План:
I Поняття і елементи договору постачання.
II Зміст договору постачання.
III Права і обов‘язки сторін. Виконання договору.
IV Відповідальність за договором постачання. Припинення договору постачання.
V Поняття постачання продукції для державних потреб.
Використана література.
I. ПОНЯННЯ І ЕЛЕМЕНТИ ДОГОВОРУ ПОСТАЧАННЯ
З переходом до ринкової економіки постала проблема збереження господарських зв‘язків, що склались між виготовлювачами і споживачами на поставку сировини, матеріалів, енергоресурсів, комплектуючих виробів. Розрив цих зв‘язків відчутно позначається на поставках товарів для споживчого ринку. У зв‘язку з цим вживаються заходи щодо стабілізації установлених і налагодження нових господарських зв‘язків передусім між підприємствами, розташованими на території України.
Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з постачання продукцією і товарами є договір поставки.
Договір - це основний документ, що визначає права та обов‘язки сторін з поставок усіх видів товарів.
За договором поставки постачальник, який є підприємцем, зобов‘язується в обумовлені строки (строк) передати у власність (повне господарське відання або оперативне управління) покупцеві товар, призначений для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов‘язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити за нього певну ціну.
Сторонами (суб‘єктами) цього договору є постачальник та покупець, які займаються підприємницькою діяльністю.
Підприємство - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав, не обмежені у правоздатності та дієздатності; юридичні особи усіх форм власності (ст. 2 закону України "Про підприємництво").
Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим (сімейним, домашнім) споживанням. Ця продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи для промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).
Договір поставки є консесуальним, двостороннім, оплатним. Як консесуальний договір вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. До згоди сторін прирівнюється і відсутність належного протягом певного строку реагування постачальника на зроблені покупцем у протоколі розбіжностей пропозиції щодо умов договору або рішення арбітражного чи третейського суду з переддоговірного спору у випадках, передбачених угодою сторін або законодавством. Договір поставки двосторонній, бо права і відповідні обов‘язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержана від постачальника продукція оплачується покупцем за погодженими цінами.
Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює нормативне регулювання цих відносин. Наприклад, у сфері поставок діє міждержавна угода від 20 березня 1992 р. " Про загальні умови поставок товарів між організаціями держав - учасниць СНД".
Угода про поставки підтверджує загальну вимогу закону щодо письмової форми договору поставки, але при цьому допускають свободу вибору учасниками одного з кількох можливих способів оформлення договірних відносин:
а) складання одного документа, що підписується обома сторонами;
б) прийняття постачальником замовлення покупця до виконання;
в) обмін телеграмами, телетайпограмами, радіограмами або повідомлення за допомогою факсу.
II. ЗМІСТ ДОГОВОРУ ПОСТАВКИ
Договір поставки може виконувати роль основного документа, що визначає права та обов‘язки сторін, якщо в ньому чітко і повно викладено необхідні умови поставки. Відповідно до ст. 153 ЦК України договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. В договорі обов‘язково обумовлюється кількість, номенклатура (асортимент), якість, строки поставки, ціна товару, відвантажувальні та платні реквізити. У разі відсутності цих умов в договорі він вважається неукладеним.
Що ж до інших умов, як, наприклад, комплектність, порядок розрахунків. Тощо, то їх може і не бутив конкретному договорі. Проте якщо на визначенні таких умов у договорі буде наполягати одна із сторін, вони також набувають значення істотних.
Кількість належних до поставки товарів визначається у договорі на основі замовлення покупця або через встановлення спеціальних квот (державного бронювання) на обов‘язковий продаж ресурсів виконавцям державних замовлень, які мають стратегічне значення і пов‘язані з підтриманням необхідного рівня обороноздатності країни та її безпеки.
З визначенням кількості належної до поставки продукції тісно пов‘язане поняття асортименту. Розділ товарів за окремими групами та співвідношення їх і становлять асортимент.
Види асортименту: груповий - це співвідношення значних груп певної продукції, обумовленої в договорі; розгорнутий (внутрішньогруповий) - характеристика в договорі окремих груп належної до поставки продукції більш детальними показниками (за артикулами, фасонами, моделями тощо). Розгорнута номенклатура належної до поставки продукції визначається в договорі на основі замовлення покупця.
Однією з істотних умов договору, яка характеризує предмет поставки з точки зору придатності його до використання за цільовим призначенням, є умова щодо якості продукції.
Якість продукції - це сукупність властивостей і характеристик, які відображають рівень новизни, надійність, довговічність, економічність продукції і зумовлюють здатність її задовольняти відповідно до свого призначення потреби споживачів.
Згідно з положенням про поставки продукції та положення про поставки товарів продукція (товари) можуть відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції або зразком (еталоном).
Продукція, що імпортується та підлягає обов‘язковій сертифікації на території України, повинна супроводжуватися сертифікатом, якій підтверджує відповідність її обов‘язковим вимогам нормативних документів.
У справі забезпечення "належної якості, надійності та довговічності продукції, призначеної для тривалого користування або зберігання, важливе місце відводиться гарантійним строкам. За ст. 250 ЦК України гарантійний строк - це передбачений стандартом, технічними умовами або договором "більш тривалий, порівняно із загальними строками якісної перевірки, строк для виявлення покупцем недоліків поставленої продукції". На вимогу покупця постачальник повинен безплатно виправити недоліки, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити продукцію доброякісною, або повернути сплачену за неї суму, якщо не доведе, що недоліки виникли в наслідок порушення покупцем правил користування продукцією, або зберігання її. Сторони можуть визначати гарантійні строки у договорі, якщо вони не передбачені нормативними документами, і навіть продовжувати вже встановлені гарантійні строки.
Завантажити реферат