Спостереження та догляд за серцево-судинною системою

Велику увагу треба приділити серце­во-судинній системі хірургічного хво­рого. Це особливо стосується тих пато­логічних станів організму, коли підви­щується навантаження на серце (тяжка інтоксикація, післяопераційний пері­од, комбіновані травми).

Перед операцією шляхом ретельно­го обстеження хворого треба з'ясувати, наскільки патологія з боку серцево-су­динної системи може бути протипока­занням до проведення планової опе­рації. Кожному хворому віком понад 55 років слід робити електрокардіогра­му. Хворі, які перенесли інфаркт міо­карда, можуть бути оперовані не рані­ше як через 6 міс, бо може бути по­вторний інфаркт. Стенокардія легкого ступеня не є протипоказанням до опе­рації. Тяжка форма стенокардії є про­типоказанням до планової операції. У разі аритмії хворому перед операцією призначають препарати наперстянки чи лідокаїн. Серцева недостатність теж є протипоказанням до оперативного планового лікування. Таким хворим пе­ред операцією призначають серцеві глікозиди та діуретичні засоби. Інфу-зійну терапію слід обмежити.

Спостереження за серцево-судинною системою полягає у щоденному дослі­дженні пульсу, визначенні розмірів сер­ця, його тонів, шумів, величини артеріального тиску, запису ЕКГ і ін.

Під час дослідження пульсу зверта­ють увагу на його частоту за одиницю часу, ритм, наповнення пульсової хвилі, її напруження.

Частота пульсу може як збільшува­тися (тахікардія), так і зменшуватися (брадикардія). Часто причиною трива­лого прискорення пульсу є підвищен­ня температури тіла. На кожний градус температури пульс прискорюється на 10 за 1 хв. При деяких захворюван­нях пульс надзвичайно прискорений (тиреотоксикоз, різні інтоксикації).

Частота пульсу залежить від подраз­нення симпатичного нерва.

У разі брадикардії частота пульсу може зменшуватися до 50—40 за 1 хв. Брадикардія спостерігається при захво­рюваннях мозку, жовтяниці, пору­шенні провідності збудження від перед­сердя до шлуночків (захворювання серця). Брадикардія небезпечніша за тахікардію.

Найгіршим проявом порушення сер­цевого ритму є фібриляція шлуночків. Якщо вона триває 2—3 хв, хворий може загинути. Під час фібриляції шлуноч­ки не скорочуються як єдине ціле і ви­кид крові в аорту припиняється.

Наповнення пульсу залежить від кількості крові, яка викидається серцем у судини під час систоли, та від роботи серцевого м'яза. За зменшення об'єму циркулюючої крові (частіше унаслідок крововтрати) пульс може бути дуже слабкого наповнення (ниткоподібний).

Важливе значення має ритм пуль­су. Нормальний ритм вказує на добру роботу м'яза серця. Коли цей ритм по­рушується, говорять про перебої в ро­боті серця, тобто аритмію. Аритмія частіше є наслідком органічного ура­ження м'яза серця або його нервових вузлів. Причиною цього ускладнення у хірургічних хворих частіше є вираже­на інтоксикація організму.

Артеріальний тиск вимірюють пру­жинним манометром. У нормі тиск крові становить 120—125/80—85 мм рт.ст. Підвищення артеріального тис­ку буває при гіпертонічній хворобі, у людей літнього і старечого віку (у зв'яз­ку зі склерозом судин), при гіпоксії, психічному збудженні тощо. Знижен­ня його є наслідком інтоксикації різно­го походження, слабкості серцевого м'яза, крововтрати, шоку, колапсу.

Спостерігаючи за серцево-судинною системою, треба звертати увагу на за­барвлення шкіри. Ціаноз у хірургічних хворих може бути після операції і є на­слідком застою крові у венах і капілярах шкіри і недостатнім у зв язку з цим га­зообміном у легенях. Передусім ціано-тичними стають слизові оболонки та ділянки шкіри, віддалені від серця (крила носа, вушні раковини, щоки, кисті, ступні).

Під час огляду треба звернути увагу на появу болю в ділянці серця та за груд­ниною. Він може мати різні характер, локалізацію та іррадіацію. Поява тако­го болю, особливо у післяопераційний період, може вказувати на приступи грудної жаби, що зрештою може при­звести до інфаркту міокарда.

Для спостереження за роботою сер­ця використовують складну медичну апаратуру: електрокардіограф, пульсо-тахометр, апарати для вимірювання венозного тиску, комп'ютери, кардіо­монітори. Останні дозволяють протя­гом тривалого часу стежити за багатьма фізіологічними параметрами: тиском, пульсом, кардіограмою та ін. Моніто­ри використовують для спостереження за хворим під час операції і в післяопе­раційний період. Вони поліпшують ран­ню діагностику можливих ускладнень з боку серцево-судинної системи.

Для діагностики розладів роботи сер­ця використовують також різні рент­генологічні методи дослідження: рент­геноскопію і рентгенографію органів грудної клітки, рентгенокімографію (зображення рухів контурів тіні серця в процесі його скорочення), коронаро-графію (зміни в коронарних судинах у разі введення в них контрастної речо­вини), фонокардіографію (реєстрація звуків, які виникають під час скорочен­ня м'язів серця), полікардіографію (синхронний запис ЕКГ, фонокардіо­грами і коливань кровонаповнення сонних артерій), ультразвукове дослід­ження (дозволяє визначити товщину стінки міокарда, стан клапанів, об'єм порожнин серця і великих судин).

Нерідко розлади з боку серцево-судинної системи виникають раптово і можуть бути причиною смерті. В їх основі лежать операційна травма, кро­вовтрата, токсична дія пошкоджених тканин, інфекція, психічні пережи­вання.

Для запобігання низці розладів з боку серцево-судинної системи іноді не потрібно складних лікувальних заходів, а вистачить лише правильного догляду за хворими. Так, у разі приступу сер­цевої астми досить перевести хворого з горизонтального положення у верти­кальне. Якщо утруднення серцевої діяльності пов'язані з переповненням кишечника газами і підняттям куполів діафрагми, досить буде спорожнити кишечник. Розлади серцевої діяльності у людей з підвищеною збудливістю нервової системи, що виникли внаслі­док болю, усувають за допомогою вве­дення знеболювальних засобів.

Догляд за хворими з розладами сер­цево-судинної системи передбачає спо­стереження за діурезом, тобто кіль­кістю сечі, яку людина виділяє протя­гом доби. Кількість виділеної сечі (у здорової людини) повинна бути збалан­сованою з кількістю прийнятої рідини. Діурез може бути позитивним (хворий виділяє більше рідини, ніж приймає) і негативним (хворий приймає більше рідини, ніж виділяє). Зменшення ви­ділення кількості сечі (олігурія) — не­сприятлива ознака, яка може свідчити про різну патологію, в тому числі й сер­цеву недостатність.