Страхування життя та його основні види

Згідно з класифікацією страхування за об'єктами особисте страхування розглядається як окрема галузь. Особисте страху­вання має на меті надання певних послуг як фізичним (окремим громадянам, членам їхніх сімей), так і юридичним особам (на­приклад, страхування працівників за рахунок коштів підприємств від нещасних випадків). Ці послуги передбачають страховий за­хист страхувальників (застрахованих) у разі настання несприят­ливих подій для їхнього життя і здоров'я.

Особисте страхування має багато спільного із соціальним стра­хуванням, і насамперед щодо об'єктів страхового захисту громадян. Проте між особистим страхуванням і соціальним є відмінності. Го­ловна з них стосується джерел формування страхових фондів. В осо­бистому страхуванні ними є переважно індивідуальні доходи грома­дян, а в соціальному — кошти підприємств, установ, організацій.

В особистому страхуванні розглядають такі страхові ризики: смерть страхувальника (застрахованого); тимчасова втрата пра­цездатності; постійна втрата працездатності; закінчення страху­вальником (застрахованим) активної трудової діяльності у зв'яз­ку із виходом на пенсію; дожиття страхувальника (застраховано­го) до закінчення строку страхування.

До підгалузей особистого страхування належать страхування життя (пенсій), страхування від нещасних випадків і медичне страхування. Останні дві підгалузі в економічній літературі об'єднуються під назвою «страхування здоров'я».

Здійснення особистого страхування пов’язане з певними тру­днощами. При його проведенні дуже важко, зокрема, правильно оцінити ті ризики, які приймаються на страхування. Через це таке страхування пов'язане, по суті, із встановленням умовної страхо­вої суми, яка лише наближено відбиває збиток, що його може за­вдати страховий випадок.

Поділ страхування на окремі підгалузі зумовлюється сукупні­стю ризиків, які вони об'єднують, тривалістю дії договорів стра­хування, а також порядком накопичення коштів для здійснення страхових виплат. Враховуючи останнє, страхування життя, що характеризується поступовістю такого накопичення протя­гом дії договору страхування, об'єднує накопичувальні види особистого страхування, а страхування від нещасних випадків і медичне страхування — ризиковані.

Ризики, які існують при страхуванні життя, пов'язані з невизна­ченістю тривалості останнього для кожного окремого страхувальни­ка. Так, коротке життя людини, наприклад годувальника сім'ї, поро­джує значні проблеми для його дружини й дітей. Тривале життя створює проблему фінансового забезпечення в похилому віці.

Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під час дії договору страхування або дожиття до певного обумов­леного в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страхови­ка і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприк­лад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку.

Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розгля­далося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахова­ний) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію в разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити час­тку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страху­вання життя дає змогу полегшувати передання майна, створюва­ти грошові фонди для різних цілей (наприклад, витрат на успад­кування або поховання).

Окрім того, значне поширення страхування життя сприяє зме­ншенню соціальної напруги та навантаження на соціальний бю­джет країни. Довгострокове страхування життя, договори за яки­ми можуть бути укладені і на 10, і на 20, і на 40 років, дає можливість накопичувати досить великі страхові фонди, тимча­сово вільна частина яких може бути використана як джерело ін­вестицій у народне господарство, що сприяє стабілізації фінансо­вого стану держави.

Договори страхування життя мають певні особливості. Так, у разі страхування життя відповідальність страхової компанії на­стає, якщо страхувальник (застрахований) помер з будь-якої при­чини (а не тільки від нещасного випадку, як це передбачено при страхуванні від нещасних випадків). Договір страхування вважається договором приєднання, оскільки цей договір, і особливо за­гальні його умови, виробляється лише страховиком. Страхуваль­ник погоджується на умови, які пропонує йому страховик. Це до­говір доброї волі, бо в його основу покладено довіру між страхо­виком і страхувальником. Наприклад, страхувальник, укладаючи до­говір, зобов'язаний відповідати на поставлені запитання, і відповіда­ти чесно. Інакше договір страхування вважається недійсним.

Договором страхування передбачається, що страхова компанія зобов'язується сплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) фіксовану страхову суму чи пенсію або погасити суму кредиту, що його взяв страхувальник для придбання якогось товару. Фіксована сума виплачується вигодонабувачеві у випадку смерті застрахованої особи. Водночас фіксована виплата страхової суми передбачена і при дожитті страхувальника (застрахованого) до закінчення дії договору страхування. За умовами такого договору страхувальник (застрахований) може в обумовлений період або при досягненні певного віку одержати пенсійні виплати.

При проведенні страхування життя основними страховими випадками є дожиття до закінчення строку страхування або смерть страхувальника (застрахованого) протягом його дії. Саме тому страховій компанії потрібно визначити ймовірність цих по­дій. Якщо взяти до уваги цей важливий момент, можна досягти еквівалентності у відносинах між страховиком та страхувальни­ком і забезпечити страховикові можливість побудувати міцну фі­нансову основу своєї діяльності. На шляху до вирішення цього завдання важливе місце має вимірювання норм смертності. З цією метою складають таблицю смертності, яка базується на по­казниках статистичного обліку населення або матеріалах самої страхової компанії. Таблиця смертності містить розрахункові показники, які характеризують смертність населення в окремих вікових групах і доживаність під час переходу до іншої вікової групи. Така таблиця показує, скільки років у середньому може прожити одна людина з-поміж тих, хто на­родився, або тих, хто досяг даного віку. Страховикові, який здійснює страхування життя, важливо знати фактори, які впли­вають на смертність населення. До таких факторів можна віднес­ти вік, професію, місце проживання, стать. Страховикові при розробці умов страхування необхідно врахувати, що найбільше людей помирає в дитячому віці, у проміжку до 25 років смерт­ність зменшується, а далі поступово зростає. Залежно від профе­сії громадянин може підлягати більшому або меншому ризику втратити здоров'я і життя. Так, наприклад, ризик каліцтва або навіть смерті в акробата вищий, ніж у службовця. Страховикові необхідно врахувати і стать потенційних страхувальників. Як свідчить статистика, з ряду причин чоловіча смертність вища, ніж жіноча. Місце проживання людини також має неабиякий вплив на тривалість її життя. Різні умови проживання складають­ся в сільській і міській місцевостях, у відносно чистих і забруд­нених з погляду екології зонах. Отже, розробляючи умови стра­хування і визначаючи розмір плати за страхову послугу, страховик має взяти до уваги розглянуті щойно фактори.