З доповіді на круглому столі, присвяченому розгляду проекту Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування", прийнятого Верховною Радою України 17.01.02 р. в другому читанні, та введенню обов'язкового медичного страхування згідно з Законом України "Про страхування".
"Ситуацією, яка склалась у зв'язку з поспішним прийняттям Верховною Радою в другому читанні (14.01.2002) Закону про загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування викликає у всіх занепокоєння.
Маю сумніви, щодо дієздатності такого Закону, як громадянин України, задля якого приймається цей Закон, так із точки зору спеціаліста, який має власний досвід роботи в страхуванні, зокрема добровільному медичному страхуванні, та відоме відношення до цього Закону колег Страховиків.
Не можу не звернути Вашу увагу на редакцію Закону прийнятому Верховною Радою в першому читанні, особливо розділ 7 "Прикінцеві положення", а саме:
п 1. Цей Закон набирає чинності з 01 січня 2004 року. до цього часу п.5. Кабінету Міністрів України:
1) здійснити організаційно-фінансові заходи, які забезпечать функціонування Фонду медичного страхування згідно з цим Законом; 2) передбачити в Державних бюджетах на 2002-2003 роки фінансування Фонду медичного страхування на організаційні заходи, щодо створення системи загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування; 3) забезпечити Фонд медичного страхування необхідними службовими приміщеннями, оргтехнікою, телефонним зв'язком, автотранспортом;. 4) Разом з комітетом Верховної Ради України з питань охорони здоров'я материнства та дитинства підготувати та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність з цим Законом; 5) Підготувати та подати до 01 січня 2003 року до Верховної Ради України проект Закону про розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне медичне страхування; 6) Привести свої рішення у відповідність з цим Законом; 7) Розробити нормативно-правові акти, передбачені Законом.
Для безпечності, з метою недопущення прорахунків, провести експеримент, щодо впровадження обов'язкового соціального медичного страхування в м. Києві та області, узагальнити результати проведення експерименту та доповісти Верховній Раді України до 01 січня 2004 року.
Сьогодні ми маємо закон у другому читанні, який всі питання вирішує блискавично і закон набирає чинності з 01 липня цього року! Всього через 4 місяці!
І мова звичайно про Закон прийнятий у другому читанні і про те що нам очікувати.
Але ж система страхування має чіткі правила, прописані в діючому Законі про страхування та ігнорувати їх в системі загальнообов'язкового державного медичного страхування ризиковане.
Суб'єктами страхування в будь якій системі страхування, в тому числі і в системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування є:
Страхувальник - юридична або фізична особа, яка сплачує страхові внески.
Страховик - юридична особа, яка забезпечує страхові виплати застрахованим особам, які в системі медичного страхування здійснюються шляхом оплати вартості послуг лікувальним закладам - надавачам медичних послуг, з якими Страховик має відповідні угоди. Вся система створена для надавача медичних послуг (лікувальних закладів системи охорони здоров'я, які на сьогодні занепадають у зв'язку з фінансуванням державою всього на 30% від потреби, та громадян України-застрахованих осіб, для забезпечення (ст 2 Закону) "конституційних прав на охорону здоров'я та реалізацію державних гарантій на одержання безоплатної медичної допомоги"
За рахунок чого має бути забезпечене функціонування запропонованої системи
За рахунок Страхувальників звісно, які мають забезпечити фінансування системи в розмірі (із пояснювальної записки до проекту закону в першому читанні за підписом Народного депутата України пана Франчука) - 7 379 млн. грн. (148,5 гри. на душу населення на рік) проти забезпеченого сьогодні державою 2242,8 млн. грн., тобто потрібно зібрати додатково 5136,2 млн. грн.
В законі є перелік Страхувальників:
а) роботодавці - підприємства всіх форм власності (для зручності розподілимо їх на
1. роботодавці підприємств недержавної форми власності
2. роботодавців підприємств державної форми власності (бюджетними)
б) навчальні закладив) особи (вільні), які застраховані добровільно г) органи місцевого самоврядування
д) відповідні фонди
1. Пенсійний фонд України
2. Фонд соціального страхування від нещасних випадків
3. Фонд соціального страхування на випадок безробіття.
Тобто є реальний Страхувальник - роботодавець підприємства недержавної форми, який має обов'язок сплатити страхові внески в розмірі 3,4% від фонду оплати праці, та вирахувати із заробітної платні працівника 3,4%.
Має Страхувальник і відповідальність за чітко виписаними статтями закону у вигляді штрафних санкцій (доведеться сплачувати з прибутку, якщо він є, а якщо немає?) Має Страхувальник звичайно і права , виписані в ст. 12 Закону (5 пунктів), а саме:
- брати участь в загальнообов'язковому державному страхуванні (право яким
Страхувальник зобов'язаний скористатись) - безоплатно отримувати у Страховика (Фонду) консультації з питань страхування - безоплатно отримувати у Страховика (Фонду) інформацію про сплату - страхових зборів - брати участь у підготовці пропозицій, щодо визначення розміру страхових зборів
- захищати свої (мабуть вищезазначені) права та законі інтереси, а також - права і законі інтереси застрахованих осіб, у тому числі в суді.
Є також інші Страхувальники, умовно можна визначити їх, як Страхувальники-транзитники (підприємства державної форми власності (бюджетними), пенсійний фонд, органи місцевого самоврядування), які несуть відповідальність лише за своєчасний транзит коштів, переданих їм державним бюджетом.
Так хто дійсно є Страхувальником? Мабуть держава, бо страхування державне!
Але дуже передбачливо вилучено із змісту закону прийнятому в першому читанні тлумачення ст. 3 “Держава у системі загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування'', в якій визначалось (цитую):
" .державою гарантується отримання через систему страхування безоплатної медичної допомоги відповідно до державних соціальних стандартів та нормативів у сфері охорони здоров'я, держава забезпечує фінансування системи через уповноважені органи (страхувальників-транзитників), держава забезпечує і нормативне регулювання діяльності у системі (мабуть Страховика) ."
Окрім цього в ст. 2 було вказано про субсидування з боку держави в разі недостатнього збору коштів Фонду.
В другому читанні ця стаття має назву "Законодавство України у сфері загальнообов'язкового державного соціального медичного страхування'' з посилкою на Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Законодавство про охорону здоров'я населення України.
Є сумнів в тому, що держава (державний бюджет) буде спроможний передати Страхувальникам-транзитникам для сплати Страховику — Фонду "спеціалізованої державної неприбуткової організації" передбачувану суму в розмірі — 4 645,2 млн. (вдвічі більше, ніж сьогодні).
Завантажити реферат