Закони багатьох країн мають спеціальні списки кримінальної діяльності, іноді досить широкі. У цих списках визначаються злочини з “відмивання” грошей, містяться посилання на відповідні статті законів і навіть на міжнародні конвенції по боротьбі з відмиванням грошей. До списків найчастіше занесено такі види злочинів, як торгівля зброєю, наркотиками, людьми, предметами старовини, людськими органами, тероризм, проституція, шахрайство, нелегальна гра, викрадення людей, шантаж, грабіж і т.ін.
Зокрема, Кримінальний кодекс Австрії кваліфікує за злочин “відмивання” всіх активів, отриманих від здійснення злочинів, що спричиняють ув’язнення на термін більше трьох років.
Кримінальний кодекс Бельгії та Спеціальний закон про відмивання грошей від 11.01.1993 р. кваліфікують за основу “відмивання” грошей практично всі злочини, включаючи тероризм, організовану злочинність, торгівлю наркотиками, зброєю, використання підпільної праці, торгівлю людьми, проституцію, незаконне використання гормонів у тварин, торгівлю людськими органами, шахрайство, організоване шахрайство по відношенню до податків, корупцію, нетипові інвестиції, взяття в заручники, крадіжку чи вимагательство із застосуванням насильства та погроз, псевдобанкрутство.
У Великобританії відмивання грошей відносять до злочинів, пов’язаних з торгівлею наркотиками, тероризмом, крадіжкою та обманом, грабежем, шахрайством, вимагательством, нелегальним користуванням депозитів, шантажем.
В Іспанії Кримінальний кодекс (ст. 301) відносить “відмивання” грошей до розділу про хабарі та подібні злочини, до якого включено всі злочини з терміном тюремного ув’язнення більше трьох років.
Списки таких злочинів не є закінченими, а поповнюються країнами залежно від нагальних потреб. Закон Греції, наприклад, містив спочатку 16 пунктів, а потім був доповнений іншим законом. Список США за кілька десятиліть виріс до 164 пунктів, причому на сьогодні включає перелік не тільки тяжких злочинів, але й інших, менш небезпечних для суспільства та фізичних осіб діяння. У різних країнах по-різному вирішується питання стосовно включення до цього списку таких злочинів, як ухилення від сплати податків, порушення комерційної таємниці, корупція.
В Україні легалізацією грошей, набутих злочинним шляхом, відповідно до Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.00 вважається внесення на рахунки банку грошей чи іншого майна, здобутих з порушенням вимог законодавства України, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему України з метою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності.
Кримінальне законодавство України визнає за злочин, кваліфікований за ст. 209 нового Кримінального кодексу України, вчинення фінансових операцій та інших угод з грошовими коштами та іншим майном, здобутих завідомо злочинним шляхом, а також використання зазначених коштів та іншого майна для здійснення підприємницької або іншої господарської діяльності, а також створення організованих груп в Україні чи за її межами для легалізації (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом. Вчинення таких дій карається штрафом від п’ятисот до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом, або позбавленням волі на строк до трьох років з конфіскацією грошових коштів та іншого майна, здобутих завідомо злочинним шляхом.
Аналіз сучасної практики попередження, розслідування і покарання за злочини, пов’язані з легалізацією незаконних доходів, свідчить про те, що цілком чітко визначилося коло проблем, від рішення яких залежить ефективність такої боротьби та взаємодії правоохоронних органів на міжнародному рівні.
Перша проблема. Відсутність погоджених нормативних визначень понять “легалізація” (чи “відмивання”), “незаконний доход”, “злочинний доход” і багатьох інших понять. Рішення даної проблеми насамперед пов’язане з розробкою методології і методики порівняльно-правового аналізу норм кримінально-правового законодавства; складанням порівняльних термінологічних словників, які мають досить точно позначати міру збігу (ототожнення) понять, що використовуються у правозастосуванні; підготовкою коментарів до них; офіційним визнанням різними країнами понять у договорах про правову допомогу з кримінальних справ.
Друга проблема. Відсутність погоджених процедур попередження, розслідування і покарання за злочини відповідної категорії. Рішення цієї проблеми в основі відповідає вищесформульованим підходам. Разом з тим, розробка та прийняття погоджених процедур попередження окремих видів злочинів, боротьба з якими відноситься до міжнародних пріоритетів, може набути необхідного рівня ефективності лише у випадку прийняття спеціальних міждержавних програм боротьби зі злочинністю, що мають статус нормативного правового акта.
Третя проблема. Відсутність ефективної стабільної системи підготовки фахівців, які володіють технологіями розслідування злочинів, пов’язаних з легалізацією (відмиванням) незаконних доходів, включаючи навички пошуку та ідентифікації коштів, розташованих в офшорних зонах. Рішення проблеми передбачає визначення мережі базових закладів освіти; розробку спеціалізованого навчального курсу, учбово-методичного комплексу до нього, що включає можливість дистанційного навчання з використанням глобальної комп’ютерної мережі; створення механізму підготовки та підвищення кваліфікації викладачів з юридичних та економічних дисциплін.
1. Див.: Боротьба з відмиванням грошей. Міжнародний досвід і уроки для Росії: Аналітична записка від 12 вересня 2000 р. // http: opec. ru
2. Див.: Про боротьбу з “відмиванням” коштів, отриманих злочинним шляхом // Матеріали Центру правової реформи і законопроектних робіт при Міністерстві юстиції України. — К., 1998.
3. О законодательстве по отмыванию денег в отдельных штатах США // “Грязные” деньги и закон. — С.79–95.
4. Arrastia J. Money Laundering — a US perspective //Money Laudering control /Ed by B. Ride and M. Ache. — Dublin, 1996. — P.228–260.
5. Уголовный кодекс Российской Федерации // http: rus. code. virtualave. netcodex. vk. html.
Завантажити реферат