Аналіз наукових джерел, матеріалів, опублікованих у спеціальних виданнях, а також практичний досвід слідчих, суддів, адвокатів свідчить, що існує широке коло причин розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства.
Перед тим, як приступити до розкриття цих причин, треба зазначити, що безпосередньо пов’язані з ними мотив і мета отримання або ж розголошення такої інформації, оскільки вони належать до тих суб’єктивних факторів, що мають вирішальне значення при виборі засобів та прийомів досягнення мети, визначають характер та спрямування дій особи чи осіб з отримання або розголошення інформації.
Треба зазначити, що основним мотивом отримання чи розголошення інформації є дезорганізація роботи органів внутрішніх справ і, зокрема, органів слідства, оскільки це уможливлює безпосередньо впливати, наприклад, на процес розслідування по кримінальній справі. Такими мотивами є: корисливий мотив; острах за себе (шантажування, погроза, фізичний або психічний вплив); страх за своїх близьких (погроза, різні види насильства); зведення рахунків з певними особами (компрометація, заздрість, неприязнь, помста). При цьому особи, які отримують чи розголошують інформацію, що становить таємницю досудового слідства, мають за мету отримання матеріальної винагороди за надану інформацію; уникнення розголошення певних відомостей; уникнення певного впливу (тиску); отримання відомостей про хід і результати оперативно-розшукових заходів та розслідування злочинів, про учасників кримінального процесу, про заходи безпеки, що здійснюються відносно осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, з метою протидії, погроз, шантажу, підкупу і т.ін.
Зацікавленість до всіх сторін діяльності органів внутрішніх справ з боку злочинців підтверджується багатьма виявленими фактами. Злочинці для отримання відомостей, що становлять інтерес з метою дезорганізації, дезінформації та протидії діяльності органів внутрішніх справ, використовують широке коло способів стосовно здійснення таких дій. Треба відзначити, що особливий інтерес у цьому напрямку проявляють організовані злочинні угруповання.
Ознаками виявленої зацікавленості з боку злочинного світу до системи МВС в цілому, перш за все, є такі виявлення інтересу до форм і методів роботи того чи іншого підрозділу органів внутрішніх справ; спроби ознайомитися з певною документацією або отримати її; факти підбору та використання квартир, інших приміщень для спостереження за підрозділами органів внутрішніх справ, установлення в них різних технічних засобів для зняття інформації; виявлення осіб, які вивчають розклад дня установи, режим роботи працівників, розташування приміщень, наявність та систему замикаючих пристроїв; поява в оточенні співробітника внутрішніх справ осіб зі злочинного середовища, які намагаються завести знайомство з ним або його родичами; наявність фактів, що свідчать про можливість підслуховування телефонів, прихованого спостереження, збирання інформації про співробітника та членів його сім’ї за місцем проживання [1].
Найбільш імовірними джерелами витоку інформації є співробітники (атестовані та службовці) органів внутрішніх справ, які мають доступ до інформації; документи, що містять в собі інформацію; технічні засоби та системи обробки інформації.
Розголошення, втрата відомостей, що становлять слідчу таємницю, стають можливими через такі чинники: а) недбалість, необережність посадових осіб, поінформованих про хід розслідування; б) випадковий збіг обставин; в) дії злочинців, спрямовані на отримання такої інформації [2].
Розглянувши мотиви та цілі, що спонукають певних осіб до отримання чи розголошення інформації, що становить таємницю досудового слідства, варто зосередити увагу на з’ясуванні причин її розголошення.
За багатьма кримінальними справами особи, які залучаються до сфери кримінально-процесуальної діяльності, є свідками. Ці особи, наприклад при допиті, можуть надавати та отримувати інформацію, розголошення якої є небажаним для слідчого. До такої інформації можуть належати факти, повідомлені свідком, відомості про виклик його або інших свідків на допит, про результати слідчих дій і т.ін. Свідки можуть розголошувати інформацію як умисно, так і ненавмисно, саме це певною мірою можна сказати і про потерпілих.
Викликаючи свідків, потерпілих для проведення, наприклад допиту, слідчий повинен продумати спосіб їх виклику. Це пов’язане з тим, що виклик, наприклад поштою, не виключає можливості інформування зацікавлених осіб.
У процесі розслідування по кримінальній справі для отримання доказової інформації проводяться різноманітні слідчі дії. При безпосередньому їх проведенні чи після нього можливе розголошення інформації через учасників цих слідчих дій. У слідчій діяльності розповсюдженою є практика направлення слідчим експертові для дослідження матеріалів всієї кримінальної справи. Слідчі без особливої потреби разом з постановою про призначення експертизи направляють всі матеріали кримінальної справи, при цьому експерти не попереджуються про нерозголошення даних попереднього слідства відповідно до ст. 121 КПК України.
Певний негативний вплив на процес слідчої діяльності може здійснити неналежна наукова організація праці слідчих. Поширеними є випадки, особливо для районних органів внутрішніх справ, коли в одному кабінеті працює декілька слідчих. Як зазначає Г. Ф. Горський, конкретне дослідження об’єктивно виявило найбільш типові недоліки у загальній організації праці слідчих. Так, тільки 47,5 % слідчих мають окремі кабінети [3]. Наявність в кабінеті декількох слідчих призводить до одночасної присутності в самому приміщенні, а також біля нього підозрюваних, свідків та інших осіб, запрошених з однієї або з різних кримінальних справ, що може призвести до небажаного обміну інформацією між ними, можливості обговорення дій слідчого, підслуховування, вироблення певної тактики поведінки, спрямованої на ускладнення слідства, а також несприяння розслідуванню по кримінальній справі і т.ін.
Особливу зацікавленість злочинці приділяють об’єктам спеціального діловодства — документам, що містять таємну інформацію. Документи можуть проходити етапи укладання, оформлення, розмноження, пересилання, використання, зберігання, знищення. На цих етапах може відбуватися витік зазначеної інформації.
Певного розповсюдження зазнає вплив на кримінальну справу, що полягає у фізичному впливі з метою знищення або зміни важливої доказової інформації. Для здійснення цього справу, наприклад, можна викрасти, знищити цілком або частково, отримати незаконним чином копії документів і т.ін.
У приміщеннях органів внутрішніх справ, особливо там, де розташовано оперативні та слідчі підрозділи, діє пропускний режим, який полягає в обмеженні доступу сторонніх осіб і є одним з бар’єрів на шляху витоку інформації. Але непоодинокими є випадки, коли цей режим не дотримується, що сприяє можливості несанкціонованого доступу до таємної інформації.
Непоодинокими є випадки, коли розголошення матеріалів кримінальної справи відбувається з вини технічних працівників міськрайорганів внутрішніх справ, які мають доступ до матеріалів кримінальної справи або до листування по ній. Так, Н.Є. Павлов зазначає, що відомі випадки, коли витік даних попереднього слідства призводив до трагічних наслідків [4].
Завантажити реферат