Окупаційний режим та рух опору в Другій Світовій війні

Радянські партизани і підпільники, використовуючи тактику активних бойових дій, рейкової війни, диверсій, саботажу, зробили вагомий внесок у розгром загарбників, ліквідацію окупаційної ад­міністрації та її прибічників, у визволенні разом з частинами Чер­воної армії значної кількості міст і сіл України. За деякими даними, у період 1941—1944 pp. на території України діяло понад 3 тис. партійне радянських підпільних груп та організацій чисельністю майже 100 тис. чоловік. У радянському партизанському русі Украї­ни діяло 46 партизанських з'єднань, близько 2 тис. загонів та диверсійно-розвідувальних груп, в яких нараховувалось майже 500 тис. бійців і командирів.

Після невдалої спроби відновити Українську державу в черв­ні—серпні 1941 p. провід ОУН-Б у вересні 1941 p. прийняв рішення:

перебудувати свою організацію, перевести основну частину кадрів на нелегальне становище і нелегальні форми роботи; у відкритий конфлікт з окупаційною владою не вступати; готувати кадри для майбутньої боротьби. І тільки з весни 1942 р. у інформаціях окупа­ційних властей починають висвітлюватись події, пов'язані з активі­зацією діяльності українського націоналістичного руху опору, осно­вними течіями якого стали Українська повстанська армія ("Полісь­ка Січ"), бандерівські організації, радикальні елементи мельниківської ОУН.

На початку 1943 p. провід ОУН-Б під впливом подій на Східному фронті взяв курс на прискорення підготовки власних збройних формувань як найважливішого чинника у боротьбі за ідею Української самостійної соборної держави. Спочатку базою для розгортання збройних відділів ОУН обох напрямків стала Волинь, згодом — значна частина Західної України. Перші антинімецькі збройні виступи відбулися у березні 1943 p. З квітня 1943 p. збройні формування ОУН-Б беруть нову назву — Українська повстанська армія (У ПА). На початку травня 1943 p. була створена Головна команда УПА, яка оголосила себе найвищою владою на підконтро­льній їй території України. Дії УПА розповсюдились з Волині-По­лісся на Галичину та деякі східні райони України. Одночасно робилися спроби створення цивільної адміністрації, підконтрольної ОУН-Б. Основні завдання УПА були сформульовані у рішеннях Збору, який проголосив курс на активну боротьбу "проти імперіалізмів Берліна і Москви" і водночас вказав, що головним ворогом є СРСР.

На рубежі 1943—1944 pp. з наближенням лінії фронту до теренів Західної України відбулися суттєві зміни акцентів у зброй­ній боротьбі ОУН-УПА. Вона спрямовувалась головним чином проти радянського руху опору, а згодом ОУН- УПА розгорнула активну партизансько-підпільну війну у тилу радянських військ проти відновлюваних партійних і радянських органів.