовища на фізичні та юридичні особи, а також територію.
Поняття діяльності, що стосуються такої небезпеки є досить об’ємним і поділяється на дві наступні групи:
1) об’єкти внутрішньої небезпеки - пов’язується з використанням транспортних засобів, механізмів, електричної енергії високої напруги, атомної енергії …, що, в свою чергу, пов’язується з ризиком забруднення підземних вод, підтопленнями територій, впливом на екологічну безпеку України “техногенних провінцій” тощо;
2) об’єкти зовнішньої загрози – великомасштабні, довготривалі впливи на оточуюче середовище в результаті трансграничних, регіональних та глобальних екологічних проблем (кислотні дощі, озонові діри, потепління клімату); екологічно небезпечної міжнародної діяльності (імпорт небезпечних відходів); великомасштабних відходів.
Страхування забезпечує не лише механізм матеріального відшкодування за настання події але й створює умови для здійснення контролю за діяльністю небезпечних об’єктів а також інвестування у розвиток підприємств.
Величезний інвестиційний потенціал страхових компаній світу демонструє їх вплив на фінансовий контроль по відношенню до промислових корпорацій. Фінансові зв’язки підкріплюються особистою унією: за неповними даними, страховики США входять до складу 27 з кожних 100 рад директорів американських промислових корпорацій, робота яких завдає суттєвий тиск на навколишнє природне середовище. Подібна практика, безперечно, матиме місце і в Україні.
Екологічне страхування в Світі
Досягнення сучасної світової цивілізації безпосередньо і прямо пов’язується з політичним, науково-технічним та соціально-економічним розвитком Європейських країн.
Європейська соціально-економічна система, як спеціальна цивілізаційна схема глобального плану, застосовується сьогодні в світі як базова конструкція в планах розвитку багатьох країнах на різних континентах. В той же час, їх інтенсивний промисловий розвиток спричиняє настільки значний вплив на навколишнє природне середовищ, що академік Вернадський визначив його як катастрофу третього порядку.
Починаючи з 90-х років науковці міжнародних організацій з питань навколишнього природного середовища, представники Greenpeace, неодноразово відзначали роль глобальної зміни клімату стосовно його впливу на збільшення кількості буревіїв і повеней та звертали увагу страховиків на необхідність враховувати ці фактори при розробці умов страхування.(1)
У 1995 році Берлінська наукова конференція з питань клімату вперше зібрала значний кворум представників найбільших світових страхових компаній. Присутній на конференції президент Асоціації Перестрахувальників Америки Френк Нутер відмітив у своєму виступі, що таке збільшення загрози людям від наслідків природних катаклізмів значно підвищило їх попит на страхування; ці ж самі катастрофи у майбутньому можуть становити серйозну загрозу і для нормальної фінансової життєдіяльності промисловості. Френк Нутер звернув увагу на той факт, що з 25 останніх найбільших катастроф, 21 сталася в період з 1985 по 1995 роки (16з них пов’язані з наслідками дії вітру і води).(2)
Представник Лондонського Lloyds на Берлінській конференції підкреслив, - усі головні економіки світу, де ми були присутніми як страховики, мали суттєві втрати … серйозно стурбовані цією проблемою, ми доручили нашим експертам вивчити їх причини. Висновки експертів не підтвердили наявність глобальної проблеми потепління вже сьогодні, але вони висловилися однозначно, - хлопці, ви стоїте перед неприємною, в тому числі з точки зору страхування, глобальною перспективною проблемою.(3)
П’ять великих європейських страхових організацій: UNI Storebrand (Норвегія), Swiss Re (Швейцарія), Gerling Global Konzern (Германія), General Accident (Великобританія) разом з National Provident Institution (Великобританія) об’єднали свої зусилля для вивчення цієї проблеми та спільної розробки систем упереджувальних заходів, для їх застосування при проведенні страхування. Представник UNI Storebrand Еге Корлсворд сказав, - завдання страхових компаній та задачі суспільства стосовно питань забезпечення нормальної життєдіяльності людини близькі. З економічної точки зору значно вигідніше залучити ресурси для упередження катастрофи ніж виплатити страхову компенсацію за страховою подією.
Представник Munich Reinsurance Company – перестрахувальної компанія світової величини повідомив, що їх експерти передбачають збільшення кількості природних катастроф у майбутньому і це враховується компанією при проведенні бізнесу, а також висловив своє переконання, що дійсне збільшення ризиків, спричинених потеплінням, не є випадковим збігом обставин.(4)
За даними, приведеними центром досліджень Swiss Reinsurance Company, події, що пов’язані з катастрофами у 2000 році, коштували страховій індустрії суму у 10,6 млрд. доларів США. Її розмір значно менший порівняно з 32,9 млрд. доларів США у попередньому році. У поточному 2001 році тільки одна подія Токайська повінь у Японії, принесла збиток майже в один млрд. доларів США, що є вражаючим контрастом у порівнянні з 9-ма штормами та землетрусами, які відбулися там у 1999 році та принесли збитки понад один млрд. доларів США за кожною подією. Концентрація подій у цьому районі в 1999 році та їх відсутність у 2000 вважається цілком випадковою.
Завантажити реферат