Зміни в державному ладі України в першій половині 30-х років. Подальший процес формування адміністративно-командної системи

В такому ж напрямку посилення централізації та підкорення союзному центру йшла подальша реорганізація окремих наркома­тів. Так, щоб забезпечити єдине керівництво сільським господарс­твом усієї країни наприкінці 1929 p. було утворено наркомат земле­робства СРСР. Після цього ВУЦВК і Раднарком УСРР перетворили республіканський наркомат землеробства УСРР на союзно-респуб­ліканський. Цей наркомат був підпорядкований ВУЦВК і Раднар­кому УСРР, разом з тим він в усій своїй діяльності керувався директивами наркомату землеробства СРСР. Наприкінці 1932 p. було утворено загальносоюзний наркомат зернових і тваринниць­ких радгоспів, до відання якого перейшли радгоспи загальносоюз­ного підпорядкування. Радгоспи республіканського значення зали­шились у віданні раднаркомів союзних республік, однак, керували ними уповноважені загальносоюзного наркомату радгоспів.

Дійшла черга й до Вищої ради народного господарства УСРР. У січні 1932 p. ВУЦВК і Раднарком УСРР реорганізували ВРНГ УСРР у наркомат легкої промисловості, здійснили перебудову уп-равління республіканською і місцевою промисловістю республіки. У відання наркомату легкої промисловості були передані текстиль­на, трикотажна, галантерейна, шкіряно-взуттєва та інші галузі. В той же час усі республіканські та місцеві об'єднання, трести і підприємства машинобудівної, хімічної, будівельних матеріалів та інших галузей знаходились у віданні наркомату важкої промисло­вості СРСР. Деякі підприємства місцевої промисловості України було підпорядковано наркомату лісової промисловості СРСР. Ці загальносоюзні наркомати керували своїми галузями через уповно­важених при Раднаркомі УСРР.

Відбулися зміни й в структурі наркомату торгівлі УСРР, який у 1930 p. було перетворено в наркомат постачання УСРР.

У відповідності з постановою ЦВК і Раднаркому СРСР від 15 грудня 1930 p. було ліквідовано наркомат внутрішніх справ УСРР, а його функції передано різним відомствам — головному управлінню комунального господарства, головному управлінню мі­ліції та карного розшуку при Раднаркомі УСРР, а також наркомату юстиції. Головне управління комунального господарства при Рад­наркомі УСРР у 1931 p. було перетворено в наркомат комунального господарства.

Не залишилось поза увагою союзного центру і керівництво вищою освітою. Відповідно до постанови ЦВК і Раднаркому СРСР від 23 липня 1930 p. керівництво вищими навчальними закладами було передано відповідним загальносоюзним наркоматам і господа­рським об'єднанням. У віданні союзних республік залишилися тільки педагогічні навчальні заклади та університети. У зв'язку з цим було реорганізовано центральний апарат наркомату освіти УСРР. Відтепер загальне керівництво вищою технічною освітою в республіці та контроль за якістю підготовки технічних кадрів пок­ладалися на комітет у справах вищої технічної освіти при ЦВК СРСР, який було утворено 19 вересня 1932 p.

В міру розвитку командно-адміністративної системи управлін­ня підвищується роль партії в усіх галузях державного, господарсь­кого і соціально-культурного будівництва. Починаючи з 1933 p., важливу роль у здійсненні завдань соціалістичного будівництва відіграють спільні постанови Раднаркому УСРР і ЦК КП(б)У з питань промисловості, будівництва, торгівлі і фінансів, народної освіти, культури, науки та ін.

