Скид баластних вод танкерами породив проблему занесення в моря стороннiх гiдробiонтiв-вселенцiв, агресивних стосовно органiзмiв мiсцевих екосистем. Серед таких вселенцiв є отруйнi для риб водоростi. Забруднене токсинами м‘ясо риб і молюсків може бути небезпечним i для людини.
Майже 1,2 млрд. людей щорічно хворіють на кишкові розлади, понад 25 млн. помирає, з них — 5 млн. дітей. Проблема виснаження і забруднення ресурсів питних вод на сьогодні стала однією з причин погіршення якості життя і розвитку людства. Вкладенi Свiтовим банком протягом останнiх 10 рокiв 600 млрд. доларiв у спорудження водогонiв та систем каналiзацiї лише частково полiпшили ситуацiю.
Через 10 років, що минули після Конференції ООН в Ріо-де-Жанейро, мусимо констатувати: міжнародній спільноті, на жаль, поки що не вдається загальмувати катастрофічний процес елімінації видів. Втрати бiорiзноманiтностi видiв, викликанi техногенними чинниками, перевищують природнi темпи елiмiнацiї видiв у 100—1000 разiв.
Після промисловості й енергетики сільське господарство наступний за обсягом і наслідками чинник перетворення біосфери. Загальна площа орних земель світу, що втратили родючість через нераціональну діяльність людей, оцінюється в 2 мрд. га, що в 1,5 разу перевищує площу всіх орних земель Європи.
На думку деяких вiтчизняних фахiвцiв, сiльське господарство України чинить негативний антропогенний вплив на 80% територiї. За останнi 25 рокiв втрачено 353,3 млн. т гумусу, при щорiчних обсягах змиву грунту до 600 млн. тонн. У плані поліпшення стану грунтів дехто покладає великi надiї на розроблену Держкомземом України спільно з Iнститутом землеустрою УААН Державну програму захисту земель вiд водної і вiтрової ерозiї та iнших видiв деградацiї. До 2010 року цiєю програмою передбачено вилучити з обробiтку 3,7 млн. га орних земель, перевівши їх на луки, пасовища й лiси, що дозволить зменшити розоранiсть територiї держави з 57% до 51%. Розробники програми сподіваються, що це приведе до економiї матерiально-технiчних засобiв, сприятиме розвитку кормової бази тваринництва, зменшить замулення й забруднення рiчок i ставкiв та полiпшить екологiчну ситуацiю, бо оптимiзує спiввiдношення мiж агро- i природними екосистемами.
Проте виникає сумнiв, чи зможе істотно полiпшити екологiчне становище скорочення орних площ на 6%? Щоб це вiдбулося насправдi, такого скорочення замало. Мабуть, не випадково у Францiї розорано лише 48, у Нiмеччинi — 28, Великобританiї — 25, США — 20 вiдсоткiв земель. З огляду на багатi чорноземи, в Українi слiд скоротити ріллю, щонайменше, на 25 — 30% при збiльшенні валового збору зерна в 1,5 — 2 рази. Мабуть, цього можна досягти шляхом впровадження високопродуктивних сортiв сiльськогосподарських культур та новiтнiх технологiй обробiтку землi. У вищезгаданій програмі чiльне мiсце вiдведено мелiоративним заходам. Проте землевпорядники, перебуваючи в полоні стереотипiв, нав‘язаних їм ще за часів СРСР, планують спорудження земляних валiв загальною протяжнiстю 180 тис. км, захисних дамб уздовж рiчок — 2 тис. км, водоскидних споруд — до 5,5 тис. штук, що, окрiм шкоди, нiчого доброго не дасть.
Така гідромелiоративна діяльність давно дискредитувала себе на терені України, стала однiєю з причин нинiшньої екологiчної кризи. Можна лише радiти з того, що нашим гiдромелiораторам не вдалося реалiзувати чи не найодiозніший проект XX століття: побудову Дунай-Днiпровського водогосподарського комплексу. Iнакше вся територiя Пiвденної України перетворилася б на зону екологiчного лиха.
