1. Кримінальна відповідальність – це одна з форм юридичної відповідальності, яка настає за споєння злочинів, тобто найтяжчих за своїми суспільно-шкідливими наслідками.
2. Питання, пов'язані з кримінальною відповідальністю, регулюються кримінальним законодавством. Воно визначає перелік суспільно небезпечних діянь, що є злочинами, і міри покарання, які слід застосувати до осіб, винних у їх вчиненні.
3. Основним джерелом галузі права є кримінальний кодекс України 1961 року з багатьма подальшими його змінами.
4. У просторі дія Кримінального кодексу поширюється на всю територію нашої держави. Отже, всі вчинені на території України діяння, визначені Кримінальним кодексом як злочини, тягнуть за собою кримінальну відповідальність.
5. Дія Кримінального кодексу за колом осіб полягає в поширенні його на всіх, які вчинили злочини на території України, - громадян України, іноземців та осіб без громадянства. Виняток становлять представники іноземних держав та міжнародних організацій, які відповідно до міжнародного права мають дипломатичний імунітет. Такі особи можуть притягатись до кримінальної відповідальності за законами України лише зі згоди на це відповідної державної чи міжнародної організації.
6. Згідно зі статтею 25 Конституції України громадянин України не може бути виданий іноземній державі, навіть якщо іноземна держава хоче покарати українського громадянина за злочин, який він вчинив за її територією. Видача іноземців чи осіб без громадянства регламентується відповідними двосторонніми та багатосторонніми міжнародними договорами.
7. Дія норм Кримінального кодексу в часі виходить із принципу: кримінальний закон не має зворотної сили. Це означає, що дії суб’єкта повинні кваліфікуватись виключно у відповідності з нормами Кримінального кодексу, які були чинними у момент їхнього споєння. Правила, запроваджені після споєння даного діяння, на нього не поширюються, за винятком випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність за це діяння.
8. Кримінальний кодекс України визначає злочин як суспільно небезпечне діяння (дію чи бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, дії політичну й економічну систему, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше, передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на порядок.
Ознаки злочину:
1. Суспільна небезпека, тобто здатність певних діянь за вдати шкоди чи створити реальну загрозу її вчинення об’єктам, які охороняють кримінальним законом.
2. Кримінальна протиправність діяння злочином може бути визнане тільки те діяння, яке прямо передбачене кримінальним законом як злочин.
3. Винність. Злочином є лише те діяння, яке скоєне свідомо чи з необережності. Відсутність вини унеможливлює визнання діяння злочином навіть за фактичної наявності в ньому суспільної небезпеки.
4. Карність. За кожний злочин законом визначається певний вид і міра покарання. Конкретне діяння визнається злочином лише за умови наявності у ньому складу злочину, тобто передбачених кримінальним законом об’єктивних і суб’єктивних ознак, які визначають суспільно небезпечне діяння як злочин. Елементи складу злочину такі ж самі, як і складу правопорушення:
об’єкт злочину – це суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом (суспільний і державний лад України, право громадян та ін.);
об’єктивна сторона злочину – зовнішні вияв злочину, фактична поведінка злочинця і пов'язані з нею суспільно небезпечні наслідки.
суб’єкт злочину – фізична особа, яка досягла передбаченого законом для виникнення кримінальної відповідальності віку;
суб’єктивна сторона злочину – внутрішнє психологічне ставлення особи, вчиненого злочинного діяння та його результатів, яке виявляється у вині, мотиві та в меті злочину.
Кримінальним законодавством передбачено кілька видів злочинів:
1) особливо тяжкі злочини. До них належать діяння, за споєння яких Кримінальний кодекс передбачає покарання понад 10 років позбавлення волі (умисне вбивство, бандитизм, державна зрада);
2) тяжкі злочини – злочини за які передбачається покарання від 5 до 10 років позбавлення волі;
3) менш тяжкі злочини – злочини, за які передбачається покарання від 2 до 5 років позбавлення волі;
4) злочини, що не становлять великої суспільної небезпеки, - злочини, за які передбачено покарання на строк до 2 років позбавлення волі або менш суворе покарання.
9. На жаль, чималу частину злочинів в Україні вчиняють неповнолітні. Найчастіше вони скоюють хуліганські дії, крадіжки, грабежі. Почастішали злочини, пов'язані з наркотиками.
10. Вчинення злочину тягне за собою кримінальну відповідальність, яка полягає в застосуванні до винного державного примусу у формі покарання, передбаченого кримінальним кодексом України.
11. Притягнення до кримінальної відповідальності означає порушення компетентними органами кримінальної справи, пред’явлення обвинувачення особі, яка підозрюється у вчиненні злочину, віддання її до суду та судовий розгляд. Лише суд може визнати особу винною у вчиненні злочину й призначити їй покарання. При цьому суд керується виключно законом і враховує пом’якшуючі та обтяжуючі обставини справи.
Основні цілі кримінального покарання: кара за скоєний злочин;
виправлення та перевиховання засудження злочинів;
попередження споєння новга злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Види кримінальних покарань:
основні покарання, які призначаються тільки самостійно й не можуть приєднуватись до якогось іншого покарання. До цього виду покарання належать позбавлення волі, виправні роботи без позбавлення волі, позбавлення права займати певні посади або займатися певною діяльністю, штраф;
додаткові покарання, які призначаються не самостійно, а тільки у сполученні з основними покараннями і служать засобами індивідуалізації кримінальної відповідальності, а саме конфіскація майна, позбавлення батьківських прав.
13. За особливо тяжкі злочини закон допускає застосування виняткової міри покарання – смертної кари (розстрілу). До смертної кари не можуть бути засуджені особи, які не досягли до моменту вчинення злочину 18 років, жінки, які на момент учинення злочину або на момент винесення вироку були вагітними. Не можна застосувати на момент виконання вироку.
Завантажити реферат