Розвиток федеративних зв'язків УСРР з РСФРР та іншими радянськими республіками

ЦК РКП(б) повідомив комуністичним фракціям ВУЦВК та ВЦВК про своєчасність постановки ними питання законодавчого оформлення тісного об'єднання всіх радянських республік. 18 тра­вня 1919 p. ВУЦВК доручив своїй Президії звернутися до ЦВК усіх республік з пропозицією розробити конкретні форми організації об'єднаного фронту революційної боротьби.

Остаточно форма союзу республік була визначена на засіданні Політбюро ЦК РКП(б) 1 червня 1919 p. В той же день відбулося засідання ВЦВК за участю представників радянських республік. ВЦВК прийняв декрет "Про об'єднання Радянських соціалістичних республік: Росії, України, Литви, Латвії, Білорусі для боротьби зі світовим імперіалізмом", де говорилося: "Здійснити тісне об'єднан­ня: 1. Військової організації та військового командування. 2. Рад народного господарства. 3. Залізничного управління та господарст­ва. 4. Фінансів. 5. Комісаріатів праці Радянських соціалістичних республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусі та Криму з тим, щоб керівництво зазначеними галузями народного життя було зо­середжене в руках єдиних колегій".

Державна форма об'єднання радянських республік, закріплена декретом від 1 червня 1919 p., передбачала особливе становище низки органів РСФРР, які мали виконувати одночасно функції органів влади і управління РСФРР та всього об'єднання радянських республік. Єдність республік забезпечувала РКП(б), яка стояла у влади в усіх республіках.

Будучи законодавчим актом РСФРР, декрет ВЦВК від 1 черв­ня 1919 p. передбачав його ратифікацію вищими органами влади інших республік. ВУЦВК схвалив декрет ВЦВК 14 червня і дав вказівку всім установам УСРР щодо його виконання. Так своєрід­но, і не рівноправно, і не легітимне був оформлений воєнно-полі­тичний союз між РСФРР, УСРР та іншими радянськими республі­ками — своєрідна федерація, яка відіграла значну роль у їх подаль­шому об'єднанні. Воєнно-політичний союз поглибив і розширив ті зв'язки між республіками, які практично уже існували і спрямову­валися з одного центру — ЦК РКП(б).

Радянський уряд України негайно приступив до виконання договору від 1 червня 1919 p. Була встановлена єдність військової політики республік і здійснювалося завдання злиття армій. В наказі військам української Червоної армії проголошувалося про створен­ня єдиної Червоної армії. Багато робилося для об'єднання трудових і матеріальних ресурсів республік. З урахуванням цих настанов був підготовлений проект декрету "Про організацію народного госпо­дарства України", здійснювалися заходи щодо подальшої централі­зації управління залізничним транспортом, централізованого вико­ристання матеріальних ресурсів. Проте повною мірою здійснити влітку 1919 p. передбачене декретом ВЦВК від 1 червня об'єднання сил радянських республік внаслідок загарбання України військами Денікіна не вдалося.

Робота більшовиків по об'єднанню радянських республік по­новилася після перемоги над білогвардійцями. Велику роль у роз­в'язанні цієї проблеми відіграли постанови Всеросійської парткон-ференції, в яких була накреслена програма подальшого зміцнення в Україні диктатури пролетаріату.

21 грудня 1919 p. Всеукрревком у зверненні до робітників та селян України підтвердив договір про воєнно-політичний союз від 1 червня 1919 p. 27 січня 1920 p. Всеукрревком прийняв постанову "Про об'єднання діяльності УСРР та РСФРР", де відзначав, що в розвиток угоди від 1 червня 1919 р. усі декрети та постанови УСРР, які стосуються органів влади і підвідомчих установ, пов'язаних з цією угодою, анулюються і заміняються декретами РСФРР, які набувають чинності на усій території України з моменту опубліку­вання даної постанови і підлягають негайному виконанню. На початку 1920 р. були ухвалені "Загальні директиви Російського та Українського Радянських урядів щодо військової політики на Укра­їні".

У 1920 р. тривало будівництво загальнофедеративних, а по суті, російських державних установ. Було розроблено, зокрема, організаційно-правові форми, в яких відбувалася діяльність об'єднаних наркоматів республік. Деякі об'єднані наркомати РСФРР (фінансів, шляхів сполучення, пошт і телеграфів, праці та ін.) мали при урядах радянських республік, в тому числі й УСРР, своїх уповноважених. Було уведено посаду уповноваженого Реввійськра-ди при Раднаркомі УСРР на правах наркому. У прийнятих в той період актах явно простежувалась державна нерівноправність рес­публік в утвореному їх об'єднанні.

Наркоми освіти, внутрішніх справ, охорони здоров'я, земле­робства, юстиції та деякі інші залишалися у віданні уряду України, проте і вони підтримували зв'язок з відповідними наркоматами РСФРР.

IV Всеукраїнський з'їзд Рад своєю постановою "Про державні відносини між УСРР та РСФРР" знову підтвердив угоду від 1 чер­вня 1919 p. та доручив ВУЦВК і далі проводити політику щодо інтеграції республік і вступити у переговори з ВЦВК щодо предста­вництва радянської України в цьому вищому органі державної влади Російської Федерації. З'їзд запропонував, щоб до ВЦВК увійшло ЗО представників України. Тим самим ВЦВК не тільки залишався органом Російської Федерації, а й ставав вищим органом влади федерації республік. Навряд чи можна визнати легітимність такого рішення.

Подальше поглиблення і розширення інтеграції радянських рес­публік наприкінці 1920 p. Після вигнання інтервентів і перемоги над силами внутрішньої опозиції розпочався перехід до мирного будів­ництва. У боротьбі з господарською розрухою передбачалося зміц­нення федеративних зв'язків між УСРР, РСФРР та іншими радян­ськими республіками шляхом укладання двосторонніх союзних ро­бітничо-селянських договорів між РСФРР та іншими республіками з військових та економічних питань. Конференція КП(б)У (17—22 листопада 1920 p.) висловилася за встановлення економічного сою­зу УСРР з РСФРР та іншими радянськими республіками. Вона намітила такий напрямок боротьби за зміцнення господарського союзу: "Розвиток тих чи інших галузей господарства України має відбуватися в межах загального господарського плану федерації". Відповідно до постанови цієї конференції пленум ЦК КП(б)У 23 листопада 1920 p. ухвалив рішення про необхідність упорядку­вати представництво делегацій всеукраїнських з'їздів Рад на всеро­сійських з'їздах і з цією метою проводити чергові всеукраїнські з'їзди Рад перед всеросійськими. Пленум ЦК КП(б)У вирішив звернутися до ЦК РКП(б) з пропозицією про якнайскоріше утво­рення федеративної комісії для розробки відносин між складовими частинами радянської федерації. Українській делегації на VIII Всеросійському з'їзді Рад доручалося поставити це питання перед

з'їздом.

Перший союзний робітничо-селянський договір було укладе­но між РСФРР та УСРР у грудні 1920 р., а на початку 1921 р. — між РСФРР та БСРР, РСФРР та радянською Грузією, РСФРР та Армя-нською СРР. Таким чином, ще більш посилювалася особлива роль радянської Росії у федерації.

Робітничо-селянські договори про воєнний та господарський союз підбили підсумок розвитку федеративних відносин між радя­нськими республіками в період, що розглядається, та були підста­вою для їх надмірної інтеграції в нових, мирних умовах. Зміцнення диктатури пролетаріату — ось що було визначальним в діяльності Комуністичної партії при розв'язанні проблеми національно-дер­жавного будівництва.