Крім того, через реформування судової системи необхідно реалізевати одну з демократичних засад судочинства, передбачену Конституцією, - апеляційне оскарження судових рішень (ст. 125). Йдеться про створеня системи апеляційних судів. Крім того, має бути запроваджено участь присяжних у судочинстві з визначенням умов їх діяльності, оплати праці тощо.
Наявність таких чотирьох варіантів проектів Закону щодо реформування судової системи ще раз підтвердила гостру необхідність
----------------------------------------------------------------
1Див.: Рабінович П. - Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихідних засад./ Академія правових наук України, - 1998 р., - № 1 (12) - ст. 18.
координації законопроектної роботи. Як показує досвід з розробкою проекту кримінального кодексу, цивільного і господарського кодексів, Закону про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини та інших, альтернативна розробка концептуально різних за своїм змістом законопроектів у сучасних умовах веде до значни фінансових витрат, розпорошення сил, протистояння, неузгодженості, інших негативних проявів і в кінцевому підсумку - до гальмування законодавчого процесу. Інститут законодавства Верховної Ради України вивчає цю практику, і найблищим часом будуть внесені пропозиції керівництву Верховно Ради.
Судово-правова реформа передбачає перебудову не лише судової системи, а й інших органів, діяльність яких пов"язана з правоохоронними функціями. Тому реформуванню підлягають і органи прокуратури, попереднього розслідування, внутрішніх справ, юстиції тощо. Так, реформування органів прокуратури має виходити з конституційних засад (ст. 121 Конституції України), що прокуратура не здійснюватиме досудового слідства у кримінальних справах і загального нагляду. Складність полягає не стільки в структурній реорганізації цих органів, скільки у вирішенні питання про передачу іншим органам тих функцій, які відповідно до Конституції вилучаються з компетенції прокуратури. Необхідно ще раз осмислити доцільність такого конституційного рішення. Водночас важливо визначити правовий статус прокуратури як єдиного самостійного державного інституту, механізм її взаємодії з іншими державними органами. Тому найблищим часом необхідно розробити новий закон про прокуратуру, який би врегулював ці та інші питання.
Ефективність судово-правової реформи пов"язана з перебудовою системи органів попереднього розслідування. У цьому аспекті проблемним є питання про систему органів дізнання. Зокрема, остаточно слід визначитися з Національним бюро розслідування як органами попереднього розслідування, утвореним Указом Президента в квітні цього року, підрозділами податкової поліції як органами попереднього слідства, а можливо, доцільно повернутися до грунтовних досліджень стосовно ідеї про створення єдиного слідчого комітету, яка була проголошена в Концепції судово-правової реформи 1992 р.
У межах реформи слід дати відповідь і на таке запитання: як бути з муніципальною міліцією, створення якої передбачено законом України від 21 травня 1997 р. "Про місцеве самоврядування в Україні" (ст. 38)?
4. Реформування місцевого самоврядування.
Однією з складових частин державно-правової реформи в Україні має стати реформування місцевого самоврядування або, як інколи його називають муніципальна реформа. Ситуація, що склалася сьогодні у Київській міській раді, а вона не є поодинокою, ще раз загострює проблему реформування самоврядування. Реформування у цьому напрямку є досить важливим, враховуючи хоча б те, що відповідно до ст. 5 Конституції України органи місцевого самоврядування є однією з основних форм здійснення безпосередньої влади народу. Тим більше, що Конституція не лише закріпила надзвичайно важливе положення про те, що в "Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування" (ст. 7), а й враховуючи це, в Основному Законі присвячений цілий розділ - ІХ, який має назву "Місцеве самоврядування" (ст. 140-146). Відомо, що основні положення цього розділу дістали свій подальший розвиток у Законі "Про місцеве самоврядування в Україні"
Слід зазначити, що межі, в яких здійснюється самоврядування, надзвичайно широкі. Кожна людина, яка проживає на території нашої держави, повинна найкращим чином відчувати результати самоврядування.
Муніципальна реформа має включити здійснення системи заходів які умовно можна поділити на чотири блоки.
Перший блок заходів має бути спрямований на створення стабільної правової основи місцевого самоврядування. Не торкаючись усіх аспекмів цієї проблеми, зазначимо, що правове забезпечення місцевого самоврядування не завершується прийняттям базового Закону "Про місцеве самоврядування в Україні". Адже його практична реалізація потребує, як відомо, цілого пакета законодавчих актів, у яких мають бути закріплені: засади розмежування повноважень між органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Тут особливо міг би прислужитися Закон "Про місцеві державні адміністрації", прийнятий Верховною Радою України, але досі не підписаний Президентом України. На законодавчому рівні слід визначити порядок формування органів місцевого самоврядування: сільських, селищних, міських, районних у містах, районних, обласних рад; особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі; правовий режим майна комунальної власності та порядок формування фінансових ресурсів місцевого самоврядування; гарантії місцевого самоврядування; особливості служби в органах місцевого самоврядування.
Другий блок заходів має бути спрямований на формування матеріально-фінансової основи місцевого самоврядування. Під цим кутом зору необхідно найблищим часом завершити формування комунальної власноті територіальних громад, провести муніципалізацію земель, забезпечити чітке розмежування доходів і видатків між державними та місцевими бюджетами, а також між районними та обласними бюджетами та бюджетами місцевого самоврядування, розробити механізм фінансування державою витрат органів місцевого самоврядування, яких вони зазнали внаслідок виконання делегованих повноважень виконавчої влади та рішень органів державної влади.
Третій блок заходів муніципальної реформи пов"язаний з наданням інформаційної, науково-методичної та організаційної підтримки місцевому самоврядуванню. У цьому плані також варто подумати і про підготовку типового статуту територіальної громади села, селища, міста, а також району, області.
І нарешті, четвертий, без якого неможливе виконання зазначених заходів. Вони пов"язані зі створенням системи підготовки та перепідготовки кадрів для органів місцевого самоврядування. Важливим у цьому напрямі, безумовно, є функціонування Української академії державного управління та її регіональних центрів. Проте на сьогоднішній день цого недостатньо. Необхідно здійснити підготовку і випуск навчально-методичної літератури та програм, визначити базові навчальні заклади або створити факультети підготовки спеціалістів для органів місцевого самоврядування за державним замовленням.
Завантажити реферат