Цей період формування страхової психології є свідченням позитивного сприйняття і оцінки страхування як необхідної умови фінансової стабільності російської імперії. Підтвердженням цього був той факт, що на початку XIX століття було уже створено першу страхову установу –страхове товариство у Феодосії (12.01.1812 року), а в 1827 році був обнародуваний указ про утвердження Страхового товариства, що стало початком розвитку акціонерного страхування. В цей час у Росії з’явилась нова галузь страхування – страхування життя та транспортне страхування (морське і сухопутне) з видачею кредитів під товари.
Аналіз формування страхової психології Росії на той час дозволяє зробити висновок, що страхова справа починає удосконалюватись, розширюється географія створення страхових установ, з’являються правові акти, що регулюють їх роботу, виникала і потреба в їх суспільному аналізі, тому з’явився перший вітчизняний страховий журнал “Російський вісник страхування». В літературних і юридичних джерелах, а саме в першому томі
Повного зібрання Законів Російської імперії в " Реєстрі алфавітному” з’явився розділ “Страхування”. Все це, без сумніву, є твердженням того, що в російське суспільство на всіх його рівнях прийшло глибоке розуміння і осмислення ролі і значення страхування, а існуюча і сформована на той час страхова психологія дозволяла розвиватися державному та функціонувати взаємному страхуванню.
Політичні процеси, які викликані реформою 1861 року, також позитивно вплинули на формування страхової психології у російському суспільстві. Вона позитивно почала оволодівати всіма верствами суспільства, а особливо на державному рівні. Можна навіть стверджувати, що в цей період почався новий, активніший етап розвитку страхування в Росії.
Саме тоді було прийнято правові акти, що регулювали страхову діяльність; “Положення про нагляд за діяльністю страхових установ та Товариств”, з’явились і зміцнювались Товариства міського взаємного страхування, зароджувалось земське страхування та, як уже згадувалось, з’являлись акціонерні страхові товариства. Важливим також було те, що страхові об’єднання і товариства, які збільшували і накопичували свої резерви, формували позитивну страхову психологію і утверджували довіру до страхування у суспільстві. Цьому сприяла грошова реформа 1895-1897 р.р. та можливість і початок роботи в Росії іноземних страхових товариств (“Нью Йорк”,“Еквітебл” США, “Урбек” Франція ).
Кінець XIX поч. XX ст. привів до переоцінки деяких принципових позицій щодо організації страхової справи в Росії та зміни страхової психології у високих держаних посадовців . Це стосувалось перш за все Товариств взаємного страхування, тобто приватних спілок. Тому тут починає активно прогресувати процес монополізації страхової справи. Було створено декілька страхових спілок, які могли витримувати конкуренцію і отримувати монопольно високі прибутки. Все це підвищувало і зміцнювало роль страхування на державному рівні, сама держава починає регулювати страховою справою, кодифіціює страхове право, сама виступає в якості конкурента приватного страхування. Тобто, страхова психологія державних посадовців змусила їх визнати, що страхування є важливим і невід’ємним атрибутом російського суспільства, джерелом прибутків, гарантом стабільності їх майнових та політичних інтересів . Тому, сформована позитивна страхова психологія сприяє тому, що страхування на початку ХХ століття починає носити обов’язковий характер (з іншої сторони обов’язковість викликала інколи негативну реакцію з боку мало забезпечених верств населення, тобто уже зароджувалось негативне ставлення їх до страхування), а приватне страхування починає витіснятись державним.
Перша світова війна, яка розпочалася влітку 1914 року, внесла різкі зміни в економічне і політичне життя Росії і привела до кризи всіх сфер життя суспільства, в тому числі це відобразилось і на суспільній психології. Тяжкий економічний і фінансовий стан країни спонукав до жорсткої системи по відношенню до фінансових установ у тому числі і до страхових. Купівельна спроможність карбованця впала, що знецінило суми договорів страхування, страхових платежів, страхових відшкодувань. Все це підірвало довіру до страхування та ідею в його гарантіях та важливості, а також дало поштовх до поширення уже породженої державою негативної страхової психології. Як наслідок – підірвалась фінансова основа страхових операцій, інвестиції страхових резервів в державні цінні папери уже не вважались надійним вкладенням коштів, інфляційні процеси розвивались дуже швидкими темпами, господарство знову натуралізувалося. Все це підривало позитивну страхову психологію, яка формувалась у російському суспільстві на протязі багатьох століть та різко звужувало сам страховий ринок.
