Відомо, що наше житя є не випадковим, існують свої причини виникнення, розвитку чи зникнення будь яких явищ або процесів. Так і страхування в державі, його розвиток, його рівень залежить від певних причин. Ними може бути ступінь розвитку суспільства, виробництва, рівень соціального захисту, наявність кваліфікованих кадрів, свідомість громадян та інше. Особливо гостро зараз в період економічного становлення нашої держави постає питання страхової освіти та професійної підготовки спеціалістів зі страхування. Всім відомо, що страхування це окрема галузь економіки, яка призначена для надання широкого спектра послуг як підприємствам, так і громадянам, це один із важливих атрибутів ринкової економіки. Отже стає зрозуміло, що необхідність в знаннях зі страхування, в підготовці кваліфікованих спеціалістів в цій галузі є надзвичайно важливим процесом. Слід також розуміти, що страхування це соціальний захист, це стабільність громадян, це внутрішня потреба і глибоке психологічне перконання та усвідомлення його важливості. Прикро, але це не завжди сприймається і правильно оцінюється людьми в силу як об`єктивних так і су`бєктивних причин, а особливо в нинішніх економічних умовах. Як наслідок, постає необхідність навчати страхуванню як у школах так і у ВУЗах, постає потреба у формуванні повнішої уяви про цю економічну категорію, про розуміння його історичної та теоретичної основи. Глибоко переконана також у тому, а це підтверджує історія, що спеціалісти зі страхування повинні оволодівати основами психології та педагогіки, бо саме вони допоможуть знайти той шлях до кожної людини в кожній конкретній ситуації для підготовки і здійснення страхової процедури.
Страхування передбачає постійні стосунки між суб’єктами суспільства, в процесі яких формуються, виникають і розвиваються взаємовідносини, що направлені на досягнення спільної мети – надання страхового захисту. Ці взаємовідносини створюють модель, в якій суб’єкти страхового ринку постійно перебувають під дією психологічних процесів. При цьому всі суб’єкти страхування мають свою психологію (клієнти страхову психологію, компанії володіють психологією страхування) яка і визначає кінцевий результат їх взаємодії. На позитивний результат взаємодії суб’єктів страхування прямо і опосередковано впливає суспільна страхова психологія (страхова психологія суспільства), яка формується в процесі організації, створення та розвитку страхового ринку.
Проаналізувавши зміст поняття психології та співставивши його з поняттям страхування вважаю, що страхова психологія – це галузь економічної психології, яка вивчає психічні процеси та викликану ними поведінку людей в процесі усвідомлення, оцінки, аналізу і як результат формування в їх свідомості потреби (установки) участі в процесі страхування.
Страхування, а як наслідок, і страхова психологія у суспільстві беруть свій початок у глибокій давнині. Є твердження, що перші форми страхування зустрічались вже за два століття до нашої ери, а конкретніше, у збірнику законів царя Хаммурапі, які передбачали укладення договорів між учасниками торгового каравану про те, щоб разом нести збитки, які могли у них бути від нападу розбійників, від пограбування, від покраж і т. д. Тобто, для членів каравану було зрозуміло, що лише взаємна підтримка один одного у спільній справі була гарантом (страховкою) від розорення і збитків. Поява психології взаємопідтримки (поява психології страхування) у давні часи є підтвердженням розуміння позитивних аспектів страхування.
За часів Київської Русі прикладом розвитку страхування є “Руська правда” Ярослава Мудрого. Саме тут були прописані своєрідні правила страхування, відповідно до яких “дикая вира” (плата, яку платили всі члени общини) виплачувалась на випадок смерті від нападу невідомого вбивці (ст.3) і на випадок смерті в результаті ненавмисного, ненадмірного вбивства члена общини (ст.6). Страховий принцип тут проявлявся у тому, що виплата “дикой виры» пов’язана зі смертю члена общини , в подушному поділі «виры» між членами общини, у поділі платежів на декілька років. Тобто, у селянській общині існувала договірно-страхова психологія, яка формувала відносини на солідарній основі. Таких умов потрібно було дотримуватись, а за невиконання боржник відповідав майном, а інколи і своєю волею. Форма заключення договорів була уставною, вони заключались при свідках. Прикладом позитивного розуміння страхування, що проявлялось у страховій солідарності, можуть бути і чумацькі артілі. Позитивна страхова психологія спонукала всі справи і проблеми у чумацьких обозах вирішувати спільно, спочатку заключати договори, які потім поступово переросли у звичаї взаємного страхування. Наприиклад, у випадку, коли падає віл, то на артільські гроші куплявся інший.
Саме ці наведені приклади є проявом зародження і розвитку страхової справи і більше, ці процеси генерувалися із самих членів суспільства, ними переймалися всі, їх дотримувалися як обов’язкових. Названі правила організації життя чумаків та селян яскравий приклад зародження та формування позитивної страхової психології у суспільстві до XV століття.
XV-XVII століття характерні прикладами розвитку страхової психології, які давала Московська держава. Наприклад, проаналізувавши історію торгівлі, можна зустріти, що люди в тяжкі години свого існування для захисту майна завжди прибігали до послуг взаємодопомоги через страхування. Позитивним навіть є той факт, що страхова психологія, яка мала місце у громадській свідомості, підтримувалась уже і державою. Так головними джерелами страхового права в XV-XVII столітті було царське законодавство – Судебники, Соборне Положення, указні та духовні грамоти, укази, вироки Боярської думи, Постанови земських зборів, галузеві розпорядження Приказів. Саме ці документи узаконювали взаємодопомогу (взаємне страхування) ,в основі якої лежав або індивідуальний, а в основному колективний інтерес. Договори страхування стосувались товарів та засобів для перевезення, в якості яких виступали морські кораблі та в’ючні тварини, допомоги при переїздах і поїздках, від нещасних випадків, від стихійних явищ і т.і. Але спільним для всіх договорів було те, що страхування було взаємним, тобто члени того чи іншого колективу страхували самі себе і не ставили цілі отримати прибутки. Все це є підтвердженням того, що страхування поступово проникає у всі сфери життя докапіталістичної Росії і це усвідомлення проявляється на всіх рівнях держави.
Позитивні тенденції формування страхової психології в кінці XVIII століття у Росії поступово приводять до встановлення державної страхової монополії. Хоча страхова монополія виражалась у фіскальному характері та використовувалась для поповнення дохідної частини державного бюджету, та великим досягненням було те, що держава активно звернула свої погляди до страхової справи, побачила та оцінила всі його переваги. Перший крок в цьому напрямку уже було зроблено Катериною II у Маніфесті від 28.06.1786 року. Тоді було створено ряд урядових установ для яких потрібні були кошти, а їх джерелами могли бути допоміжні асигнаційні банки, облікові та страхові контори. Функції державного страховика, що мав монопольне право, виконувала страхова експедиція при Державному кредитному банку.
Завантажити реферат