У пiдтриманнi стабiльностi бiосфери виключно важливе значення мають лiси. Природнi лiси, лiсовi насадження i рiдколiсся займають 5,7 млрд. гектарiв суходолу Землі. I хоча площа їх у кiлька разiв менша вiд площi Свiтового океану та континентальних водойм, валова продуктивнiсть, навпаки, істотно вища: 79,109 млрд. тонн проти 55,109 млрд. тонн органiчного вуглецю. Лісові екосистеми — найбiльший резерват для рослин i тварин, вони пiдтримують видову, генетичну й iнформацiйну рiзноманiтнiсть живого свiту, сформовану в еволюцiйний час. Лiси забезпечують життєве середовище i матерiальнi потреби людей, зумовлюють рефлексiю земної кулi щодо надлишкового сонячного випромiнювання, регулюють глобальний та мiсцевий клiмат.
Згiдно з Рамсарською конвенцiєю вiд 26.12.1975 р., охоронi, рацiональному використанню та збереженню водно-болотних угiдь, у тому числi торфовищ, свiтове спiвтовариство надає виключно важливого значення. Це пояснюється тим, що водно-болотнi торфовi екосистеми виконують дуже важливi рiзнобiчнi бiосфернi функцiї. Це фiксацiя і депонування вуглекислого газу, асиміляція й консервування сонячної енергiї у виглядi органiчної маси, продукування кисню, водоутримання та самоочищення вод. Крім того, болото — унікальне середовище iснування i вiдтворення екологiчно цiнних технiчних та лiкарських рослин, рiзноманiтних комах i тварин, водоплавних птахiв. Згiдно з рiшенням Кабiнету мiнiстрiв України «Про заходи щодо охорони водно-болотних угiдь, якi мають мiжнародне значення» (№935 вiд 3.10.95 р.), визначено 22 водно-болотних угiддя України загальною площею 650 тис. га. Включення до Рамсарського перелiку торфових екосистем України є перспективним шляхом збереження ландшафтного розмаїття водно-болотних угiдь.
Степових і їм подібних екосисем у світі збереглося дуже мало (близько 1 млрд. га). Водночас степові екосистеми охоплюють унікальний і специфічний живий свiт, під впливом якого формуються родючі грунти. На думку фахiвцiв, суть природи українських степів залишається до кiнця не пізнаною, а їхня доля — трагічною, вони опинилися тепер на межі зникнення. На порядок денний XXI ст. вкрай необхідно винести питання охорони і відновлення максимально можливого обсягу степових та саванних екосистем і властивої їм біоти. В Україні цій благородній меті певною мірою покликаний слугувати Український природний степовий заповідник НАН України, що складається з чотирьох відділень: Хомутовський степ, Кам’яні могили, Крейдова флора та Михайлівська цілина, загальною площею 2756,1 га. Проте це краплина в морі. На часi посилення фундаментальних дослiдженнь з метою розробки рекомендацiй щодо вiдтворення степових екосистем. З огляду на необхiднiсть скорочення площ зрошуваних земель на пiвднi України та зменшення обсягiв їх розораностi, це завдання набуває дедалі бiльшої актуальності.
Згiдно з бiблійною легендою, Бог, створюючи свiт, великi надiї покладав на Людину: «Сотворимо людину на наш образ i на нашу подобу, i нехай вона панує над рибою морською, над птаством небесним, над усiма дикими звiрами і усiма плазунами, що повзають на землi». Як свідчить досвiд, Людина не тiльки не впоралася зi своїм завданням, а й значно ускладнила ситуацiю в бiосферi. Про це влучно сказав Н.Вiнер: «Ми настiльки радикально змiнили наше середовище, що тепер для того, щоб iснувати, нам потрiбно змiнити себе». Нерозумiння екологiчних проблем властиве керiвникам багатьох країн свiту. Байдужiсть до рiдної Землi нерiдко виявляють високi посадовi особи i вiдомства нашої держави. Ось декiлька прикладiв.
Завантажити реферат