Суть цивільно-правових дій та їх види

Дії як акти поведінки людини (окремої особи, наділеної волею і здатністю вияв­ляти цю волю) є предметом вивчення психології або інших наук про людину. В тому ж випадку, коли волевиявлення від­бувається у взаємодії, спілкуванні однієї людини з іншими, що призводить до су­спільних відносин, дії можуть викликати і юридичний інтерес, причому такий ін­терес можуть викликати не лише проти­правні, а й правомірні дії.

Під юридична значимими діями розу­міють ті виявлення волі однієї особи від­носно інших осіб, які приводять до без­посереднього або опосередкованого ви­никнення юридичних фактів (угоди, де­лікти тощо). Опосередковано юридичні факти виникають тоді, коли особа не вступає в безпосереднє спілкування з за­цікавленими особами, але наслідки своїх дій пов'язує з їх інтересами (складання заповіту, видача довіреності).

Як бачимо, для юриста має значення дія як зовнішнє виявлення волі особи. Внутрішнє виявлення волі дістає своє ві­дображення в свідомості людини; циві­льне право не може його зафіксувати, а відтак воно не породжує правових на­слідків.

Слід підкреслити, що не кожна дія як волевиявлення є юридичною дією. Більшість дій людей для права "байдужі". Людина спить, їсть, збирає в лісі гриби або ягоди, просто прогулюється - ці дії для права здебіль­шого є нейтральними. Однак можливі випадки, коли постає питання: а чи має право особа діяти таким чи­ном? Уявімо, вартовий заснув на посту, або громадянин збирає гриби чи ягоди в забороненій зоні. Зрозуміло, такі дії не байдужі для права. Вони можуть бути підста­вою для виникнення певних правових наслідків. Отже, кожна певна дія в залежності від місця, часу та інших чинників ЇЇ здійснення може мати юридичну силу.

Юридичні дії поділяються на активні та пасивні, за­конні й протиправні. Активні дії проявляються у виконанні чого-небудь. Початком активної ДІЇ є бажання "хочу", кінцем -"роблю". До активних дій можна віднести виплату пла­тежів, передачу речей, виконання робіт, укладання дого­ворів тощо.

Пасивні юридична значимі дії проявляються в утри­манні від виконання того, що слід зробити. Початком пасивної дії є не бажання щось робити ("не хочу"), кін­цем - не здійснення чогось ("не роблю"). Не сплачую податки, не виконую роботу, хоча знаю, що зо­бов'язаний це робити.

Пасивні дії ще називають "бездіяльністю". На нашу думку, термін "пасивні дії" більш придатний для роз­криття змісту цього явища. Застосовуючи саме цей тер­мін, ми акцентуємо увагу на вольовому характері бездіяльності, на волевиявленні. Не виконуючи певний обо­в'язок, особа виявляє волю до цього.

Законні дії - це і ті дії, які базуються на певних стат­тях цивільних або інших законів, й ті, на які особа має право. Законними для громадян є дії, що не забороне­ні законом, для посадових осіб - ті, що дозволені за­коном.

Протиправними слід вважати дії, що порушують те чи інше право. Іншими словами, законними діями особа реалізує своє право, протиправними - порушує право інших осіб.