Зміни в Конституції Української СРР

Перетворення, що сталися в усіх сферах життя України, пот­ребували внесення значних змін до Основного Закону республіки — Конституції УСРР. Насамперед це було обумовлено утворенням єдиної союзної держави — СРСР, у складі якої перебувала тепер Україна. VIII Всеукраїнський з'їзд Рад дав спеціальне доручення ВУЦВК "згідно із договором про утворення Союзу РСР і Консти­туцією СРСР переглянути Конституцію УСРР та подати її на затве­рдження майбутньому IX Всеукраїнському з'їздові Рад". Зміни випливали також із факту проведення нової економічної політики. Необхідно було законодавче закріпити в Конституції утворення Молдавської АСРР у складі УСРР, а також перехід республіки на триступеневу систему управління в результаті завершення адмініс­тративно-територіальної реформи 1925 p. IX Всеукраїнський з'їзд Рад (3—10 травня 1925 p.) постановою "Про зміну Конституції Української Соціалістичної Радянської Республіки" затвердив невідкладні зміни в діючій Конституції УСРР і доручив ВУЦВК підготувати до чергового з'їзду Рад переро­блений текст Конституції.

Зокрема, ст. 4 Конституції УСРР у новій редакції закріпляла той факт, що Українська СРР віднині ставала складовою частиною єдиної союзної держави. У ній законодавче оформлювалося також утворення у складі УСРР Молдавської АСРР.

Конституція трактувала питання прав УСРР і компетенції її центральних органів влади у зв'язку з "входженням" України до складу СРСР, приводила ці положення у відповідність з Конститу­цією СРСР 1924 p.

Важливі зміни були внесені до ст. 7, де визначався перелік органів центральної влади республіки. В новій редакції ст. 7 прого­лошувала, що верховним органом державної влади УСРР є Всеук­раїнський з'їзд Рад, а в період між з'їздами — ВУЦВК. Між сесіями ВУЦВК найвищим законодавчим, виконавчим і розпорядчим орга­ном вважалася Президія ВУЦВК. Таким чином, відповідно до цієї статті, в числі верховних органів влади Раднарком УСРР не перед­бачався. Він залишався розпорядчим і виконавчим органом ВУЦВК і в межах наданих йому прав видавав декрети і постанови, обов'яз­кові до виконання на всій території Української СРР.

Конституція вимушена була визнавати перевагу союзних орга­нів. Вона встановлювала, що віднині взаємовідносини між верхов­ними органами влади УСРР та СРСР визначаються Конституцією Союзу РСР (ст. 8.). Наступна ст. 9 підкреслювала обов'язкову силу декретів і постанов верховних органів влади Союзу РСР на терито­рії УСРР у межах, визначених Конституцією СРСР. Стаття 19 у новій редакції встановлювала, що чергові з'їзди Рад скликаються оцин раз на рік, надзвичайні — за особливими постановами ВУЦВК. Відповідно до прийнятих у 1924 p. положень Конституція УСРР у новій редакції докладно визначала компетенцію, взаємові­дносини, порядок підзвітності і відповідальність ВУЦВК, Раднар-кому та наркоматів УСРР, склад Раднаркому, а також правове становище уповноважених наркоматів СРСР при уряді України та об'єднаних наркоматів (статті 11—16).

У ст. 17 Конституції йшлося про те, що Молдавська АСРР має свого постійного представника при уряді УСРР, який користується правом дорадчого голосу в усіх центральних органах влади та управління УСРР. У Конституції давався перелік місцевих органів влади стосовно триступеневої системи управління, запровадженої УСРР (ст. 18).

Законодавче закріпивши основні зміни в державному апараті УСРР у зв'язку з утворенням Союзу РСР, Конституція УСРР стала правовою основою організації і діяльності всіх органів державної влади і державного управління, оскільки держапарат УСРР став складовою частиною державного механізму Союзу РСР.

ЇХ Всеукраїнський з'їзд Рад вніс лише першорядні і найнеоб-хідніші зміни в Конституцію УСРР 1919 p. Остаточний їх текст мав скласти ВУЦВК. У відповідності з цим розробку проекту нової Конституції було доручено народному комісаріату юстиції УСРР. Підготовлений проект розглядався в комісії законодавчих проектів при Раднаркомі і тільки після цього направлений на розгляд усім членам і кандидатам у члени ВУЦВК, а також окружним виконав­чим комітетам. Активно обговорювався проект Конституції на міс­цях. На початку 1929 p. остаточний проект нової Конституції УСРР був готовий. В його основу було покладено Конституцію СРСР 1924 p. і Конституцію УСРР 1919 p. з внесеними до неї в 1925 p. змінами.

15 травня 1929 p. XI Всеукраїнський з'їзд Рад одноголосно затвердив нову Конституцію УСРР. За своєю структурою Основний Закон значно відрізнявся від Конституції 1919 р. Нова Конституція складалася з 82 статей і п'ятьох розділів. Уперше до Конституції УСРР були введені розділи про виборчі права та про бюджет Української СРР. До останнього розділу Конституції увійшла й стаття про столицю УСРР.

У ст. 1 Конституції Українська Республіка проголошувалася соціалістичною державою робітників і селян, де вся "влада" нале­жить Радам робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Таким чином, державна форма у вигляді Республіки Рад, як і раніше, визнавалась Конституцією класовою організацією.

Нові, принципового значення положення Конституції УСРР 1929 p. були сформульовані в ст. 2 і ст. З, де визначався правовий статус Української СРР, її залежність від союзного центру. У відпо­відності з Конституцією СРСР 1924 p. Конституція Української СРР 1929 p. закріпила такі права УСРР: приймати свою Конститу­цію, яка відповідає Конституції СРСР у цілому; право на територі­альне верховенство; право на створення власних органів державної влади і державного управління; право прийняття в громадянство Української СРР; право на обрання повноважних представників УСРР у складі Ради Національностей ЦВК СРСР і делегатів на Всесоюзний з'їзд Рад; право на здійснення законодавства і управління в межах своєї компетенції з дотримуванням принципу верхо­венства загальносоюзних актів; право ВУЦВК на здійснення ініці­ативи у вищих органах Союзу РСР.

Навіть така декларативна форма викладення в Конституції прав УСРР не могла приховати поступову втрату республікою дер­жавного суверенітету. Так, Україна мала свою Конституцію, але таку, яка відповідала Конституції СРСР. За нею визнавалось право на власне законодавство і управління, але за умовою визнання зверхності загальносоюзних законодавчих актів.

Конституція УСРР 1929 p. залишила в силі всі права і свободи трудящих, проголошені Конституцією УСРР 1919р. Вона закріпила рівноправність громадян незалежно від їхньої расової і національ­ної ознаки. Конституція гарантувала всім національностям, які проживали на території України, можливість користуватися своєю рідною мовою. У ст. 19 Конституції УСРР йшлося про те, що з метою кращого забезпечення інтересів національних меншостей, які складали в тій чи іншій місцевості більшість населення, на території УСРР можна створювати національні адміністративно-територіальні одиниці. У ст. 18 Конституції закріплювалося утво­рення "у складі УСРР Молдавської Соціалістичної Радянської Рес­публіки".

Система вищих органів влади і управління залишалась такою ж, як і в редакції Конституції 1925 p. Найвищими органами влади визнавалися Всеукраїнський з'їзд Рад робітничих, селянських та червоноармійських депутатів, Всеукраїнський Центральний вико­навчий комітет і Президія ВУЦВК. Розпорядчим і виконавчим органом ВУЦВК був Раднарком УСРР.