Використання терміну “організоване злочинне угруповання” в науці та у законодавстві зумовлене фактом поширення у суспільстві злочинних об’єднань, які за рівнем їх організації та іншими властивостями здатні до стабільної злочинної діяльності, котра в її масовому вираженні становить один з найнебезпечних видів злочинності — організовану. Вперше у законодавстві України термін “організоване злочинне угруповання” було вжито у ст.1 Закону України від 30 червня 1993 р. “Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю” для розкриття якісної своєрідності даного виду злочинності, котра визначається як сукупність злочинів, що вчиняються у зв’язку зі створенням та діяльністю організованих злочинних угруповань [1].
У Кримінальному кодексі України, що закріплює кримінально-правові засади боротьби з проявами організованої злочинності, виділяється ряд злочинних об’єднань, які можна було віднести до організованих злочинних угруповань: “організована група” (ч. 3 ст. 28 КК), “злочинна організація” (ч. 4 ст. 28 КК), “транснаціональна організація” (ч. 5 ст. 143 КК), “група, діяльність якої здійснюється під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів і поєднана із заподіянням шкоди здоров’ю людей або статевою розпустою” (ч. 1 ст. 181 КК), “банда” (ст. 257 КК), “терористична група” (ч. 4 ст. 258 КК), “терористична організація” (ч. 4 ст. 258 КК), “не передбачене законом воєнізоване або збройне формування” (ст. 260 КК).
Виділення окремих видів організованих злочинних угруповань у кримінальному законодавстві здійснюється переважно із врахуванням виду злочинної діяльності, для здійснення якої вони створюються, або якою вони займаються. Наприклад, банда, як випливає зі змісту ст. 257 КК, створюється з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб. Термін “транснаціональна організація” вживається у ст. 143 КК стосовно угруповань, що займаються видаленням у людей шляхом примушування або обману їх органів або тканин з метою трансплантації або ж займаються незаконною торгівлею органами чи тканинами людини.
Звісно, позиція законодавця стосовно визначення видів організованих злочинних угруповань та їх найменування має враховуватися в теорії кримінального права.
За іншими критеріями виділяються окремі види організованих злочинних угруповань у кримінології. При цьому окремим термінам, що позначають зазначені види, надається дещо інше значення порівняно з їх використанням у кримінальному законі.
Так, угруповання відрізняють за рівнем їх організації. Похідною, первинною формою об’єднання осіб для заняття організованою злочинною діяльністю є організована злочинна група. За масштабністю злочинної діяльності більш небезпечною вважається злочинна організація. Цей вид угруповання має організацію, що забезпечує можливість тривалої безкарної злочинної діяльності. Для злочинних організацій характерним є створення спеціальних структурних одиниць, котрі мають своїм призначенням забезпечення безпеки функціонування угруповання та створення умов для розширеного відтворення його злочинної діяльності. В їх діяльності вже досить виразно проявляється тенденція використання у власних інтересах інститутів держави та суспільства; здійснення широкомасштабних злочинних операцій тісно переплітається з легальною підприємницькою діяльністю, що значно ускладнює їх виявлення та нейтралізацію.
Особливий вид організованого злочинного угруповання утворює злочинне співтовариство. У його кримінологічному розумінні злочинне співтовариство є об’єднанням керівників організованих груп, злочинних організацій, інших авторитетних у злочинному середовищі осіб з метою координації та забезпечення умов розвитку на певній території злочинної діяльності різноманітних злочинних об’єднань, зокрема шляхом визначення перспективних напрямів їх злочинної діяльності, вироблення політики протидії зусиллям правоохоронних органів, вирішенням спірних питань, що виникають між окремими угрупованнями, розподілу сфер їх впливу. На відміну від інших злочинних об’єднань, злочинне співтовариство має своїм призначенням не здійснення злочинів, а консолідацію злочинного середовища.
Організовані злочинні угруповання характеризуються за багатьма іншими параметрами. Так, угруповання відрізняються за змістом злочинної діяльності, якою реалізується спільні наміри їх членів. Наприклад, частина з них спеціалізується на здійсненні корисливих злочинів у сфері економіки, решта — на вчиненні загальнокримінальних насильницьких злочинів. Діяльність одних є вузькоспеціалізованою, інших — багатоплановою. Відрізняються й сфери діяльності. Одні функціонують у місцях позбавлення волі, інші — на транспорті, решта — в торгівлі, і т.ін. Неоднаковою є територіальна поширеність їх протиправної активності. Одні діють в межах певної адміністративної одиниці, діяльність інших поширюється на декілька регіонів, або ж здійснюється на території декількох країн; виділяються угруповання так званих “гастролерів”, для яких характерним є вчинення злочинів з виїздом в іншу місцевість. Угруповання розрізняються також за механізмом їх утворення. Переважна більшість з них утворюється на грунті співпадіння злочинних інтересів, деякі ж виникають на етнічній основі, решта формуються на тривалих родинних, службових зв’язках [2].
Попри можливі розбіжності підходів до визначення видів організованих злочинних угруповань для всіх наук, котрі вивчають організовану злочинність, зокрема кримінології, кримінального права, криміналістики, кримінального процесу, особливий інтерес становить виділення та характеристика ознак, що визначають можливість існування та розвитку зазначених угруповань.
Загалом у логіці ознаками узвичаєно називати все те, що так чи інакше характеризує досліджувані предмети: в чому предмети є подібними або ж відрізняються один від одного. Такими характеристиками можуть бути якості, властивості предметів, їх відношення до інших предметів і т. п. При описанні предмета в ньому намагаються виділити найбільш суттєве, що відрізняє його від інших подібних предметів. Суттєві ознаки виділяються серед інших особливим значенням їх для предмета, оскільки саме вони визначають якісну своєрідність, мають особливе значення також стосовно до інших ознак предмета та ознак, що характеризують певний зв’язок предмета з іншими. Та обставина, що суттєві ознаки використовуються для розмежування одних предметів від інших, визначається особливим їх значенням для предмета [3].
Зазначені загальні положення щодо виділення та використання ознак предмета слід враховувати і при характеристиці ознак організованого злочинного угруповання. Проте в теорії кримінального права, а також в інших галузях науки, що вивчають проблематику організованої злочинності, ознаки вказаних угруповань нерідко розглядаються як рівнозначні, без урахування їх значущості для існування угруповань та їх діяльності. Так, Ю. С. Шафіков, характеризуючи організовану групу, серед її ознак виділяє такі: стійкість особового складу групи, мету об’єднання групи — постійне вчинення діянь; наявність у групі власних поглядів, норм поведенки, ціннісних орієнтацій, котрих дотримуються всі її члени; чітко виражену ієрархічну структуру, наявність лідера, наявність функціональної структури, що грунтується на рольовій диференціації членів групи у зв’язку з вчиненням злочину; готування до вчинення злочинів та використання складних способів здійснення посягання, сувору дисципліну, динамічний характер відносин у групі, специфічний порядок розподілу доходів між членами групи [4].
Завантажити реферат