З метою нормативного забезпечення реалізації Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Міністерством праці та соціальної політики України ухвалено низку наказів. Зокрема:
Ø Наказ від 14.12.2000р. “Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю , у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності” (№307, зареєстровано в Мінюсті України 20.12.2000 р. №915/5136 );
Ø Наказ від 14.12.2000 р. “Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки , перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного” ( №308 ,зареєстровано в Мінюсті України 20.12.2000 р. №916/5137);
Ø Наказ від 14.12.2000 р. “ Про затвердження Порядку надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам , які перебувають на його утриманні ,допомоги на поховання у разі смерті безробітного або особи , яка перебувала на його утриманні” (№309 , зареєстровано в Мінюсті України 20.12.2000 р.);
Ø Наказ від 10.01.2001 р. ”Про затвердження порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних “.
4.Концептуальні положення Закону України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” .
Основним актом , що регулює відносини в сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття “[5].
Відповідно до даного закону , страхування на випадок безробіття здійснюється за такими принципами :
- надання державних гарантій реалізації застрахованими своїх прав ;
- обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) , а також добровільності такого страхування особами , які забезпечують себе роботою самостійно (члени творчих спілок , творчі працівники , які не є членами творчих спілок ), а також громадянами - суб’єктами підприємницької діяльності ;
- цільового використання коштів страхування на випадок безробіття ;
- солідарності та субсидування ;
- обов’язковості фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат , пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг ;
- паритетності в управлінні страхуванням на випадок безробіття держави , представників застрахованих осіб та роботодавців ;
- диференціації розмірів виплати допомоги по безробіттю залежно від страхового стажу та тривалості безробіття ;
- надання на рівні не нижче за прожитковий мінімум , встановлений законом , допомоги по безробіттю та матеріальної допомоги у період професійної підготовки , перепідготовки та підвищення кваліфікації ;
- законодавчого визначення умов і порядку здійснення страхування на випадок безробіття .
Законом передбачено такі види забезпечення :
- допомога по безробіттю , у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності ;
- допомога по частковому безробіттю ;
- матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного;
- матеріальна допомога по безробіттю , одноразова матеріальна допомога безробітному та непрацездатним особам ,які перебувають на його утриманні ;
- допомога на поховання у разі смерті безробітного, або особи, яка перебувала на його утриманні .
Окрім цього , законом передбачено надання таких соціальних послуг як :
- професійна підготовка або перепідготовка , підвищення кваліфікації та профорієнтація ;
- пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні , у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних та фінансування організації оплачуваних громадських робіт для безробітних;
- інформаційні та консультаційні послуги , пов’язані з працевлаштуванням .
Законом введено таке поняття як страховий стаж – це
період , протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески . До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж , набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору до набрання чинності Закону України “ Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття “. Важливим також є положення закону про паритетне управління Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття державою , представниками застрахованих осіб і роботодавців . Це дає реальну можливість захищати свої інтереси усіма сторонами загальнообов’язкового страхування .
5. Шляхи вдосконалення правового регулювання зайнятості населення .
Проаналізувавши нормативно-правову базу України, можна зробити висновок про її достатність для регулювання зайнятості населення . На мою думку , роботу по вдосконаленню такого регулювання слід вести в напрямку
підвищення ефективності та вдосконалення механізмів реалізації уже прийнятих законів України та підзаконних нормативно-правових актів .
Важливою функцією служб зайнятості є посередництво в працевлаштуванні . Дана діяльність включає в себе, як брокерські функції , тобто підбір вакантного робочого місця згідно з професійними та іншими характеристиками працівника, так і надання цільових консультаційних послуг . При прийнятті нових, та реалізації уже прийнятих нормативно-правових актів слід приділяти більшу увагу тим формам діяльності служб зайнятості , які на практиці показують свою ефективність .
Реформування зайнятості населення повинно проходити комплексно , поряд з реформуванням економічних відносин .
Висновки .
Підсумовуючи все вищесказане , варто зазначити , що не можна вважати правильним покладення реалізації проблеми зайнятості населення лише на державу . Безробітні громадяни повинні активно сприяти цьому .
Сьогодні , в умовах свободи вибору форм зайнятості , способом вирішення проблеми зайнятості є підприємницька діяльність незайнятих громадян. Зокрема , в Законі України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття “ передбачено можливість одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності . Показовим є досвід Польщі , Чехії , де приватний бізнес , самостійна зайнятість є пріоритетом державної політики в сфері зайнятості , і ця політика приносить реальні результати .
Держава повинна створити сприятливий податковий клімат , реформувати цивільне , підприємницьке законодавство , а реалізацію свого права повинні активно здійснювати самі незайняті громадяни .
Список використаної літератури :
Закони та підзаконні нормативно-правові акти :
1. Конституція України.-Відомості Верховної Ради України.-№30.,ст.141.
Завантажити реферат