Пільги для працівників, які навчаються у вищих закладах освіти та аспірантурі

1.4. Встановлення іншої тривалості відпусток у зв'язку з навчанням

Для працівників, які навчаються у вищих закладах осві­ти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості, законодавством може бути вста­новлена інша тривалість відпусток у зв'язку з навчанням (ст. 15 Закону України "Про відпустки"). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 28 червня 1997 p. №634 за­тверджений "Порядок, тривалість та умови надання щоріч­них відпусток працівникам, які навчаються у вищих закла­дах освіти з вечірньою та заочною формами навчання, де навчальний процес має свої особливості".

Для працівників, які успішно навчаються у вищих закла­дах освіти, за нижченаведеними напрямками підготовки, де навчальний процес має свої особливості, крім відпусток, перед­бачених ст. 15 Закону України "Про відпуски", надаються:

а) культура (народна художня творчість), музичне мис­тецтво — щорічно 10 календарних днів із збереженням за­робітної плати та 10 календарних днів без збереження заро­бітної плати;

б) театральне мистецтво, кіномистецтво, телемистецтво — щорічно 20 календарних днів із збереженням заробітної плати та 10 календарних днів без збереження заробітної плати;

в) філологія (мова та література) — щорічно 10 кален­дарних днів без збереження заробітної плати.

Ці відпустки надаються тільки на період настановчих занять, виконання лабораторних робіт, складання заліків та іспитів. Крім того, вищим закладам освіти у разі необхід­ності надано право перерозподіляти ці додаткові відпустки між курсами навчання в межах загальної тривалості на­вчального процесу.

1.5. Надання творчих відпусток

Творча відпустка надається працівникам для закінчення дисертаційних робіт, написання підручників та в інших випадках, передбачених законодавством. Тривалість, порядок, умови надання та оплати творчих відпусток встановлюють­ся Кабінетом Міністрів України (ст. 16 Закону України "Про відпустки"). Так, постановою Кабінету Міністрів України від 19 січня 1998 p. №45 "Про затвердження умов, тривалості, порядку надання та оплати творчих відпусток" регулюється порядок надання творчих відпусток працівникам підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності за основ­ним місцем роботи для закінчення написання дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата або доктора наук трива­лістю до 3 місяців — для кандидатської, а для докторської — до 6 місяців. Така відпустка надається на підставі заяви праців­ника та рекомендації наукової ради центрального органу виконавчої влади або вченої ради вищого закладу освіти III—IV рівня акредитації або НДІ про доцільність надання творчої відпустки. Для отримання такої рекомендації праців­ник повинен виступити з науковою доповіддю на засіданні кафедри, де проходить наукова робота. Крім того, така відпуст­ка може бути надана для написання підручника — до 3 місяців. Підстава — заява працівника та довідка видавництва про включення підручника або наукової роботи в план випуску видань на поточний рік. Якщо це авторський колектив — письмова заява, підписана всіма членами колективу. На час творчої відпустки за працівником зберігається місце роботи та заробітна плата. Порядок обчислення середньої заробітної плати встановлюється відповідно до чинного законодавства.

1.6. Оплата проїзду до місця знаходження вищого закладу освіти

Всі працівники, що проживають не за місцем знаходжен­ня закладу освіти, користуються правом на оплату проїзду. На власника незалежно від форми власності підприємства накладається обов'язок оплатити проїзд працівника до місця знаходження закладу освіти.

Власник або уповноважений ним орган оплачує працівни­кам, які навчаються у вищих закладах освіти з вечірньою або заочною формами навчання, проїзд до місця знаходження закладу освіти і зворотно один раз в рік на настановчі заняття, для виконання лабораторних робіт і складання заліків та іспитів — в розмірі 50% вартості проїзду. Треба зауважити, що в КЗпП немає обмежень щодо виду транспорту та класу вагона (каюти).

У такому ж розмірі провадиться оплата проїзду для підготовки і захисту дипломного проекту (роботи) або складан­ня державних іспитів.

Успішне проходження виробничого навчання, закінчення закладу освіти може свідчити про кваліфікацію працівника чи про її підвищення, що дає сподівання на високоякісну працю та переваги щодо просування по роботі. При підви­щенні кваліфікаційних розрядів та просуванні по роботі по­винне враховуватися успішне навчання працівників без відри­ву від виробництва, здобуття ними вищої або професійно-технічної освіти. Для стимулювання підвищення кваліфіка­ції, отримання професійної та вищої освіти законодавець повинен чітко закріпити для цієї категорії працівників суб'єк­тивне право на переваги перед іншими працівниками на підвищення кваліфікаційних розрядів та просування по ро­боті

Просування по роботі — це переведення на більш відпо­відальну та високооплачувану посаду (роботу), яка потре­бує не тільки певного досвіду, а й відповідної освіти і квалі­фікації. Воно може здійснюватися не тільки після закінчен­ня закладу освіти, а й у процесі навчання.

Необхідно зауважити, що в найбільш відповідальний пе­ріод навчання — останній рік, коли складаються державні іспити і захищаються дипломні проекти, пільги по скоро­ченню робочого часу більші, ніж на перших курсах вузів або в невипускних класах середніх загальноосвітніх шкіл.

У практиці підприємств різних форм власності широко застосовується укладення з працівниками договорів на ске­рування їх на навчання до вищих навчальних закладів осві­ти на контрактній основі. У договорі передбачається, що підприємство оплатить навчання працівникові, а той у свою чергу зобов'язується відпрацювати на підприємстві визна­чену угодою кількість років. Вважаємо, що у даному випадку ми маємо справу із цивільно-правовим договором і відповідно з цивільними правовідносинами. За умови укладення такого договору працівник зобов'язаний виконати умови договору і відпрацювати встановлений період на конкретному підпри­ємстві. В іншому випадку власник підприємства має право вимагати від працівника відшкодування витрачених коштів. Як відомо, Конституцією України передбачено безоплатне отримання освіти у державних та комунальних закладах освіти. Проте освіта у сучасних умовах надається і на умовах її оплати. Працівник має право вибору, в усякому випадку юридичне право вибору. Якщо він обрав цивільний спосіб забезпечення свого права на освіту, то і наслідки виникають цивільно-правові. З другого боку, видається, від молодого фахівця не можна вимагати відшкодування коштів, витраче­них державою на його підготовку, якщо він вчився на бюд­жетній формі, а надалі відмовився працювати за скеруван­ням навчального закладу. Держава — особливий суб'єкт, вона виступає як гарант і здійснює фінансове забезпечення із бюджету або спеціальних фондів тих соціальних прав люди­ни і громадянина, які надаються за Конституцією безоплатно.