У той же час Конституція 1929 p. встановила нову періодичність скликання з'їздів Рад. Відповідно до ст. 23 Конституції чергові Всеукраїнські з'їзди Рад скликалися ВУЦВК один раз на два роки. Надзвичайні з'їзди Рад могли скликатися ВУЦВК як за своєю ініціативою, так і на вимогу Рад і з'їздів Рад місцевостей, де мешкало не менше третини виборців УСРР. До виключної компетенції Всеукраїнського з'їзду Рад відповідно до ст.' 22 Конституції було віднесено: затвердження змін і доповнень до Конституції Української СРР і конституції Молдавської АСРР, зміни кордонів Української СРР і кордонів Молдавської АСРР, вибори Всеукраїнського Центрального виконавчою комітету і вибори представників Української СРР до Ради Національностей ЦВК СРСР.
Детально визначалася компетенція ВУЦВК та порядок його роботи. На своїх сесіях, які скликалися не менш трьох разів на рік, ВУЦВК затверджував бюджетні плани розвитку народного господарства УСРР, законодавчі акти Президії ВУЦВК, проекти кодексів, а також усіх законодавчих актів, що визначали загальні норми політичного, економічного і культурного життя республіки або вносили докорінні зміни в існуючу практику роботи державних органів УСРР тощо. Вперше в конституційному розвитку України було визначено компетенцію Президії ВУЦВК, якій надавалося право видавати декрети, постанови та розпорядження, а також затверджувати декрети і постанови Раднаркому УСРР. Президії ВУЦВК було надано право законодавчої ініціативи у вищих органах УСРР. Вона мала право скасовувати постанови Раднаркому і окремих наркоматів УСРР, а також Молдавського ЦВК і окружних виконавчих комітетів (статті 32—33). Конституція регламентувала також компетенцію Раднаркому УСРР.
Місцевими органами влади Конституція УСРР 1929 p. визначала Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, районні і окружні з'їзди Рад, а також їхні виконавчі комітети. Районні і окружні з'їзди скликалися один раз на рік. Виконкоми обиралися з'їздами Рад і в період між з'їздами були вищими органами влади на місцях.