Пільги для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти та аспірантурі

Проблеми професійної підготовки, підвищення кваліфі­кації та перепідготовки існують в кожній країні. Так, у Швеції система професійної освіти перебуває під постійним контро­лем підприємців та профспілок. Професійне навчання без відриву від виробництва в Німеччині та Франції включає практичну підготовку на підприємстві й теоретичний курс у професійно-технічних школах або спеціалізованих центрах. Таке поєднання практичного навчання з теоретичним кур­сом має тривалість в середньому біля 3 років. У Німеччині передбачено надання субсидій підприємствам, що здійсню­ють професійну підготовку молоді за системою наставник — учень. У Франції після прийняття Закону про професійну підготовку в 1984 p. питання професійної підготовки, підви­щення кваліфікації працівників стало обов'язковим при укла­данні колективних договорів. В угодах з впровадженням новітніх технологій у Франції передбачені умови про підви­щення кваліфікації та перепідготовку працівників (Бондар­чук К. Професійне навчання незайнятого населення (досвід зарубіжних країн)// Соціальний захист. — 1999. — №4. — С. 67-74).

Міжнародними нормами (Конвенцією МОП №142, яку ратифікувала Україна Указом Президії Верховної Ради від 7 березня 1979 p. №4414-9, та рекомендаціями МОП №87,117 і 150) покладається на держави прийняття і розвиток полі­тики та програм професійної орієнтації і професійної підго­товки працівників в усіх сферах життя. Політика та програ­ми професійної підготовки стимулюють і дозволяють всім особам розвиватися й застосовувати свої здібності до праці. Висока кваліфікація працівників стає також основою їхньої соціальної захищеності на ринку праці. Такі працівники є найбільш конкурентоспроможними.

Останнім часом в Україні різко загострилася проблема підготовки робочих кадрів, тому широко підтримується по­зиція щодо перегляду підходів до організації професійної підготовки і перепідготовки. Серед заходів з "реставрації" професійної підготовки на виробництві, що пропонуються фахівцями, потрібно виділити:

— впровадження для підприємств нормативів фінансо­вих витрат на підготовку кадрів;

— скасування оподаткування коштів, спрямованих на фінансування всіх навчальних заходів:

— розповсюдження заходів щодо організації навчання, стажування, підвищення кваліфікації працівників за кордо­ном, тим більше, що постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1996 p. №287 затверджено Положення про умо­ви матеріального забезпечення осіб, направлених за кордон на навчання, стажування, для підвищення кваліфікації (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 13 липня 1998 p. №1079// Праця і зарплата. — 1998. — №14) тощо.

У Росії, наприклад, роботодавець має право на відшкоду­вання витрат у зв'язку з наданням пільг працівникам, які навчаються без відриву від виробництва в закладах освіти, з Федерального фонду освіти. Важливим та істотним кроком, на думку деяких фахівців, повинен стати процес поновлен­ня діяльності міжшкільних навчальних комбінатів для на­дання молоді можливості придбання професії в школі.