Після лютневої революції 1917 року Тимчасовий Уряд намагався зберегти і поширювати позитивне ставлення до страхування у суспільстві, а тому повністю залишив і всіляко намагався зберегти дореволюційну систему акціонерного, взаємного, земського та державного страхування шляхом надання особливих пільг іноземним страховим товариствам. Уряд бачив і розумів всі переваги розвиненої на той час страхової системи і намагався якось захистити громадян та підприємців а також звільнити державний бюджет від можливих додаткових затрат. Але не дивлячись на це, намагання Тимчасового уряду були марним, а період 1914-1917 років є періодом занепаду дореволюційної фінансової системи та, в її рамках, страхової системи.
Ось саме з такими переконаннями, а точніше із негативною страховою психологією прийшов російський народ в новий етап свого розвитку – в період соціалістичних перетворень та побудови соціалістичного суспільства. Змінити негативне ставлення до страхування , змусити зробити переоцінку певних переконань, повірити в те, що зазнало краху, звичайно, процес не із простих і зробити це можна лише певними ціле направленими діями і під суворим контролем держави. Саме такий курс і був обраний Радянським урядом з 1917 року. В цей період і до кін. 80 – років XX століття в СРСР, та в Україні також, було введено державне страхування. Воно стало монопольним, обов’язковим, психологічно нав’язаним, а в саму організацію страхової роботи було внесено цілий ряд нових змін (розгалужена система страхових агентів, нові методи страхування та нові його форми і т. д.), які були направлені на розвиток страхування і посилення його господарсько-політичної ролі. Всі ці напрямки розвитку державного страхування находили своє конкретне вираження в цілому ряді законодавчих постанов, які змушували громадян приймати ту чи іншу форму страхування, цим самим утверджуючи його обов’язковість і необхідність. Цей період дуже насичений, наповнений кардинальними змінами у системі страхування в СРСР, яскравий, протирічивий, тому і потребує більш детального і окремого аналізу та глибокого вивчення.
Сучасний період розвитку української держави, починаючи з 1991 року, характерний зародженням, формуванням та розвитком незалежного страхового ринку в Україні. Це період інтенсивної появи страхових компаній, період поділу страхового ринку, який раніше монопольно належав Держстраху. Зрозуміло, що для успішного розвитку страхової діяльності потрібні не лише самі страхові компанії, а, як у розвинених суспільствах, нормативно – правова база, управлінські інститути, досвід на навики роботи в умовах цивілізованої конкуренції, професійна освіта, довіра страхувальників до страховика (позитивна страхова психологія). Нажаль, ці чинники в Україні були майже відсутні: законодавство часів Держстраху, управлінська вертикаль постійно переходила від одних структур до інших, не дотримання певних правил та норм роботи на страховому ринку, недостатній рівень професійної освіти працівників новостворених компаній, а інколи і відсутність, навіть, глибокого розуміння самої суті страхування. Як наслідок з’являлись страхові компанії що працювали лише на відмиванні брудних грошей, на схематичних принципах, компанії-одноденки, що працювали без відповідальності і можливості надати страховий захист тим, хто вкладав гроші у страхові поліси. Ускладнювала ці процеси ще й фінансова нестабільність, яка доповнила негативне ставлення до страхування громадян, тобто ще більше доповнила негативом страхову психологію, яка формувалась в суспільстві після знецінення коштів, що були вкладені в страхові поліси Держстраху. Тому можна з впевненістю сказати, що негативна страхова психологія процвітає нині в українському суспільстві, процвітає недовіра до страхових компаній , небажання , а зачасту, економічна неможливість громадян забезпечити собі соціальні гарантії. Це є ті головні стримуючі фактори, що не дають і не створюють нормальних умов для розвитку важливого економічного механізму – страхування.
Завантажити реферат