Володимир Семиноженко:
- По суті, справа страхування життя в Україні знаходиться в зародковому стані. Зрозуміло, що такі показники для 50–тимільйонної країни як наявність всього 12 страховиків, які мають ліцензію на проведення операцій із страхування життя, а реально цим займається і того менше, свідчать про відсталість України і бідність її населення. Але є в Україні і заможні люди, які страхують своє життя та життя своїх близьких. Внаслідок неліцензованої діяльності іноземних страховиків із страхування життя країна за оцінками експертів втрачає щороку до $ 100 млн.
Вадим Фесенко:
- Хоча в страхуванні життя і намітилося невелике зростання, за деякими даними в межах 10 %, але цей вид соціального забезпечення і довгострокових інвестицій в економіку країни дотепер не розвинений і складає всього 20 копійок на одну людину. Загальновідомо, що ринок страхування життя складає на ринку страхових послуг найменшу частку – 0,66 %, на ринку працює обмежене коло учасників – офіційно всього 12 страховиків. В загальному, Україна займає 83 місце у світі по страхуванню життя, при тому, що її населення становить 7 % населення Європи. При таких «вражаючих» показниках, проводити якусь порівняльну характеристику з розвиненими країнами, щонайменше, у черговий раз фактично підтвердити відсутність цього виду страхування в Україні.
Які причини затримки розвитку страхування життя в Україні?
Володимир Семиноженко:
- Тривала економічна криза в Україні призвела до різкого падіння рівня життя більшості населення. У людей практично немає вільних коштів для того, щоб скористатися послугами страхових компаній, які здійснюють страхування життя. Наші багатші співвітчизники через недосконалість законодавчої бази страхування надають перевагу зарубіжним страховикам. Тому в Україні страхування життя становить лише 0,66 % страхового ринку. Крім того, потрібно відновити довіру до страхової галузі як інституту соціально-економічного захисту, інформуючи населення про стан страхового ринку і рівень державного контролю за його діяльністю, проводити роз’яснювальну роботу про необхідність і економічну доцільність страхування. Вадим Фесенко:
- Існує цілий ряд причин, наявність яких не дає можливості для повноцінного становлення і розвитку цього виду страхування. Напевно, не скажу нічого нового, а лише повторюсь, що це, зокрема, відсутність належної законодавчої бази, обмежена кількість учасників ринку страхування життя, існуючий рівень інфляції, а також низький рівень прибутків населення та їхньої довіри до страхування і цілий ряд інших. Водночас, доводиться чути часті нарікання з боку страховиків, що начебто середньостатистичний українець не розуміє переваг страхування і не готовий купувати поліси страхування життя. Хочеться задати зустрічне питання – а чи готові самі страховики в рамках діючого законодавства запропонувати такі страхові продукти, в які громадянин готовий був би вкласти свої кошти? Очевидно, що ні. І якщо проблема лише в законодавчому полі – то його необхідно і можна змінювати. Хотілося б порекомендувати учасникам страхового ринку – навчитися бути цивілізованими лобістами своїх інтересів у різних органах державної влади – як в законодавчій, так і в органах виконавчої влади. Можу констатувати, що максимальна прозорість та залучення широкого кола учасників до законотворчого процесу – пріоритет в роботі Комітету з питань фінансів і банківської діяльності. Відійшли ті часи, коли можна «проштовхувати» чиїсь інтереси – необхідно створювати цивілізовані правила гри однакові та конкурентні для всіх, не допускаючи будь-яких проявів монополізму. Окремо хотів би акцентувати увагу на законодавчому врегулюванні цього питання. Ні в кого не виникає сумніву в тому, що існуюча законодавча база не тільки не стимулює, але і, по великому рахунку, гальмує розвиток страхування життя в Україні. Слід зазначити, що це знаходить розуміння у Верховній Раді Україні, зокрема в Комітеті з питань фінансів і банківської діяльності, та відповідно, знайшло відображення в проекті Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» (№ 2021–Д, нова редакція). На прийняття цього законопроекту та подальший розвиток ринку страхування життя покладаються певні надії, але це може бути лише перший крок, тому що є питання оподаткування, валютного регулювання, ціноутворення; є проект Цивільного Кодексу України, редакція якого запропонована на третє читання, у випадку прийняття може фактично повністю знівелювати положення проекту Закону “Про страхування”. Всі ці питання є першочерговими і повинні вирішитися вже з початком наступної сесії ВРУ.
Які завдання ставить перед собою Ліга страхових організацій України щодо розвитку страхування життя в Україні? Олександр Філонюк:
- Реформування системи пенсійного забезпечення повинно передбачати розвиток страхування життя, що дозволить мобілізувати значні грошові заощадження громадян з метою збільшення інвестиційних ресурсів для розвитку економіки та створити належний рівень фінансового забезпечення громадян при виході на пенсію за віком, інвалідністю чи при тимчасовій непрацездатності або безробітті. З цією метою необхідно: - прийняти Закон України “Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про страхування”, з урахуванням дворічних напрацювань членів робочої групи з питань страхування життя; - прийняти Закон України “Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів із питань загальнодержавного обов’язкового соціального страхування”, де забезпечити поряд із загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням розвиток додаткових добровільних видів страхування населення, в т.ч. страхування життя; - розробити прозорі засади діяльності страховиків України, пов’язаної з обслуговуванням системи недержавного пенсійного забезпечення; - прийняти законодавчі акти, які б змінили діючу систему оподаткування життя та дозволили підприємствам включати витрати на страхування життя своїх працівників до валових витрат, що забезпечить соціальний захист працюючих; - провести економічні дослідження щодо можливості випуску цінних паперів із характеристиками, відповідними зобов’язанням перед страхувальниками за довгостроковими договорами страхування життя; - законодавчо врегулювати питання захисту заощаджень громадян за довгостроковим страхуванням життя, здоров’я та пенсійним страхуванням. Для реалізації цих планів протягом останніх років в ЛСОУ створено робочу групу, до складу якої входять представники страхових компаній. А вже на найближчому з’їзді Ліги у листопаді місяці цього року поставимо питання про створення постійної методологічної комісії по страхуванню життя, до складу якої запросимо представників відповідних органів державної влади, страхових посередників та фахівців недержавних пенсійних фондів. Замість епітафії
Страхування життя, як відомо, дозволяє жити в бідності, але вмерти багатим. З першою задачею держава справилася блискуче і без страховиків. Другу без них не вирішити.
Свої надії на зміну законодавства страховики пов'язують з політичними процесами в державі: парламентськими і президентськими виборами, готуючись до невизначеності ще як мінімум років із два. Можливо, у нинішньої влади є справи, важливіші страхового захисту громадян. Як показує статистика, домінуюче положення на ринку страхування життя України займають страхові компанії, які є представниками закордонних страховиків чи інвесторів («ЕККО», «Граве-Україна», «Юпітер» тощо). Таким чином, можна вважати, що експансія закордонних страхових компаній на український ринок вже почалася. Цей процес може значно прискоритися після прийняття нового законодавства (тоді ефективність вкладень істотно підвищиться і український ринок стане реально цікавим для іноземного капіталу). Ця ж статистика дозволяє також припустити, що на страховому ринку розпочалася ера професіоналів, а не компаній, лідерство яких забезпечується близькістю до влади чи галузевою приналежністю. Показовим, на мій погляд, є навіть те, що між досягненнями страхових компаній і розумінням їхніми керівниками особливостей різних систем продажу існує явна кореляція.
Завантажити реферат