Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов’язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, пердбачених у колективному договорі. Постановою Кабінету Міністрів України від 31 серпня 1996 року № 1033[10] встановлено, що доплати за виконання обов’язків тимчасово відсутніх працівників та суміщення професій здійснюються у розмірі до 30 відсотків посадового окладу (тарифної ставки).
На суміщення професій чи посад на підприємстві, в установі, організації видається наказ керівника, де визначається, крім іншого, додаткова оплата працівнику, який виконує дану роботу.
5. Встановлені пільги щодо оплати праці осіб, які працюють на підприємствах і в організаціях, розшташованих на територіях радіоактивного забруднення
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»[11] з 1 серпня 1996 року громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата залежно від зони забруднення. У зоні посиленого радіоекологічного контролю вона становить 5 грн. 20 коп., у зоні гарантованого добровільного відселення - 10 грн. 50 коп., у зоні безумовного (обов’язкового) відселення - 13 грн. 2о коп.
Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 1 грн. 35 коп.
6. Додаткова заробітна плата за працю понад установлені норми виробітку.
Відповідно до законів України «Про оплату праці»[12], «Про підприємства в Україні»,[13] «Про колективні договори та угоди»[14] підприємства мають право самостійно, у колективному договорі, встановлювати форми, системи і розміри оплати праці, де передбачається перелік умов, за яких нараховується і виплачується додаткова заробітна плата та інші заохочувальні виплати, а також підстави для позбавлення таких виплат.
Працівник може бути позбавлений повністю або частково додаткової заробітної плати, якщо він порушив умови колективного договору у цій частині.
7. Регулювання законодавством питання
своєчасності виплати заробітної плати.
Передбачена відповідальність керівників
у цій справі
Законодавством про працю (ст. 115) пердбачено, що заробітна плата виплачується не рідше як кожні півмісяця.
Для окремих категорій працівників законодавством України можуть бути встановлені інші строки виплати заробітної плати.
У випадках, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним або святковим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
Заробітна плата працівникам за весь час відпустки виплачується не пізніше як за три дні до початку відпустки.
На жаль, ця правова норма виконується не завжди і не всюди. Практика свідчить, що у більшості випадків таке правопорушення пов’язане із скрутним фінансово-економічним становищем. Але є й зловживання. Президент України 12 травня 1996 року видав Указ № 333 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення своєчасної виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат»[15]. Цим нормативним актом приписано: «Центральним та місцевим органам державної виконавчої влади, органам місцевого самоврядування здійснити комплекс заходів щодо погашення заборгованості заробтної плати, грошового забезпечення військовослужбовців та співробітників правоохоронних органів, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат».
На керівників установ, підприємств і організацій усіх рівнів й усіх форм власності покладено персональну відповідальність за несвоєчасну виплату заробітної плати та інших виплат. Їх попереджено, що у разі незабезпечення своєчасності таких виплат вони притягатимуться до встановленої законом відповідальності.
Така відповідальність може бути: дисциплінарною (ст. 147 КЗпП) - аж до звільнення з займаних посад; адміністративною (ст. 41 АК) - штраф від 5 до 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; кримінальна - пригрубому порушенні трудового законодавства, яким є навмисна затримка виплати заробітної плати, - у вигляді виправних робіт строком до одного року або позбавлення права займати певні посади строком до трьох років (ст. 133 КК).
Відповідно до цього Указу Президента України Кабінет Міністрів прийняв ряд постанов і розпоряджень, спрямованих на виправлення ситуації відносно виплати заробітної плати, пенсій, стипендій та інших соціальних виплат. Комплекс заходів пердбачено постановою уряду від 31 серпня 1996 року № 1033[16] (Урядовий кур’єр. - 1996. - 12 вересня).
8. Оплата праці при виконанні робіт
різної кваліфікації
Встановлено (ст. 104 КЗпП), що при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації.
Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. В таких галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітникам, які виконують такі роботи, виплачується міжрозрядна різниця. Виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встанолюються колективними договорами.
Практика свідчить, що виплата міжрозрядної різниці здійснюється лише за умови, що робітник виконує норму виробітку і різниця у розрядах при цьому є не меншою ніж в два рази.
9. Оплата роботи в надурочний час
Це питання врегульоване ст. 106 КЗпП. За погодинною системою оплати праці робота в наурочний час оплачується в подвійному розмірі годинної ставки.
За відрядною системою оплати праці за роботу в надурочний час виплачується доплата в розмірі 100 відсотків тарифної ставки працівника відповідної кваліфікації, плата якому здійснюється за погодинною системою, за всі відпрацьовані надурочні години.
У разі підсумкового обліку робочого часу оплачуються як надурочні всі години, відпрацьовані понад встановлений робочий час в обліковому періоді, як про це сказано вище.
Компенсація надурочних робіт наданням відгулу не допускається.
Слід мати на увазі таке: право на оплату роботи в надурочний час мають працівники з номованим робочим днем незалежно від того, входить ця робота в коло їх обов’язків чи не входить. Працівники з ненормованим робочим днем не мають права на оплату виконаної в надурочний час роботи, яка є їх службовим обов’язком. Як виняток така робота може бути оплаченою за згодою сторін як виконання особливого доручення.
При підсумковому (місячному, квартальному, річному) обліку робочого часу надурочним вважаються той час, який перевищує, відповідно, місячну, квартальну, річну норму робочих годин, встановлених графіком даному працівнику. При цьому надурочний час, який не перевищує двох годин в кожний робочий день облікового періоду, оплачується в полуторному розмірі, інший надурочний час роботи - в подвійному розмірі.
10. Оплата роботи у святкові та неробочі дні
Робота у святкові та неробочі дні відповідно до статті 107 КЗпП[17] оплачується у подвійному розмірі:
Завантажити реферат