Процес реорганізації вищих органів управління України з посиленням ролі загальносоюзних наркоматів продовжувався і далі. Так, на основі вказівок XVII з'їзду ВКП(б) 7 квітня 1934 p. ВУЦВК і Раднарком УСРР прийняли постанову "Про реорганізацію народ­них комісаріатів та центральних установ УСРР". Відповідно до цієї постанови з метою посилення єдиноначальності і особистої відпо­відальності керівників були ліквідовані колегії при всіх наркоматах УСРР. Відповідальність за діяльність наркоматів повністю поклада­лася на наркомів та їх заступників. Замість ліквідованих колегій при наркоматах утворювалися ради, які складалися з 30—50 чоловік, переважно працівників місцевих організацій і підприємств, і збира­лися раз у два місяці. Передбачалась також ліквідація в усіх нарко­матах спеціальних відділів добору і розподілу кадрів. Ці функції покладались тепер на наркомів і керівників господарських органі­зацій. Крім того, досить часто проводились так звані "чистки" кадрів, метою яких було утворення такого державного механізму, що беззаперечно виконував би вказівки керівної партійно-радянсь­кої верхівки.

У відповідності з постановою від 7 квітня 1934 p., починаючи з середини 1934 p., здійснювалась дальша перебудова центральних органів державного апарату УСРР. Зокрема, було вжито низку заходів щодо розукрупнення існуючих і створення нових наркома­тів.

У вересні 1934 p. було організовано наркомат місцевої проми­словості УСРР. У жовтні 1936 p. Президія ЦВК УСРР прийняла постанову про утворення союзно-республіканських наркоматів лег­кої, харчової, лісової промисловості, а також наркомату зернових і тваринницьких радгоспів, наркомату внутрішньої торгівлі УСРР.

У зв'язку з широким розгортанням шкільного будівництва в Україні наприкінці 1933 р. Раднарком УСРР прийняв постанову про реорганізацію наркомату освіти. Проблемі освіти в Українській державі взагалі надавалась значна увага. І справа не тільки в тому, що на порядку денному гостро стояло питання підготовки необхід­них для народного господарства фахівців. Більшовицьке керівниц­тво постійно тримало в полі зору "ідеологічну закалку" кадрів, лінію на механічне, бездумне підкорення фахівців вказівкам Політбюро ЦК ВКП(б).

Перебудова охопила також наркомат охорони здоров'я УСРР, наркомат соціального забезпечення УСРР та ін.

Щоб посилити державний контроль і керівництво такими галузями, як мистецтво, спорт тощо, ЦВК і Раднарком УСРР утворили в 1936 p. управління у справах мистецтва та комітет у справах фізичної культури і спорту при Раднаркомі УСРР.

Напружена міжнародна обстановка вимагала посилення особ­ливої уваги до зміцнення обороноздатності країни, могутності ар­мії. На виконання цих завдань була спрямована постанова ЦВК СРСР від 8 грудня 1936 р. про утворення загальносоюзного нарко­мату оборонної промисловості.

Місцеві органи влади. Щоб забезпечити проведення політики форсованої індустріалізації та насильницької суцільної колективіза­ції, правляча Комуністична партія здійснила серйозну перебудову роботи місцевих органів влади.

Першочергову увагу було приділено сільським Радам, які по­винні були як органи державної влади очолити боротьбу за суцільну колективізацію та ліквідацію куркульства як класу. Таку орієнтацію визначили рішення листопадового (1929 p.) Пленуму ЦК ВКП(б).

Для втілення в життя цієї партійної директиви треба було переглянути склад сільських Рад, направити сюди людей, готових будь-якою ціною провадити лінію Компартії, стати на чолі колгос­пного будівництва, посилити процеси усуспільнення, забезпечити контроль "за виконанням колективними господарствами усіх їх обов'язків перед пролетарською державою (хлібозаготівель, конт­рактації, податків та ін.)", вести нещадну боротьбу із залишками заможного селянства. З цією метою Комуністична партія застосо­вувала і такий метод, як розшарування єдиної селянської маси, протиставлення бідноти заможному селянству. Ось чому Ради по­винні були активізувати діяльність комнезамів, перетворити їх на масові бойові організації бідноти, здатні покінчити з куркульством.