Варіант хронічного запальних чи гранулематозного захворювання – найбільш частий при диссеминированном туберкульозі. Хворі звертаються до лікаря зі скаргами на загальну слабість, стомлюваність, зниження працездатності, зниження апетиту і похудание, епізодичні підйоми температури тіла. Іноді хворі звертаються до лікаря в зв'язку з легеневим кровохарканьм чи кровотечею. При рентгенологічному обстеженні хворих виявляється обмежена міліарна чи крупноочаговая диссеминации, що прогресує хронічний диссеминированний туберкульоз.
Лікування. При гострому дісеминованому і уперше виявленому хронічному дісемінованому туберкульозі легень призначають ізоніазид, ріфампіцин і стрептоміцин (чи етамбутол), а при важкому плині й у випадках масивного бактеріовиділення – також пиразинамид. Лікування зазначеними препаратами проводять до розсовування свіжої диссеминации, інфільтративних явищ, абацилування і закриття каверн. Надалі хворі приймають ізоніазид і етамбутол (чи піразинамід) ще 6-9 мес. При збереженні порожнини розпаду призначають інші протитуберкульозні препарати і засоби, що стимулюють репаративні процеси, застосовують коллапсотерапію.
Головним завданням знешкодження туберкульозу – потрібно слідкувати за поширенням ймовірних носіїв даного виду захворювання, диспансерно лікувати людей, які захворіли на туберкульоз, варто проводити постійні обстеження на наявність можливих вірусів тощо. Тільки комплексні підходи можуть сприяти тому, щоб ця хвороба не поширювалася і не розвивалася. Важливим чинником є соціально-економічні чинники.
Завантажити реферат