Спадкування за законом

Предмети звичайної домашньої обстановки і вжитку переходять до спадкоємців за законом, які проживали спільно із спадкодавцем, незалежно від їх черги і спад­кової частки, якщо вони проживали із спадкодавцем до його смерті не менше одного року.

Це правило встановлене у зв'язку з тим, що було б несправедливим віддавати речі, якими повсякденно ко­ристувалися у побуті разом з спадкодавцем спадкоємці, які з ним проживали разом, спадкоємцям, які прожива­ли окремо від спадкодавця, і, звичайно ж, мали необхід­ні побутові речі у своєму господарстві. Так, якщо у спадкодавця був син, який мешкав у іншому місті, і брат, який проживав разом із спадкодавцем, то при спадкуванні за законом брат — спадкоємець другої черги — отримає предмети домашньої обстановки та вжитку, а син — спадкоємець першої черги — все інше майно (жи­лий будинок, земельну ділянку, автомобіль, грошові внески, цінні папери тощо).

Законодавець не наводить перелік предметів домаш­ньої обстановки та вжитку. Під ними, звичайно, розумі­ють ті речі, які призначені для задоволення повсякден­них побутових та культурних потреб громадян.

Сучасна судова та нотаріальна практика до цієї ка­тегорії речей традиційно відносить меблі, пральні маши­ни, магнітофони. По одній із справ суд у своєму рішенні вказав, що телевізор є предметом домашнього вжитку і, в силу закону, повинен спадкуватися разом з іншим майном побуту: шафами, буфетами, холодильником, ки­лимами та сервізами.

До предметів звичайної домашньої обстановки та вжитку не відносяться предмети професійної діяльності спадкодавця (рояль піаніста, інструменти майстра), ко­лекції, антикваріат, предмети розкоші. В кожному конкретному випадку непорозуміння, які виникають між спадкоємцями стосовно того, чи належать ті чи інші речі до предметів домашньої обстановки та вжитку, вирішую­ться в судовому порядку.

Звичайно, якщо майно померлого складається лише з предметів домашньої обстановки та вжитку, то цілком можлива ситуація, коли це майно отримають спадкоємці за .законом другої черги, які проживали разом із спадко­давцем, а спадкоємцям першої черги залишаться тільки борги спадкодавця.

Але ще раз наголосимо, що правило про особливий порядок спадкування предметів домашньої обстановки та вжитку, застосовується лише при спадкуванні за за­коном, тобто в тому випадку, коли спадкодавець не ско­ристався своїм правом скласти заповіт і не розпорядився цим майном особисто.

Другий виняток щодо рівності часток для спадкоєм­ців однієї і тієї ж черги стосується спадкоємців, які спадкують майно за правом представлення. У такому порядку спадкують онуки та правнуки померлого. Вони отримують ту частку, яка б належала їх померлим бать­кам, якби ті були живими на момент відкриття спадщи­ни. Так, якщо після смерті спадкодавця залишився його син і два онуки раніш померлого другого сина, то поло­вину спадщини отримає живий син, а кожний онук ма­тиме право на одну четверту частку спадщини, оскільки їм разом належить та частка, яку б отримав їх батько, коли б він був живий. Тобто у цьому випадку у спадкоєм­ців однієї черги (син та онуки) частки будуть різними.

Онуки мають право отримати спадщину в порядку представлення лише в тому випадку, якщо їх батьки по­мерли до відкриття спадщини, а не, наприклад, відмови­лися від спадщини, чи були усунуті від спадщини як не­гідні спадкоємці.

Як вже зазначалося, утриманець є законним спадко­ємцем, незалежно від його родинних чи сімейних зв'язків з померлим. Якщо ж він належить до законних спадкоємців і за іншими підставами (наприклад, в силу родинних зв'язків), то у нього є право вибору. Перехід від спадкування як утриманця до спадкування за іншою підставою доцільний, якщо факт утримання важко дове­сти. В інших випадках такий перехід негативно вплине на майнові інтереси спадкоємця, оскільки утриманці за­кликаються до спадщини завжди, а, наприклад, брати і сестри — лише за черговістю.

Практичне значення має і вирішення питання що­до порядку спадкування онуками і правнуками у ви­падку, коли вони є спадкоємцями за законом першої черги і одночасно один з них перебував на утриманні померлого.

Якщо онуки і правнуки закликаються до спадкуван­ня у порядку представлення, вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкуванні за законом одному з померлих батьків. Тобто якщо б після смерті спадкодавця залишилися його старший син і троє онуків молодшого сина, то син отримав би половину спадку, а онуки поділили б частку свого померлого батька і отри­мали б по 1/6. Якщо ж онук, який перебував на утри­манні діда, закликається до спадкування як утриманець, він, як самостійний спадкоємець, отримує разом з си­ном по 1/3, а онуки за правом представлення — по 1/6. Цю колізію в літературі пропонується вирішувати на ко­ристь спадкування як утриманця.

Якщо онук чи правнук, перебуваючи на утриманні спадкодавця, набуває право спадкування як утриманець, то він не може бути позбавлений цього права і повинен закликатися до спадщини як утриманець, незалежно від того, чи живий його родитель, чи ні. Вибір підстав спад­кування в такому випадку не повинен мати місце, так як це б обмежувало правоздатність спадкоємця.

В проекті нового ЦК України передбачено значно розширити коло спадкоємців за законом. До числа спад­коємців за законом пропонується включати осіб не лише за ознакою родинних чи сімейних зв'язків, а й за озна­кою членства у сім'ї. І якщо перша і друга черга спадко­ємців у порівнянні з чинним законодавством змін не зазнала, то до третьої черги включені особи, які були членами сім'ї спадкодавця за умови, що прожили з ним не менше п'яти років. У четверту чергу право на спадку­вання за законом одержать рідні дядько та тітка, у п'яту — утриманці, в шосту — інші родичі спадкодавця до шостого ступеня спорідненості включно.

Значне розширення кола спадкоємців за законом практично позбавить державу права на так звану виморо­чну спадщину, тобто майно, яке залишилося після смерті громадянина за відсутності спадкоємців за заповітом і спадкоємців за законом.

За чинним законодавством спадкове майно перехо­дить у власність держави у таких випадках:

— якщо спадкоємець заповів все своє майно або його частину державі;

— якщо спадкоємці відмовилися від спадщини на ко­ристь держави;

— якщо всі спадкоємці відмовилися від спадщини або не прийняли її у встановленому порядку;

— якщо заповідана лише частина майна, а спадкоєм­ці за законом відсутні;

— якщо у спадкодавця немає спадкоємців ні за зако­ном, ні за заповітом.