Серед державних організаційно-правових заходів, спрямованих на протидію кіберзлочинності, можна визначити такі:
1. Урядом України створено спеціальні організаційні структури з питань координації напрацювання державної політики у сфері організаційно-правового забезпечення входження нашої держави у світове інформаційне суспільство.
1.1. Урядова комісія з питань інформаційно-аналітичного забезпечення органів виконавчої влади. Комісією, серед інших проектів нормативно-правових актів, розглянуто розроблений науковцями МНДЦ спільно з науковцями НАВСУ та НДЦ правової інформатики Академії правових наук України проект Концепції реформування законодавства України у сфері суспільних інформаційних відносин шляхом розробки Кодексу про інформацію. За своїм змістом зазначена Концепція спрямована на системну, комплексну організаційно-правову реалізацію на законодавчому рівні державної політики у сфері суспільних інформаційних відносин. Кодифікація інформаційного законодавства сприятиме, поряд з іншим, правовому забезпеченню боротьби з кіберзлочинністю.
Заходи стосовно розробки остаточного варіанту і реалізації зазначеної Концепції включено до завдань Національної програми інформатизації України. Проте, реалізація зазначеної Концепції не здійснюється через ряд організаційних, бюрократичних чинників.
1.2. Питаннями удосконалення правового регулювання, визначення та організації реалізації державної політики у сфері інформаційних відносин займаються також Міжвідомчий комітет з проблем захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, Міжвідомча робоча група з розроблення та узгодження Концепції легалізації програмних продуктів та боротьби з їх нелегальним використанням.
1.3. Згідно з Розпорядженням Уряду України від 6 травня 2001 р. № 181-р створено Міжвідомчу робочу групу щодо розробки проекту Концепції інформаційної безпеки та Програми боротьби зі злочинами у сфері інформаційних технологій. На жаль, повідомлень стосовно діяльності зазначеної групи у засобах масової інформації до сьогодні немає.
Результативність діяльності державних структур визначається введенням економічних санкцій США стосовно нашої країни за неналежну боротьбу з порушеннями права інтелектуальної власності, переважно, щодо комп’ютерних програмних продуктів та включення України Міждержавною групою розробки фінансових заходів боротьби з “відмиванням” грошей до списку країн, що не співробітничають.
Аналіз емпіричного матеріалу дозволяє зробити прогноз, що у разі невирішення проблем щодо боротьби з організованою кіберзлочинністю, особливо у сфері міжнародних економічних відносин, до України з боку міжнародного співтовариства буде посилений інформаційний, політичний та економічний тиск.
2. Відповідно до Указу Президента України від 6 грудня 2001 р. № 1193 Уряду доручено ініціювати ряд нормативно-правових актів: подати проект Концепції національної інформаційної політики та інформаційної безпеки України; а також проект Стратегії впровадження національної інформаційної політики на розгляд Верховної Ради України.
Правові засади щодо протидії комп’ютерній злочинності на національному рівні вже визначено у прийнятому новому Кримінальному кодексі України (КК). У Кримінальному кодексі окремі види комп’ютерних злочинів (кіберзлочинів) виділено в окремий розділ VI Особливої частини – Злочини у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж (ст. 361, 361, 363). Окремі види злочинів, у яких комп’ютерні продукти визначено як засіб злочину, розміщені в інших розділах Особливої частини: Розділ V – Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина (ст. 163, 176, 177); Розділ VII – Злочини у сфері господарської діяльності (ст. 200). Комп’ютерні засоби можуть виступати предметом злочинного посягання і предметом вчинення злочинів і в інших окремих видах злочинів, об’єктом (предметом) суспільних відносин яких є інформація, наприклад ст. 109–111, 113–114, 120, 129, 132, 138, 142, 145, 156–162, 168, 170–172, 172, 182, 183, 185–199, 201–212, 215–236, 238, 255, 256, 258, 259, 266, 276, 277, 279–285, 290, 292–296, 300, 301, 304, 306, 312, 313, 318,319, 328–330, 338, 340, 343–347, 349–360, 364–370, 373, 374, 376–378, 380, 381, 383–387, 396–399, 401, 405, 409–413, 422–424, 426, 427, 435, 435–437, 439, 440, 445.
Підставою для такого підходу є застосування законодавцем у КК таких категорій, як “майно”, “власність”, “інформаційна безпека”, “таємниця”, “конфіденційна інформація”, “відомості”, “дані”, “знання”, “документи”, “гроші”, “приватизаційні папери”, “засоби зв’язку”, “незаконні дії”, “інші дії”, а також – положень теорії кримінального права щодо застосування бланкетності у нормах кримінального законодавства та посилань на кримінальну відповідальність в іншому галузевому законодавстві України.
В Указі Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2001 р. “Про заходи щодо вдосконалення державної інформаційної політики та забезпечення інформаційної безпеки України”» № 1193/2001 від 6 грудня 2001 р. ініційоване встановлення кримінальної відповідальності за незаконне втручання до роботи телекомунікаційного обладнання, що потребує додаткового переосмислення вітчизняної практики і теорії, кримінально-правових уявлень щодо інформаційних (комп’ютерних) злочинів. У свою чергу, це стало підставою легального формування кримінально-правових, кримінологічних та криміналістичних досліджень, пов’язаних із протиправним посяганням на суспільні відносини щодо комп’ютеризованих інформаційних систем та на інформацію (комп’ютерну інформацію) як на предмети делікту (правопорушення).
Звичайно, можна збільшувати кількість статей Особливої частини КК відносно тих, що вже існують, і таким чином створити ентропію (невизначеність) у практиків, що є неминучим при великій кількості подібних за сутністю і змістом диспозицій. Але існує й альтернативний шлях, за допомогою якого можна комплексно вирішити проблему не тільки кримінально-правової кваліфікації злочинів, але й юридичної (кримінологічної) статистики. Це введення до Загальної частини КК спеціальної норми (статті):
розділ III – Злочин, його види та стаді –ї доповнити ст. 121 такого змісту:
“Злочини з використанням комп’ютерних інформаційних технологій”.
За вчинення злочинів проти основ національної безпеки (конституційного устрою України): проти життєво важливих інтересів особи, суспільства держави, громадської безпеки, чи вчинення інших злочинів, передбачених цим Кодексом, з використанням функціональних можливостей (технологій) комп’ютерних систем, комп’ютерних мереж, комп’ютерних інформаційних ресурсів та інших електронних інформаційних технологій, покарання призначається за статтями Особливої частини, в яких передбачається відповідальність за такий злочин. При цьому робиться посилання на цю статтю.
Такий правовий захід дозволить забезпечити здійснення організаційних та інших заходів, у тому числі об’єктивного моніторингу та статистику комп’ютерних злочинів і комп’ютерної злочинності в Україні.